В сучасних умовах розповсюдженою формою ПЗІ стають неречові, рухомі активи. Останні існують при невеликому первісному фінансуванні, а то й без будь-якого переміщення фінансового капіталу за кордон.
Названа форма ПЗІ передбачає передавання підконтрольній філії управлінських навичок, торговельних секретів, технологій, права використання торговельної марки материнської компанії тощо. У зв'язку з цим особливу увагу слід звернути на технологічний трансфер.
Технологічний трансфер включає не лише появу на ринку нового устаткування, а й вміння працювати на ньому (техніки виконання операцій на ньому). В галузях промисловості, в яких роль інтелектуальної власності істотна, таких як фармакологія або освіта, медицина, наукові дослідження, доступ до ресурсів і розробок материнської компанії призводить до отримання вигод, які набагато перевищують ті, котрі могли бути отримані внаслідок вливання капіталу. Це пояснює інтерес багатьох урядів до того, щоб ТНК розміщували науково-дослідницькі центри (потужності) в їх країнах.
Інтегральною частиною технологічного трансферу є менеджерські здібності, котрі виступають найбільш значним компонентом ПЗІ.
До принципів технологічного трансферу відносять:
1) корисність відповідної технології.
2) сприятливі соціальні й економічні умови, які забезпечують передавання.
3) готовність і здатність приймаючої сторони використати і пристосувати (адаптувати) технологію.
В індустріальних країнах складні технологічні процеси відповідають рівню їх соціально-економічного розвитку. Фахівці цих країн здатні вирішувати проблеми, що виникають при введенні нових технологій. В країнах, що розвиваються, технологічний трансфер зіштовхується з рядом проблем, зокрема з нестачею кваліфікованих кадрів. Для них технологічний трансфер економічно і соціально виправданий лише в тому випадку, якщо технологічні новини будуть пристосовані до місцевих умов [57, с. 146-147; 63, с. 106-107].
2.1.9. В чому полягають основні тенденції розвитку ринку міжнародних прямих інвестицій?
В сучасному світі практично всі країни залучені до процесів міжнародного співробітництва. Усталений економічний розвиток неможливий без ефективного використання переваг від залучення ПЗІ із-зі рубежу.
Важливою тенденцією, що визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій і полегшує міжнародну міграцію капіталу, є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору і вироблення уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних Процесів. Вони містяться як у двохсторонніх, так і в багатосторонніх міждержавних, регіональних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, які діють в рамках міжнародних економічних організацій, зокрема, СОТ. До норм державного регулювання ПЗІ можна віднести:
* по-перше, надання державних гарантій як країною базування, так і приймаючою країною. Гарантією інвестицій на багатосторонньому рівні займається Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, створене під егідою Світового банку. Гарантії інвестицій містяться в Ломейській конвенції, підписаній між країнами ЄС і багатьма країнами, що розвиваються. В угоді "Про торгівельні аспекти інвестиційних заходів (TRIMS), підписаній країнами-членами СОТ, міститься пряма заборона на використання по відношенню до іноземних інвесторів заходів" державної промислової політики;
o по-друге, врегулювання інвестиційних спорів. Так, в рамках країн-членів ОЕСР прийнято принцип міжнародного арбітражу, оскільки часто врегулювання спорів на базі національного законодавства не влаштовує як країни базування, так і приймаючі країни; в структурі Світового банка створено Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС);
♦ по-третє, усунення подвійного оподаткування;
❖ по-четверте, страхування зарубіжних інвестицій;
❖ по-п'яте, дипломатична і адміністративна підтримка. Наприклад, практикуються урядові переговори із зарубіжними партнерами про створення найбільш сприятливих умов за рубежем для національних інвесторів, або запрошення представників міжнародного бізнесу до складу міжнародних делегацій для обговорення економічних питань.
В умовах фінансової глобалізації інвестиційні ресурси переміщуються у відповідності з принципом господарської доцільності і концентруються в регіонах, де можна досягти найбільшої ефективності. Приплив ПЗІ стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення до світового господарства.
Темпи приросту залучених ПЗІ на кінець 90-х років в цілому у світі різко прискорились. Якщо в 1993-1996 рр. залучені інвестиції збільшувались в середньому на 20,2% на рік, то в 1997-1999 рр. - на 34,1%. У 2000 р. загальносвітовий обсяг ПЗІ становив приблизно 1,1 трлн. дол., однак у 2001 р. він скоротився більш, ніж у два рази до 535 млрд. дол., що стало найістотнішим зниженням за останні 30 років [63, с. 109].
Основною тенденцією розвитку ринку ПЗІ є підвищення частки розвинутих країн і зниження частки країн, що розвиваються. Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73% припадає на промислово розвинуті країни, понад 24% - на країни, що розвиваються, і менше 3% - на країни Центральної і Східної Європи.
У сфері експорту інвестицій розвинуті країни концентрують понад 90%, країни, що розвиваються - 8%, а країни Центральної і Східної Європи - менше 1%.
Основна частка загального обсягу вивозу (92%) і ввозу (80%) інвестицій припадає на США, Європейський Союз та Японію [63, с. 109].
Особливістю світового ринку інвестицій є висування на роль провідника на міжнародному ринку інвестицій саме Євросоюзу. Країни ЄС є найбільшими інвесторами, завдяки обміну капіталами між собою. Близько 80% всього експорту ПЗІ припадає на європейські країни: Великобританію, Німеччину, Францію, Нідерланди та Швейцарію. За обсягом залучених інвестицій перше місце посідають США, а потім ідуть Німеччина, Великобританія, Бельгія.
Особливо високим приростом обсягу залучених ПЗІ (майже у 4 рази за 1995-2000 pp.) відзначається Німеччина, котра за рівнем інвестиційної привабливості може невдовзі догнати США.
Країни, що розвиваються, істотно поступаються промислово розвинутим країнам за масштабами міжнародного інвестування. В основному транскордонне інвестування в цих країнах здійснюється в рамках інтеграційних об'єднань, а вивіз капіталу з країн, що розвиваються, в розвинуті країни - незначний.
Масштаби руху ПЗІ в країни, що розвиваються, у 2002 р. були різноспрямованими: зниження припливу капіталу в Азію і Латинську Америку супроводжувалось зростанням інвестицій в Африку (в основному в Анголу, Мозамбік, Судан).
Країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою прагнуть привернути інвестиції за рахунок створення пільгового режиму господарювання для іноземного інвестора, використовують заходи промислової політики, пов'язані зі стимулюванням міжфірмової кооперації між вітчизняними та іноземними інвесторами, заохочують експортну діяльність підприємств з іноземною участю тощо.
Найбільш ліберальний підхід до залучення ПЗІ серед країн, що розвиваються, характерний для Латинської Америки.
Серед країн, ринок яких ще формується, найбільш привабливими для іноземного інвестора є Бразилія, Аргентина, Мексика, Польща, Чехія.
Важливою тенденцією є зростання масштабів міждержавного злиття і поглинання національних фірм.
Злиття і поглинання (включаючи поглинання іноземними інвесторами держпідприємств, що приватизуються) стали головним видом інвестиційних операцій. Обсяг транскордонного злиття і поглинання зріс зі 100 млрд. дол. у 1987 р. до 720 млрд. дол. у 1999 р. Однак у 2001 р. цей процес сповільнився: відбулось лише 113 злиттів компаній, які знаходились в різних країнах, у порівнянні зі 175 у 2000 р. [63, с. 110], що вплинуло на зниження загальносвітового обсягу ПЗІ.
Ринок злиттів і поглинань, що формується, переважно охоплює розвинуті країни і слугує основою зростання інтернаціонального виробництва.
Країни, що розвиваються, цей ринок охоплюють в значно меншому ступені, тут інвестиції у створення нових підприємств є провідним способом розвитку.
Основні джерела інвестицій, їх розмір і напрямки представлені в таблицях 1.23,1.24(63, с. 110].
Таблиця 1.23. Географічний розподіл припливу прямих зарубіжних інвестицій, млрд. дол.
Таблиця 1.24. Вивіз прямих іноземних інвестицій з країн їх походження, млрд. дол.
2.1.11. Якими є перспективи і проблеми ПЗІ в економіку України?
2.2. Міжнародна міграція робочої сили
2.2.1. В чому полягають причини міжнародної міграції робочої сили?
2.2.2. Як визначаються основні етапи міжнародної міграції робочої сили?
2.2.3. Що являють собою сучасні центри притягання робочої сили?
2.2.4. Які є наслідки переміщення трудових ресурсів?
2.3. Міжнародна передача технологій
2.3.1. В чому полягають сутність та форми міжнародного технологічного обміну?
2.3.2. Які особливості притаманні міжнародному технологічному обміну в сучасних умовах?