Міжнародна макроекономіка - Козак Ю.Г. - Глава 11. Відмивання "брудних" грошей

Ключові поняття "Брудні" гроші; способи та стадії відмивання "брудних" грошей; організовані структури по відмиванню "брудних" грошей; розпізнавання підозрілих операцій; легалізація "брудних" грошей; протидія відмиванню "брудних" грошей; ООН; ФАТФ; Рада Європи.

11.1. Поняття "брудні гроші". Відмивання "брудних" грошей як процес

Визначення поняття "відмивання "брудних" грошей"

Крім репутації "податкового раю", офшорні центри набули сумнівної слави місць, де відмиваються і легалізуються "брудні" гроші. Таким терміном називають гроші, набуті злочинним шляхом. А сукупність дій, які переслідують мету приховання справжніх джерел походження таких грошей і надають їм ознак легального походження, одержала назву "відмивання грошей".

Відмивання "брудних" грошей визнане злочинним діянням у карному законодавстві багатьох країн світу й особливо в кримінальних кодексах США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі. Найбільш повне визначення "відмивання грошей" містить кримінальний кодекс США з доповненням від 27 жовтня 1986 р., що має поправку "Про протидію відмиванню грошей". Згідно з ним, злочин "відмивання грошей" здійснює "кожний, хто усвідомлює, що власність, залучена у фінансову угоду, - це доход від нелегальної діяльності, спрямованої на:

■ проведення або спробу проведення фінансової угоди, яка включає подібні доходи з наміром підтримки таких видів протизаконної діяльності, які включають які-небудь ознаки злочинних дій, організованої злочинності й обігу наркотиків;

■ проведення фінансової угоди з наміром порушення федеральних розпоряджень податкового кодексу;

■ свідоме проведення фінансової угоди з наміром приховання - цілком чи частково - самої суті справи, місця, джерела, власника або контролера доходів від вищезгаданої протизаконної діяльності;

■ проведення фінансової діяльності з ухилянням від обов'язку подачі звіту про обіг готівки".

У сучасній ринковій економіці більшість розрахунків здійснюється без використання готівки, в той час як нелегальні прибутки надходять до рук злочинних об'єднань у вигляді готівки. Тому для того щоб ватажки злочинного світу та їхні співучасники змогли вільно розпоряджатися грошима, добутими злочинним шляхом, вони повинні їх ввести в легальний обіг через фінансові установи, господарюючі суб'єкти, використовуючи при цьому довгий ланцюг фінансово-економічних операцій (так звані канали легалізації). Відмивання грошей відбувається переважно в банківській системі, у системі страхування, на ринку капіталів, а також у так званій індустрії розваг (наприклад, з використанням казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, головними каналами відмивання грошей використовуються ті галузі ринкової економіки, де можна без труднощів і в широкому масштабі застосовувати підроблені рахунки, накладні, де зазначені занижені або завищені ціни, де визнаються фіктивні рекламації й інші атрибути злочинного бізнесу. Це відноситься насамперед до таких видів бізнесу, як торгівля нерухомістю, творами мистецтва, автомобілями, продаж підакцизних товарів. Як особливі канали відмивання грошей, варто також виділити такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських суб'єктів.

Усі перераховані сектори економіки і господарські процеси стали об'єктом притягання організованої злочинності, яка відмиває в них "брудні" гроші внаслідок таких причин і об'єктивно сформованих обставин:

■ багатогранність, швидкість і в ряді випадків радикалізм змін у законодавстві ряду країн, які поширилися на зазначені сектори економіки; вони вплинули на ефективність змін у функціонуванні всієї економіки країн (їхній негативний прояв виразився в співіснуванні різних законодавчих розпоряджень - старих і нових, часто суперечних один одному, законодавчі порожнечі ("діри"), часті зміни законодавства, перевага "розширеного" тлумачення законів) і т.п.;

■ всеохоплююче - знизу доверху - перетворення управлінських структур, а також створення нових ланок в управлінні (з утворенням великої кількості нових посад), яке пов'язане з якісними змінами кадрового складу, створення неурядових управлінських структур (наприклад, системи інформації), зміни в способах управління;

■ поява нових форм співробітництва з відповідними структурами за кордоном і виникаюча у зв'язку з цим відкритість для припливу іноземних капіталів, нових моделей управління тощо та пов'язані з ними патологічні форми, які спричинюють зловживання;

■ нестача відповідних механізмів, які охороняють згадані вище сектори економіки від різного типу порушень і зловживань;

■ вразливість економіки у відношенні нелегальної господарської діяльності, а також зловживань у проведенні економічної політики (наприклад, у відношенні "груп тиску", які лобіюють свої інтереси в урядових закладах і парламентах країн).

У зв'язку з різноманіттям нелегальної господарської діяльності визначити масштаби процесу відмивання "брудних" грошей з достатньою точністю дуже важко. Такі труднощі зумовлені неможливістю одержання бухгалтерської звітності злочинних організацій, а також існуванням величезної кількості нерозкритих злочинів. Західні експерти стверджують, що в масштабі планети маса фінансових коштів, які одержуються тільки від торгівлі наркотиками та піддягаються відмиванню, становить щорічно сотні мільярдів доларів США.

Одним з показників, які оцінюють масштаби процесу відмивання "брудних" грошей, може бути кількість сумнівних угод, зареєстрованих фінансовими установами і тими суб'єктами господарської діяльності, які за розпорядженням влади зобов'язані надавати правоохоронним органам таку інформацію.

За оцінками експертів міжнародної Групи з боротьби з відмиванням нелегальних доходів - FATF (Financial Action Task Force), щорічно у світі відмивається від $500 млрд до $1,5 трлн.

Однак було б помилкою вважати, що "брудні" гроші з'являються на світ у результаті діяльності однієї тільки організованої злочинності. "Брудні" гроші стали постійним супутником будь-якої економічної злочинності, особливо податкової.

Проблема ухилення від сплати податків і пов'язана з нею проблема відмивання грошей актуальні в усіх країнах. Так, частка неоподаткованого доходу в загальній масі національного доходу становить: в Австралії -10 %, Бельгії - 15, Данії - 6, Франції - 10, Німеччині - 13, Греції - 50, в Індії - 18-20, Італії - 25, Японії - 5, у Норвегії - 17, Іспанії - 23, Швеції - 16, США - 15 % [43, с. 259].

Сфера податкової злочинності - важливе, але не єдине джерело виникнення "брудних" грошей у підприємницькому середовищі. Тут напрацьований багатий і різноманітний арсенал способів і методів одержання злочинних грошей. Це й система подвійної бухгалтерії, і навмисні помилки в бухгалтерському обліку, численні способи заниження прибутку, маніпуляції з активами і пасивами, угоди без оформлення рахунків, методи схованого фактурування і схованих тіньових умов.

Ще одне джерело появи "брудних" грошей - хабарі. Вони, як правило, не підлягають оподаткуванню, а тому негайно ж після одержання хабара стають "брудними" грошима, і якщо це великі суми, вони мають потребу в негайному відмиванні (зрозуміло, якщо джерелом хабара вже раніше не були "брудні" гроші). Цікаво, що згідно із законодавством деяких країн сума хабара може відніматися з оподаткованого податком прибутку. Бельгійське законодавство допускає це для експортних угод за умови, якщо хабарі необхідні, щоб здолати конкурентів, якщо вони заведені в даній галузі, якщо в міністерство фінансів представлений відповідний документ, якщо назване прізвище одержувача хабара і його адреса. Якщо дані умови не дотримані і не названий одержувач хабара, то з підприємця, який платить корпоративний податок, береться за дачу хабара додатковий податок величиною 200 % хабара. У Данії закон ще ліберальніший: тут сума хабара просто віднімається з оподаткованого податком прибутку, якщо вона безперечно зумовлена виробничою необхідністю і є помірною. У Японії гроші, виплачувані підприємством у вигляді хабарів, розглядаються як виробничі витрати, якщо назване ім'я й адреса одержувача цих грошей.

Аналогічно ставляться до цього питання в Нідерландах. Тут із суми прибутку, оподаткованого податком, можна віднімати усі витрати, так чи інакше пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вирішальними тут виступають добрі наміри підприємця, наприклад, прагнення стимулювати розвиток підприємства. Суди і податкова інспекція в цій країні не в праві визначати, які витрати не можна вважати виробничими, і тому їх не можна віднімати із суми прибутку, який підлягає оподатковуванню. Умови назви одержувача хабара тут відсутні. Підприємець повинен лише переконати податкову інспекцію в тому, що такі виплати здійснені в інтересах підприємства.

У Великій Британії також виплати у вигляді хабарів дозволено віднімати із суми прибутку, який підлягає оподаткуванню, за умови, що метою таких виплат були інтереси виробництва. Однак податкова служба вправі зажадати назвати прізвище й адресу одержувача таких виплат.

Найсуворіше законодавство щодо дачі, одержання хабарів і перетворення їх на "брудні" гроші існує в США. І хоча тут, як у Великій Британії, до виробничих витрат дозволено зараховувати і хабар, але обов'язково вказувати одержувача цих виплат, проте ця процедура обмежена цілим рядом заборон, а саме: кримінально карається дача хабарів усім державним і муніципальним чиновникам, а також працівникам громадських організацій як на території США, так і за їхніми межами. У цілому ж, незважаючи на заборони й обмеження, суми, виплачувані в усіх країнах у вигляді хабарів, утворюють величезну масу

"брудних" грошей, велика частина яких у різних формах проходить процедуру відмивання.