Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 1.4.1. Суть і основи міжнародних економічних відносин

Основне

З політекономічної точки зору міжнародні економічні відносини є важливим сегментом загальної системи економічних відносин із приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Вони здійснюються через участь їх суб'єктів у міжнародному поділі праці. МЕВ мають ряд специфічних ознак, які формують і специфіку механізму міждержавних господарських зв'язків. По-перше, ця специфіка визначається масштабами міжнародного ринку. Саме тому в сучасних умовах має місце досить відчутний, часто визначальний, вплив міжнародного ринку на національні економіки. По-друге, ринковий механізм МЕВ більш досконалий порівняно з національними ринками. Це зумовлено головним чином притаманним йому більш високим рівнем економічної обґрунтованості й об'єктивності системи ціноутворення. До речі, це і зумовлює той факт, що ціни світових ринків товарів і послуг часто є базовими при формуванні цін у національних економіках. По-третє, менша маневровість факторів виробництва, використання в обміні національних валют країн-учасниць, значна віддаленість продавців і покупців обумовлюють безперечні особливості ринкового механізму МЕВ порівняно з національним.

Вивчаючи цей розділ посібника, ви:

- отримаєте знання з основ міжнародних економічних відносин, міжнародного поділу праці;

- ознайомитеся з інформацією щодо структури світового господарства;

- будете знати основні об'єкти і суб'єкти МЕВ;

- засвоїте принципи і особливості механізму МЕВ.

План

1. Суть і основи міжнародних економічних відносин.

2. Об'єкти і суб'єкти МЕВ.

3. Принципи і особливості механізму МЕВ.

1.4.1. Суть і основи міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини - це система господарських зв'язків між національними економіками окремих країн, які реалізуються через відповідні суб'єкти господарювання. МЕВ - особлива форма діяльності, що базується на міжнародному поділі праці, міжнародній спеціалізації виробництва, інтернаціоналізації господарського життя. Поглиблення і розвиток міжнародного поділу праці, спеціалізація виробництва залежать від природних (географічних, кліматичних, демографічних тощо), а також набутих (технологічних, наукових і науково-технічних тощо) факторів. На їх розвиток суттєво впливають соціальні, національні, етнічні, політичні, культурні та інші фактори.

Що таке міжнародний поділ праці? Це організація виробництва, при якому підприємства двох або більше країн спеціалізуються на виробництві певних товарів і послуг із подальшим їх обміном. Можна виділити такі типи міжнародного поділу праці:

- загальний тип міжнародного поділу праці* Передбачає обмін товарами добувної та обробної галузей, продукцією сільського господарства тощо;

- частковий поділ праці, що передбачає розвиток міжнародної торгівлі готовими виробами різних галузей і виробництв, у тому числі й внутрігалузевої (автомобілі, комп'ютери, токарні верстати тощо);

- одиничний тип міжнародного поділу праці, який означає спеціалізацію на окремих етапах виробництва (вузли, деталі, напівфабрикати).

Міжнародна спеціалізація формує певну систему суспільних відносин, характерною рисою яких є виробнича взаємодія економік окремих країн, формування спільних виробничих комплексів. Зокрема, спеціалізація з виробництва окремих вузлів, деталей передбачає відповідний рівень кооперування, яке отримало досить значний розвиток в електронній промисловості, автомобілебудуванні тощо.

Одним із різновидів спеціалізації з виробництва готової продукції є виробництво комплектного устаткування і систем машин, які забезпечують повну механізацію чи автоматизацію виробничого процесу або його окремої ланки. При цьому об'єктом міжнародної спеціалізації стають комплекти устаткування для будівництва заводів або окремих технологічних ліній.

Становлення і розвиток міжнародного поділу праці й спеціалізації виробництва пройшло кілька історичних етапів, протягом яких характер і форми еволюціонувалися і трансформувалися. На кінець 60-х років сформувалася структура світового господарства, в якій можна виділити три основних сегменти.

До першого відносяться промислово розвинені західні країни, такі, як США, ФРН, Великобританія, Франція, Канада,

Японія, які виробляють і поставляють високотехнологічну продукцію, країни, що володіють потужними мінеральними ресурсами, з якими вони виходять на зовнішній ринок.

Друга група - це перш за все нафто- і газодобувні країни Близького Сходу, Південної Африки, Латинської Америки.

Третя група країн спеціалізується на поставці на зовнішній ринок продукції сільського господарства. У більшості своїй це слаборозвинені країни, які були свого часу в колоніальній залежності.

Слід відзначити, що запропонована сегментація країн-постачальників спеціалізованої продукції на світовий ринок значною мірою умовна. Річ у тому, що більшість промислово розвинених країн є постачальниками на світовий ринок не тільки високотехнологічної промислової, але і сільськогосподарської продукції (США, Канада, Австралія, країни Західної Європи). А такі країни, як Австрія, Канада, Швеція й інші, є крупними постачальниками на світовий ринок вугілля, золота, срібла, руд чорних і кольорових металів тощо.

Соціально-економічні і політичні трансформації, що відбулися в кінці 80-х - на початку 90-х років XX століття, увійшли в історію, крім усього іншого, як важливий етап у розвитку міжнародного поділу праці. Суть його полягає в тому, що перехід країн Центрально-Східної Європи на засади ринкової економіки усунув політичні бар'єри на шляху подальшого розвитку МЕВ і суттєво розширив можливості міжнародного поділу праці.

МЕВ реалізуються через такі форми і сфери:

- міжнародна торгівля;

- міжнародна спеціалізація виробництва і науково-технічних робіт;

- обмін науково-технічними результатами;

- інформаційні зв'язки;

- валютно-фінансові та кредитні відносини між країнами;

- рух (переливання) капіталу;

- міграція робочої сили;

- діяльність міжнародних економічних організацій у вирішенні глобальних проблем господарського співробітництва.

Не змінюючи механізм попиту і пропозиції, МЕВ розширюють його межі, збільшуючи обсяги і асортимент. Нових кількісних і якісних характеристик набуває система ринкових цін, більш жорсткою стає конкуренція.

До основних ознак МЕВ як сфери розвинутого ринкового господарства можна віднести:

- по-перше, в основі як національної економіки, так і світового господарства та МЕВ лежать міжнародний поділ праці й обмін;

- по-друге, учасники МЕВ економічно опосередковані в особливій формі національного господарства, що об'єктивно передбачає товарно-грошовий характер зв'язків;

- по-третє, в сукупності світогосподарських обмінних зв'язків у МЕВ у більшій мірі, ніж стосовно національних господарств, діють закони попиту, пропозиції і вільного ціноутворення',

- по-четверте, світовий ринок характеризується більш жорсткою конкуренцією порівняно з національними ринками. Це пояснюється більшою кількістю об'єктів і суб'єктів на міжнародному ринку товарів і послуг;

- по-п'яте, міжнародна торгівля, яка становить собою безліч міждержавних потоків продукції, формує світові товарні ринки, де здійснюються операції з купівлі-продажу товарів і послуг, що мають стабільний систематичний характер;

- по-шосте, обмін товарами і послугами, міжнародне переміщення факторів виробництва опосередковане рухом грошей, системою розрахунків, товарними і грошовими кредитами, валютними відносинами. Таким чином виникають і функціонують світовий фінансовий ринок та міжнародна валютно-фінансова система. Рух капіталу, іноземні інвестиції, довгострокові міжнародні, державні кредити надають світовій фінансовій системі завершального вигляду;

- по-сьоме, МЕВ передбачають активні міждержавні потоки робочої сили. Можна констатувати, що сьогодні існує міжнародний ринок праці, Це ж саме стосується і системи патентування та ліцензування винаходів, відкриттів, захисту авторських прав, що сприяло формуванню світового інформаційного ринку;

- по-восьме, МЕВ передбачають формування власної інфраструктури, спеціальних інститутів" Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями і закладами (Міжнародна торгова палата, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, ЄБРР і т. ін.);

- по-дев'яте, МЕВ піддаються монополізації. Цей процес здійснюється через приватні структури і формування транснаціональних корпорацій, а також міждержавні спілки, такі, як ОПЕК, Міжнародний нафтовий картель (МНК);

- по-десяте, МЕВ не є вільними від міжнародного, регіонального, державного втручання і регулювання. Вони здійснюються через договори, регулювання в рамках міждержавних об'єднань тощо.

Із сказаного можна зробити висновок, що МЕВ є однією із сфер ринкового господарства з властивими йому (ринку) ознаками. Основними з них є:

- багатотипність об'єктів і суб'єктів;

- визначальний вплив попиту і пропозиції;

- взаємозв'язок із цінами за умови необхідної гнучкості й рухливості;

- конкуренція;

- свобода підприємництва.