Міжнародна макроекономіка - Козак Ю.Г. - 13.4. Транснаціональне фінансування

Одним із завдань фінансового менеджменту ТНК є вилучення коштів для фінансування зарубіжних філій.

Фінансування ТНК залежно від мети може бути короткостроковим або довгостроковим [12, с. 749-751; 38, с. 225-335; 47, с. 384-397].

Метою короткострокового фінансування є поповнення оборотного капіталу, виконання поточних зобов'язань.

Джерела короткострокового фінансування поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішніми джерелами є нерозподілений прибуток та амортизація. їхній перерозподіл усередині фірми здійснюється за допомогою внутрішньо-фірмових міжнародних позик. Таким чином, внутрішньо-фірмове короткострокове фінансування - це взаємонадання валютних позик різними підрозділами компанії, надання інвалютних кредитів материнською компанією дочірнім фірмам, та навпаки.

Внутрішньо-фірмові міжнародні позики надаються у формі:

■ прямого міжнародного фірмового кредиту. Материнська компанія надає тимчасово вільні грошові кошти дочірній компанії і оформлює це простим векселем;

■ компенсаційного внутрішньо-фірмового кредиту. Материнська компанія покладає цільові фонди на строковий депозит у міжнародний банк своєї країни, який використовує свою філію за кордоном для перекредитування отриманих коштів дочірній компанії в іншій країні;

■ паралельного внутрішньо-фірмового кредиту, тобто учасники угоди надають один одному позики у валюті своєї країни на обумовлений період.

Зовнішніми джерелами короткострокового фінансування є банківське фінансування та одержання коштів за допомогою ринку цінних паперів. Банківське фінансування здійснюється в таких видах:

■ кредитна лінія. Це кредитна умова між банком та його клієнтом, яка містить обіцянку банку щодо надання клієнту певної суми коштів до деякого ліміту протягом визначеного строку;

■ револьверний кредит. Це кредитні лінії, які відновлюються протягом тривалого періоду, юридично формалізовані контракти;

■ строкова позика. Це прямий, незабезпечений кредит на строк, який не перевищує 90 днів. Він оформлюється у вигляді простого векселя;

■ овердрафт. У випадку надання овердрафту банк списує кошти з рахунка клієнта в розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит.

Банківське фінансування може здійснюватися в національній та іноземній валютах. Відповідно розрізняють національне, іноземне та євровалютне фінансування (єврокредити). Фінансовий менеджер вирішує, застосування якої валюти в даний момент і на даному ринку найефективніше з точки зору ризику втрат, до якого рівня валютний ризик повинен покриватися форвардними контрактами, угодами "своп" та який повинен бути оптимальний портфель інвалютних активів, тобто яку кількість коштів і в яких валютах необхідно мати компанії на даний момент.

Фінансування з використання інструментів ринку цінних паперів включає випуск комерційних паперів, які являють собою прості векселі компанії. Прості векселі, які імітуються компанією, є незабезпеченими, перебувають в обігу 30-90 днів, їхній номінал становить величину від 100 тис. дол. до 1 млн дол. США. Розрізняють іноземні, євровалютні комерційні цінні папери та євроноти (короткострокові цінні папери, випущені та гарантовані банком).

Перевагою комерційних паперів є те, що відсоткова ставка за ними, як правило, нижча ставки за першокласними кредитами.

Метою довгострокового кредитування є одержання грошових коштів для фінансування довгострокових інвестиційних та інших проектів фірми, формування доходного довгострокового портфеля цінних паперів, що призводить до зростання ринкової вартості компанії, збільшення акціонерного капіталу.

За джерелами довгострокове фінансування поділяється на внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішні джерела фінансування компанії - це накопичені чисті грошові потоки, які виникають при здійсненні міжнародних операцій. їхнього основою є нерозподілений прибуток та накопичена амортизація:

Основні джерела зовнішнього довгострокового фінансування:

■ банківське фінансування у вигляді банківського кредиту та у формі покупки банками довгострокових цінних паперів компанії, які не надходять у відкритий продаж, а розміщуються в приватному порядку серед великих інвесторів. Банківське кредитування виступає, як правило, у вигляді синдикованих єврокредитів, але роль цього джерела фінансування знижується через більшу привабливість фінансування за допомогою цінних паперів;

■ залучення коштів за рахунок емісії акцій та облігацій. Небанківське фінансування передбачає використання іноземних облігацій, єврооблігацій та євро акцій.

Вирішуючи завдання довгострокового фінансування ТНК, фінансовий менеджер повинен з'ясувати:

■ який вид фінансування найкращий для компанії: фінансування інвестицій у сильній валюті за низькими відсотковими ставками чи в слабкій валюті, але з високою відсотковою ставкою;

■ як можна акумулювати кредити, які одержуються в різних валютах, таким чином, щоб зменшити або виключити валютний ризик;

■ до якого рівня багато валютний кредит ефективно піддається ризик-менеджменту.

Таким чином, завдання міжнародного фінансового менеджера щодо питань довгострокового фінансування зводиться до мінімізації відсоткових ставок з урахуванням конкретного рівня ризику.

На вибір джерела фінансування ТНК впливають такі чинники:

■ потреба в збереженні або посиленні контролю за дочірньою компанію;

■ потреба в отриманні від філій регулярних припливів фінансових коштів;

■ вибір об'єктів фінансування (основний або оборотний капітал);

■ прагнення мінімізувати суми всіх податків, сплачуваних у світовому масштабі;

■ розвиток ділового співробітництва з національними й міжнародними фінансовими установами;

■ зміна відсоткових ставок валютних курсів та інших витрат фінансування, котрі ТНК може розглядати як джерела фінансування;

■ прагнення мінімізувати валютні, фінансові та політичні ризики.