Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Митна вартість та країна походження товару.

Нарахування, сплата і стягування мита на товари виробляється на підставі їхньої митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за них у момент перетинання митного кордону країни. Митна вартість включає ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

а) витрати по доставці товару до аеропорту, порту чи іншого місця ввозу товару на митну територію країни:

- вартість транспортування;

- витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню товарів;

- страхову суму (страхування до пункту перетинання митного кордону країн).

б) витрати, понесені покупцем:

- комісійні і брокерські винагороди;

- вартість контейнерів і (чи) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до ТН ЗЕД вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;

- вартість упакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування;

в) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів, що повинні бути сплачені імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їхнього ввезення

(вивезення);

г) частина прямого чи непрямого доходу продавця від будь-яких наступних перепродажі, чи передачі використання оцінюваних товарів на території даної країни.

Цей метод оцінювання митної вартості основний. Якщо основний метод не може бути використаний, та застосовують послідовно методи на підставі ціни на ідентичні товари, ціни на подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

При використанні методу на підставі ціни на ідентичні товари приймається до уваги, що під ідентичними розуміють товари однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, в тому числі за такими ознаками:

- фізичні характеристики;

- якість і репутація на ринку;

- країна походження;

- виробник.

При визначенні митної вартості за цим методом слід враховувати витрати, зазначені в основному методі. У випадку, якщо при цьому методі виявляється більше однієї ціни угоди за ідентичними товарами, то для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.

При використанні методу на основі ціни на подібні товари враховується, що під подібними розуміють товари, що хоча й не однакові в усіх відношеннях, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні подібності товарів враховуються такі їхні ознаки:

- якість, наявність товарного знаку і репутація на ринку;

- країна походження;

- виробник.

При визначенні митної вартості за цим методом також повинні враховуватися витрати, визначені в основному методі.

Згідно з цими двома методами визначення митної вартості:

- товари не вважаються ідентичними оцінюваним чи подібними їм, якщо вони не були зроблені в тій самій країні, шо й оцінювані товари;

- товари, зроблені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо немає ні ідентичних, ні однорідних товарів, зроблених особою-виробником оцінюваних товарів;

- товари не вважаються ідентичними чи подібними, якщо їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи, їхнє художнє оформлення, креслення й інші аналогічні роботи виконані в країні імпорту.

Мито нараховується, сплачується митним органам держави і вноситься в Державний бюджет.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується в національну валюту.

При митному обкладанні товарів важливим моментом є визначення країни походження товару.

Під країною походження товару розуміють країну, де товари були цілком зроблені чи піддані достатній переробці чи обробці.

Товарами, цілком зробленими в даній країні, вважаються:

а) корисні копалини, добуті в межах її території чи економічної зони;

б) рослинна продукція, вирощена на її землі;

в) живі тварини, вирощені в ній;

г) продукція, отримана в ній від живих тварин;

д) зроблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;

е) продукція морського промислу, добута чи зроблена у Світовому океані суднами даної країни, а також судами, орендованими (зафрахтованими) нею;

ж) вторинна сировина і відходи, що є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у даній країні;

з) товари, зроблені в даній країні винятково з продукції, зазначеної в пунктах "а" - "ж"

Не вважаються достатньою переробкою такі технологічні операції:

§ по збереженню товарів під час їхнього збереження чи транспортування;

§ підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування і переупакування);

§ прості складальні операції;

§ змішування товарів (компонентів) без надання отриманої продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.