Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - 2.1.2. Як здійснюється міждержавне регулювання торгівлі послугами?

В основі міжнародного регулювання послуг лежать наступні принципи: лібералізація торгівлі послугами, ринкова конкуренція, режим найбільшого сприяння, специфічне і диференційоване відношення до країн, що розвиваються.

В системі регулювання міжнародної торгівлі послугами істотну роль відіграють:

❖ двосторонні угоди як галузеві (наприклад, з транспорту, зв'язку), так і торговельно-економічні, в яких розглядаються окремі аспекти торгівлі послугами й інвестицій в цю сферу;

* багатосторонні угоди всередині інтеграційного об'єднання (наприклад, у ЄС зняті обмеження на взаємну торгівлю послугами);

♦ регулювання в рамках міжнародних організацій. Підготовкою угод з цих питань займаються спеціальні міжурядові організації (наприклад, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація, Всесвітня туристична організація), а також міжнародні торговельно-експортні організації (СОТ, ЮНКТАД, ОЕСР). Наразі міжнародною торгівлею послугами займається близько 40 організацій. Особливе місце посідає міжнародне регулювання сфери торгівлі послугами на основі Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) у рамках СОТ. Угода спрямована на сприяння економічному зростанню всіх торговельних партнерів через розширення торгівлі послугами.

ГАТС містить загальні концепції, принципи і правила з торгівлі послугами, а також конкретні зобов'язання щодо лібералізації торгівлі в секторах і підсекторах послуг [80, с. 207-220].

До найбільш важливих загальних зобов'язань відносяться наступні:

1) прозорість правил з торгівлі послугами: створення інформаційних і контактних пунктів. Кожна країна-член повинна створити не менше одного інформаційного пункту, в якому інші країни зможуть одержати інформацію про чинне законодавство і норми щодо торгівлі послугами в тих секторах, що їх цікавлять. Крім того, розвинуті країни для допомоги постачальникам послуг із країн, що розвиваються, повинні створювати контактні пункти, які зобов'язані надавати інформацію про технологію послуг, про комерційні і технічні аспекти надання послуг, про реєстрації, визнання й отримання професійних кваліфікацій;

2) взаємне визнання кваліфікації, необхідної для надання послуг. Фізичні і юридичні особи, що надають послуги, повинні одержати сертифікати або ліцензії та інші документи, що надають право займатися цією діяльністю. Тому країни-члени повинні укладати двосторонні і багатосторонні угоди для взаємного визнання кваліфікації, щоб одержати дозвіл на те, щоб займатись цією діяльністю;

3) правила щодо монополій, ексклюзивних постачальників послуг і іншої ділової практики, що обмежує конкуренцію. Постачальники послуг часто є монополістами на місцевих ринках Крім того, уряди іноді надають ексклюзивні права на торгівлю послугами обмеженій кількості постачальників. Це забороняється правилами ГАТС. Якщо ж виникає така проблема, то постачальники послуг мають право обмежити торгівлю;

4) розширення режиму найбільшого сприяння (РНС) і використання

національного режиму;

5) заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі, зокрема, на забезпечення більшої участі країн, що розвиваються. Розвинуті країни повинні виявляти певну гнучкість до країн, які розвиваються, що дозволило б останнім, беручи на себе зобов'язання:

❖ відкривати меншу кількість секторів послуг;

❖ лібералізувати меншу кількість типів операцій щодо наданню послуг;

❖ поступово розширювати доступ на ринок згідно зі ступенем їх розвитку і створювати умови, спрямовані на посилення можливостей своїх вітчизняних постачальників послуг, їх потенціалу завдяки доступу до сучасних технологій, до інформаційних каналів і мереж. Конкретні зобов'язання це зобов'язання, що беруть на себе окремі країни щодо тих чи інших секторів послуг. В кожному з обраних секторів послуг країна зобов'язана брати зобов'язання щодо доступу на ринок, національного режиму та інші зобов'язання.

Види умов, що можуть ставити країни, беручи на себе зобов'язання . щодо доступу на ринок:

❖ обмеження кількості постачальників послуг (наприклад, іноземні банки і страхові компанії можуть створити тільки обговорену кількість філій або дочірніх підприємств);

❖ обмеження загальної вартості операцій з послугами (наприклад, страхування імпортних вантажів може здійснюватися лише вітчизняними страховими компаніями, внаслідок чого іноземні конкуренти витісняються з внутрішнього ринку страхових послуг);

o обмеження загальної кількості операцій з надання послуг або загальної кількості наданих послуг, тобто введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг (наприклад, квота на кількість закуповуваних за рубежем фільмів, публікацій і поліграфічних робіт, що здійснюються за винагороду);

♦ обмеження загальної кількості іноземних постачальників послуг, що можуть залучатися до конкретного сектора послуг (наприклад, державне ліцензування імпорту робочої сили) і споживачів послуг (наприклад, лімітування кількості туристичних віз, що видаються іноземним мандрівникам);

❖ вимоги до специфічного типу юридичної особи, що надає послуги;

♦ обмеження на участь іноземного акціонерного капіталу (наприклад, максимальна участь обмежена 49% акцій).

Зобов'язання, що бере на себе країна, заносяться в Розподіл зобов'язань ГАТС.

Кожний Розподіл поділяється на дві частини: горизонтальну і секторну. Горизонтальні зобов'язання поширюються на всі сектори послуг, а секторні - стосуються конкретних секторів і підсекторів. Записи в Розподілі показують обсяг зобов'язань, які країна готова взяти на себе.

Нижче наводиться приклад Розподілу.

Форма і приклад розподілу горизонтальних і конкретних зобов'язань

Країнами можуть вводитись обмеження на використання національного режиму нерезидентами. Держава застосовує такі інструменти внутрішньої економічної політики, які дискримінують на вітчизняному ринку іноземних виробників послуг у порівнянні з місцевими. Наприклад, надання місцевим будівельним, юридичним, транспортним фірмам прямих цінових субсидій, або надання іноземним виробникам послуг менш сприятливих умов (більш високі кваліфікаційні вимоги до фахівців).

У ряді випадків для обмеження торгівлі послугами використовують ті ж методи регулювання, що і для торгівлі товарами. Це пов'язано з тим, що торгівля окремими видами послуг супроводжує торгівлю товарами і тому підпадає під обмеження, що накладаються на торгівлю цими товарами.