З ініціативи прикордонних областей Польщі, Словаччини, Угорщини й України був створений єврорегіон, до якого вперше ввійшли відповідні території винятково держав Східної Європи. До складу цього транскордонного об'єднання включено прикордонні адміністративні території країн-учасниць, зокрема області Саболч-Сатмар-Берег, Гайду-Бігар, Боршод-Абауй-Земплін, Гевеш (Угорщина); Кросненське та Перемишльське воєводства (Польща); округи Бардейов, Гуменне, Міхаловце, Свидник, Требішов (Словаччина), які, в свою чергу, об'єднані в Асоціацію Карпатського регіону; Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області (Україна). Адміністрації Сату-Марського та Марамуреського повітів (Румунія) ухвалили рішення на першому етапі взяти участь у діяльності Карпатського еврорегіону як спостерігачі.
Історія Карпатського еврорегіону розпочалася у 1990 році, коли в Угорщині було ініційовано створення Асоціації "Каграіок-Тізга", одночасно розпочалося здійснення проекту транскордонного співробітництва у Польщі. Важливим кроком для створення єдиної платформи для співробітництва був транскордонний ярмарок у м. Ясло (Польща), семінар на тему "Можливості співробітництва між прикордонними регіонами Польщі, Чехословаччини, Угорщини та України". Зустріч завершилася підписанням Декларації, яка започаткувала Міжрегіональну раду з питань співробітництва у зоні Карпат.
У листопаді 1991 року в м. Міхаловце на міжнародній конференції "Регіони у міжнародному співробітництві" було сформовано концепцію та визначено пріоритети регіональної взаємодії вказаних адміністративно-територіальних структурних підрозділів.
Важливим етапом безпосереднього формування Карпатського еврорегіону стала конференція в м. Ніредьгаза (Угорщина), яка відбулася у травні 1992 року, де вперше була проголошена і обговорена ідея його створення, та нарада представників зацікавлених регіонів, яка відбулася у червні того ж року в м. Ужгород (Україна). На ужгородській зустрічі був сформований спеціальний комітет, який у листопаді 1992 року завершив підготовчу роботу, і було прийнято два важливих документи - Договір і Статут організації. Вони як за формою, так і за змістом відповідають Мадридській конвенції по транскордонному співробітництву.
Карпатський єврорегіон з точки зору правового статусу не є юридичною особою. Це транскордонна регіональна асоціація прикордонних адміністративних територій Польщі, Словаччини, Угорщини й України, що створена з метою координації транскордонного співробітництва. Важливо, що асоціація не є наднаціональним органом. Крім того, Статутом передбачено, що кожен з її членів має право розвивати співробітництво з іншими регіональними утвореннями.
Із 1997 року повноправним членом Карпатського єврорегіону стала Румунія, п'ять повітів якої було прийнято до складу цієї міжнародної асоціації.
Концепція Карпатського єврорегіону виходить із досвіду західноєвропейської кооперації на державному і міждержавному рівнях. Визначальними факторами, які зумовили можливість і доцільність його формування, є географічне положення та історичне минуле прикордонних територій Угорщини, Польщі, Словаччини, Румунії та України.
Слід вважати доцільною більш активну участь прикордонних областей України у створенні цього та інших єврорегіонів на кордонах із сусідніми східноєвропейськими державами.
По-перше, це один із конкретних шляхів інтеграції в загальноєвропейський економічний простір і реальна участь у реалізації концепції "Європа регіонів", яку свого часу висунув Шарль де Голль.
По-друге, регіональна взаємодія прикордонних областей сприятиме об'єднанню наявних місцевих ресурсів і більш ефективному їх спільному використанню, а під проекти конкретних єврорегіонів можливо отримати валютно-фінансову допомогу ЄС.
По-третє, в межах єврорегіонів посилиться економічне, політичне та гуманітарне проникнення кордонів при їх непорушності, втратять гостроту територіальні претензії, поліпшаться зв'язки з етнічними групами в зарубіжному прикордонні. І, зрештою, одержить додатковий імпульс саме прикордонне економічне співробітництво, ефективні форми й основні напрямки якого можна буде прогнозувати, планувати та стимулювати спільно із зарубіжними партнерами. Таким чином, за сприятливих умов прикордонні території можуть найближчим часом перетворитися на кон'юнктуроутворюючий фактор міжнародних економічних зв'язків.
Особливу роль в розвитку прикордонного співробітництва України відіграють ЇЇ західні області. Специфічне місце в цьому регіоні посідає Закарпатська область, яка перебуває під значно більшим впливом факторів інтернаціоналізації суспільно-економічного життя порівняно з іншими областями. В основі розвитку даного процесу - наявність усіх перерахованих вище об'єктивних умов. Зокрема, ідеальне геоекономічне розташування Закарпатської області, яка має на заході кордони з Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, набутий досвід у прикордонних зв'язках, вища, порівняно з іншими областями України, питома вага інтеграційної інфраструктури, відносно високий рівень ринкової культури жителів Закарпаття. Це зумовлюється значною мірою факторами поведінкового стереотипу, економічної інформації та набутого економічного досвіду.
Помітну роль у стимулюванні цих процесів відіграють і позаекономічні мотиви, що базуються на таких підвалинах, як наявність національно-споріднених етнічних груп у сусідніх країнах, належність у минулому до єдиного регіону, розділеного в силу історичних обставин політичними кордонами.
У багатьох випадках проблеми області набувають інтерре-гіонального характеру через наявність у міждержавних стосунках етноприкордонних проблем, що вже чітко визначилися в деяких країнах Центрально-Східної Європи. Враховуючи фактор становлення незалежної України, її відносини з країнами Центрально-Східної Європи, актуальним стає завдання не допустити або максимально послабити можливі міждержавні суперечності.
Формування Закарпатської області в перспективі як частини транскордонного регіону при непорушності існуючих політичних кордонів між країнами стане важливим фактором стабільних відносин України із сусідніми державами, інструментом комплексного соціально-економічного розвитку краю, перетворить область на активного посередника в процесі входження всієї країни до європейських економічних і політичних структур.
Детально продумана і зважена державна політика стосовно Закарпаття, формування на його території середовища міжнародної та соціальної доступності надасть йому не характеру можливого "яблука розбрату" між сусідніми країнами, а характеру регіону спільних інтересів, важливого плацдарму для проникнення західного капіталу на український ринок.