Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 1.3.3. Теорія конкуренції М. Портера

М. Портер значною мірою відійшов від теорій Д. Рікардо та Е. Хекшера - Б. Оліна. Він навіть замінив термін "порівняльні переваги" на "конкурентні переваги" і ввів поняття "цільова політика", суть якої полягає в комплексі напрямів, які включають субсидії, протекціоністські заходи, цільове спрямування капіталів тощо по відношенню до однієї або кількох пріоритетних галузей.

На основі вивчення практики компаній десяти провідних індустріальних країн, на частку яких припадає половина світового експорту, М. Портер висунув концепцію "міжнародної конкурентоспроможної нацй**. Конкурентоспроможність країни в міжнародному обміні, згідно М. Портеру, визначається впливом і взаємозв'язком таких чотирьох основних компонентів, як:

- факторні умови;

- умови попиту;

- стан обслуговуючих і близьких галузей;

- стратегія фірми у певному конкурентному середовищі.

Головним компонентом М. Портер, як послідовник класичної теорії, визначає фактори. Але до висхідних факторних умов додає нові, в тому числі ті, які виникають у процесі виробництва. До них він відносить:

- підвищення продуктивності праці за умов нестачі трудових ресурсів;

- впровадження компактних, ресурсозберігаючих технологій;

- обмеженість земельних та природних багатств і т.ін. Другий компонент - попит - визначальний для розвитку

фірми. При цьому стан внутрішнього попиту у взаємозв'язку з потенційними можливостями зовнішнього ринку вирішальним чином впливає на фірмову стратегію. Тут важливо враховувати і національні особливості (економічні, культурні, освітні, етнічні тощо). М. Портер підкреслює, що для фірми визначальними є внутрішні умови.

Третій компонент - стан обслуговуючих і близьких галузей. Називаємо це інфраструктурою в широкому розумінні слова.

Четвертий компонент - стратегія фірми і конкурентне середовище. Важливим тут є:

- правильно обрана ринкова стратегія;

- гнучкість політики фірми;

- стимулююче конкурентне середовище на внутрішньому ринку;

- мінімізація протекціоністських заходів держави відносно фірми.

Теорія конкуренції М.Портера отримала визнання не тільки серед економістів-міжнародників. Вона визнана офіційно, і підтвердженням цьому є участь автора в розробці, в різні періоди, практичних рекомендацій для вдосконалення державної політики, підвищення конкурентоспроможності національних економік США, Австралії, Нової Зеландії.

1.3.4. Сучасні новації і трактування базових концепцій

Класична теорія міжнародної торгівлі та більшість її сучасних інтерпретацій пояснюють суть зовнішньої торгівлі та економічної вигоди від неї для учасників відмінностями між країнами в забезпеченні факторами виробництва. Чим більша ця відмінність, тим більша, за інших рівних умов, вигода учасників зовнішньоекономічного обміну.

Але на практиці в сучасних умовах переважна частина міжнародного обміну здійснюється саме між явно схожими країнами. Особливо це стосується групи розвинених країн, характерною рисою яких є схожість факторів. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах суттєво зросла роль набутих переваг, пов'язаних із випереджаючою розробкою нових технологій, товарів і товарних груп. Розвинена країна оперативніше може реагувати на попит в іншій країні через гнучкість технологій, уміння пристосовуватися до ринку схожої країни.

Зазначимо, що сьогодні на внутрішньофірмові міжнародні поставки припадає 70% всієї світової торгівлі, 80 - 90% - на продаж ліцензій і патентів, не менше ніж 40% - на вивіз капіталу. Таким чином, формується додаткова перевага обміну між розвиненими країнами, що і обстоює, зокрема, С. Ліндер.

- Узагальнюючи, робимо висновок, що не тільки відмінності, але й схожість між країнами може бути передумовою для торгівлі між ними. Теорія схожості країн, або теорія попиту, що перетинається, - одна з небагатьох новітніх теорій, яка пояснює суть міжнародної торгівлі переважно з боку попиту.

Обґрунтовуючи перспективи, серйозні дослідники підкреслюють, що в сучасних умовах відбувається зміна співвідношення між базовими факторами. Це стосується перш за все трудових ресурсів, а також обмеженості природних запасів і їх скорочення, особливо в розвинених країнах. У полі зору повинні перебувати, як мінімум, чотири обставини:

- створення великих багатогалузевих виробництв в окремих країнах, що може стримувати міжнародний обмін;

- впровадження гнучких виробництв, орієнтованих на мало-серійність, що також може зменшити імпорт;

- в умовах випередження і швидкого росту послуг у споживанні і міжнародному обміні зменшуються частка товарів, сукупні затрати на їх виробництво;

- сучасна система протекціоністських заходів значною мірою створює перепони для міжнародного обміну.

У новітніх концепціях аналізу МЕВ особливе місце займає "фірмовий" підхід. Суть його полягає в тому, що як об'єкт аналізу виступає не окрема країна, а міжнародна фірма. Такий підхід найбільш чітко сформульований американськими економістами С. Робоком і К. Сіммондсом. На риторичне запитання, чому товарами і послугами обмінюються нації, автори вказаної концепції підкреслюють, що "суб'єкт, який приймає рішення, - це комерційне підприємство, а не нація".

Підставою для теоретичного обгрунтування концепції С. Робока і К. Сіммондса є уже наведений факт, що значна кількість зовнішньоторгових операцій відбувається як внутріфірмовий обіг, переваги якого часто не вписуються у класичні теорії. Точні розрахунки частки внутріфірмових поставок у загальному обсязі зовнішньої торгівлі відсутні, але орієнтовні показники досить переконливі. Ще один приклад.

В одному з індексів, які використовуються, зокрема, в Німеччині, для оцінки інвестиційного середовища, питома вага такого фактора виробництва, як стабільність, оцінюється в 1,6 рази вище, ніж значення умов отримання кредиту і рівня зарплати, тобто цін на капітал і робочу силу.

Практика зовнішньоекономічних відносин і міжнародної торгівлі зокрема показує, що найбільш інтенсивно вона розвивається між країнами зі схожими характеристиками. Це суперечить традиційним теоріям, згідно яких активність відносин у зовнішній торгівлі знаходиться в прямій залежності від рівня відмінностей між країнами.

Той факт, що переважна частина міжнародної торгівлі припадає на розвинений регіон, обумовлений зростанням набутих переваг порівняно з природними. Теорія схожості країн обґрунтовує це таким чином, що виробник нової продукції після освоєння внутрішнього ринку виходить, у першу чергу, на ринки, які найбільш подібні до ринків його країни.

Серед численних сучасних теорій світогосподарських зв'язків виділяється позиція М.Тодаро, який підкреслює, що нерівноправні економічні відносини породжуються не стільки властивістю самої торгівлі, скільки несправедливістю інституційної, соціальної і економічної побудови глобальної системи, яка дозволяє обмеженій кількості розвинених країн контролювати переважну частину світових ресурсів.

Цей висновок безпосередньо стосується країн із перехідною економікою, які зіткнулися з проблемами квот і ліцензій, "добровільних" обмежень імпорту, "стратегічного" протекціонізму, нетарифними бар'єрами з метою обмеження торгівлі, рівень "недобросовісності" якої визначається розвиненими країнами. Така нерівноправність загострює проблеми інтеграції країн із перехідними економіками до глобальних економічних процесів сучасності й актуалізує пошук оптимальних рівнів відкритості внутрішнього ринку.

Розвиток подій на сучасному етапі глобалізаційних процесів у світовій економіці посилив позиції тих економістів, які схильні утримуватися від "універсальних" рекомендацій щодо вибору найбільш доцільної зовнішньоекономічної політики. В цьому відношенні слушними є зауваження М. Тодаро про те, що кожній країні необхідно глибоко проаналізувати і реалістично оцінити свої можливості в світовому поділі праці з урахуванням власних цілей, типу, рівня і масштабів економічного розвитку та очікуваного впливу внутрішніх і зовнішніх факторів. Тільки так можна визначити, наскільки слід "відкриватися", враховуючи очікувані вигоди і ризики міжнародних контактів та рівень конкурентоспроможності національної економіки.

Суттєві трансформації відбулися і в теорії міжнародних валютних відносин. Зокрема, до 30-х років XX століття панувала теорія (автори Д. Юм і Д. Міль), згідно з якою міжнародний рух золота і коливання цін у кожній окремо взятій країні автоматично взаємодіють між собою, що сприяє вирівнюванню платіжних балансів окремих країн.

У 60-х роках була теоретично обґрунтована, а в 1978 році практично реалізована концепція вільного коливання курсу валют, у результаті чого має відбуватись автоматичне вирівнювання балансів. Ямайські угоди у вигляді серії поправок до статуту Міжнародного валютного фонду стали початком реалізації концепції. її суть полягає, по-перше, в тому, що був ліквідований золотодоларовий стандарт, згідно з яким роль основних міжнародних активів відводилася одночасно золоту і долару. По-друге, була відмінена офіційна ціна золота. Центральні валютні органи отримали дозвіл продавати і купувати золото за цінами вільного ринку. По-третє, була узаконена практика плаваючих курсів валют.

Саме тому сьогодні на висококонкурентному світовому ринку деякі країни змогли сконцентрувати у себе переважну частину виробництва високих технологій і наукоємної продукції.

Наприклад, Сполучені Штати на 2/3 задовольняють світовий ринок цивільними літаками і майже на 100% -сучасними комп'ютерами. Японія - абсолютний монополіст з виробництва і постачання на світовий ринок цивільних суден, ФРН поза конкуренцією з виробництва автомобілів представницького класу та металообробних верстатів. Ми спостерігаємо дивну картину взаємного примирення цих й інших країн з існуючим станом речей. І це, нагадуємо, в сучасному гостроконкурентному середовищі світового ринку.

Відповіді на ці питання дає теорія масштаб у в міжнародній торгівлі, розроблена американськими економістами К Ланкастером і П. Крюгманом. Суть теорії базується на відомому положенні про те, що при збільшенні масштабів виробництва витрати на одиницю продукції будуть зменшуватися із збільшенням виробництва за рахунок економії на постійних витратах. Виникає економія за умови масового виробництва. У зв'язку з цим розвинуті країни, які забезпечені факторами виробництва приблизно рівною мірою, згідно із запропонованою теорією, свідомо поступаються одна одній окремими ринками, спеціалізуючись на виробництві певних товарів, отримуючи таким чином ефект масштабу.