Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - РОЗДІЛ 5. СВІТОВА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

ГЛАВА 17. ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

Ключові поняття:

Світовий фінансовий ринок, міжнародні фінансові потоки, євроринок, евровалюта, міжнародні фінансові операції, світова фінансова система, фінансова глобалізація, фінансова інтеграція, фінансові інновації, міжнародні фінансові інститути.

17.1. Міжнародні фінансові потоки

У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу з однієї країни до іншої, що створює світові фінансові потоки.

Міжнародні фінансові потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об'єктом яких є грошовий капітал.

Ці потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами і перерозподіл капіталів між країнами.

Типи міжнародних фінансових потоків можна класифікувати за такими ознаками: вид економічної діяльності згідно зі структурою платіжного балансу, економічні взаємовідносини між нерезидентами, строки виконання фінансових операцій, форма власності щодо джерел фінансових потоків (рис. 17.1) [46, с. 3; 47, с. 88].

Основними каналами руху фінансових потоків є:

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;

зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал (ПІІ);

операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;

валютні операції;

допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.

Обсяг та напрями фінансових потоків залежать від різних чинників. До них, належать:

1) стан світової економіки. Економічні спади в промислово розвинутих країнах, як правило, викликають спади в темпах зростання обсягів світової торгівлі і навпаки. Так, економічний розвиток країн світу у останні роки, особливо країн, що розвиваються, призвів до щорічного зростання світового ВВП, обсягів світової торгівлі (табл. 17.1).

Приріст економіки країн світу в цілому становить 6,1%, що є найвищим показником за останні ЗО років. На світову загальногосподарчу кон'юнктуру насамперед вплинули: економічний бум у Китаї, головним фактором чого, на думку експертів Всесвітнього банку, стали переваги, одержані країною після її вступу до СОТ; збільшення китайського імпорту більше ніж на 30% стимулювало зростання економіки сусідніх країн Східної Азії; поліпшення стану економіки США (завдяки збільшенню інвестицій та • споживчих видатків), Японії (завдяки зростанню експорту, що було викликано збільшенням попиту в країнах, що розвиваються), країн Близького та Середнього Сходу (завдяки значному зростанню доходів від експорту нафти);

2) зниження торговельних бар'єрів,

3) різні темпи економічного розвитку країн (синхронність чи асинхронність в економіках провідних країн);

4) структурна перебудова економіки тієї чи іншої країни. Так, серед структурних змін в економіці країн, що розвиваються, найбільш значущим зрушенням у 2002-2005 pp. було зниження ролі сільського господарства як джерела доходу та зростання зайнятості. У країнах, що розвиваються, Східної Азії та Тихоокеанського регіону частка сільського господарства у ВВП знизилася, в той час як частка промисловості та послуг зросла. Однак на частку послуг у цих країнах припадає ще менше - 40% ВВП, а в розвинутих державах цього регіону цей показник становить 65%. Знижується також кількість зайнятих у сільському господарстві: у країнах Південної Азії вона зменшилася з 40% у 1982 р. до 27% у 2004 р.; у країнах Латинської Америки та Карибського басейну - з 14,4 до 10,6% відповідно. У країнах Центральної та Східної Європи з перехідною економікою структурні зрушення стосуються втрати промисловістю домінуючої ролі в економіці. Ця ніша була швидко зайнята послугами [46, с. 15];

5) диференційований розрив темпів інфляції та рівня відсоткових ставок. Так, згідно з оцінкою експертів Всесвітнього банку, збільшення відсоткових ставок США за довгостроковими кредитами на 200 відсоткових пунктів може призвести до зниження темпів приросту світового ВВП у короткостроковій та довгостроковій перспективі близько на 0,5% на рік. Зростання відсоткових ставок значно збільшить вартість обслуговування зовнішнього боргу країн, що розвиваються. Зростання відтоку капіталу з цих країн може викликати різне знецінення їх національних валют. Для підтримки стабільності ситуації уряди повинні будуть скоротити імпорт, споживання, інвестиції, у результаті чого темпи їх економічного зростання знизяться [46, с. 16];

6) випереджаюче зростання міжнародного руху капіталу порівняно з міжнародною торгівлею. Це відбивається на розмірах міжнародних фінансових ринків;

7) перехід промислово розвинутих країн від трудоємкого до наукоємного виробництва;

8) зростання диверсифікації діяльності ТНК, в тому числі міжнародного інвестування в спільні підприємства. Спільні підприємства знижують необхідність відправлення продукції з однієї країни до іншої. Це знижує обсяги міжнародної торгівлі, але збільшує міжнародні інвестиції. Крім того, ТНК здійснюють масштабне перенесення за рубіж низькотехнологічних виробництв;

9) зростання дефіцитів платіжних балансів унаслідок незбалансованості міжнародних розрахунків.

Міжнародні фінансові потоки спрямовуються в ті сфери та регіони світу, де на них відчувається найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.

Рух фінансових потоків (у грошовій формі, у вигляді різного роду фінансово-кредитних інструментів) здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які формують світовий фінансовий ринок.

Фінансові потоки досягають величезних розмірів. За деякими оцінками, щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі.