Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції - Ковальчук К.Ф. - 9.1. Міжнародні фінансові ринки

9.1. Міжнародні фінансові ринки

Міжнародні фінансові ресурси поділяють на офіційні і приватні, що формують борги, і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а також прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інвестицій, вкладених в акціонерний капітал.

Основним функціональним простором зовнішніх позичкових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових капіталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні юридичні і фізичні особи (нерезиденти).

Міжнародний ринок позичкових капіталів сьогодні являє собою глобальну систему акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції.

Значним і динамічним сегментом світового фінансового ринку виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів з метою надання великих банківських кредитів. Спочатку цей ринок використовувався переважно на фінансування великих проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни продовжують залишатися основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд. дол. США (74,6%), то в 1997 р. - 448, 1 млрд. дол. (84,5%).

Найбільшим одержувачем продовжують залишатися США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати Америки одержали 56,2% від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. - 62,3% (Англія - відповідно 11,2 і 10,1%). Серед найбільших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Англії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії. Синдиковані позики останніми роками отримали поширення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між позикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах з позичальниками.

Досить активно розширюються ринки міжнародних середньострокових і довгострокових цінних паперів - бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезидентами та ін.

Міжнародні бонди, або облігації, поділяють на іноземні та євробонди. Іноземні бонди продаються за межами країни-позичальника, в національному фінансовому центрі і у валюті країни-позикодавця. На ринку євробондів випускаються і продаються облігаційні зобов'язання, які виражені в євровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу переважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу становлять бонди з плаваючою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.

Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції або з правом обміну на акції як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євробондів в ЕКЮ та ЄВРО. Серед позичальників на ринку облігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому євроемісії перевищують сьогодні емісії іноземних облігацій в 3-4 рази.

Крім того, країни, що розвиваються, мають значний обсяг короткострокових зобов'язань у вигляді комерційних паперів, депозитних сертифікатів, револьверних, експортних кредитів й інших короткострокових зобов'язань.

Отже, в сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавного обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсивний процес глобалізації фінансових ринків.

9.2. Принципи та функції міжнародного кредиту

Зв'язок міжнародного кредиту з відтворюванням виявляється в його принципах:

- зворотність;

- терміновість;

- платність;

- матеріальна забезпеченість (гарантія погашення);

- цільовий характер.

Принципи міжнародного кредиту враховуються досягши поставлених цілей суб'єктів ринку (стратегічних і поточних) і виражають його зв'язок з економічними законами.

Специфіка руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин виявляється в наступних функціях міжнародного кредиту:

- перерозподіл позикових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворювання;

- економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни дійсних грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обороту міжнародними кредитними операціями;

- сприяння розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглиблення процесів міжнародної економічної інтеграції;

- прискорення концентрації і централізації капіталу.

Вплив функцій міжнародного кредиту на процес відтворювання підвладний зміні у міру розвитку національного і світового господарства. Виконуючи функції міжнародний кредит має ряд переваг та недоліків. Переваги міжнародного кредиту:

- стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни;

- створює сприятливі умови для зарубіжних інвестицій, тому що звичайно пов'язаний з вимогою про надання пільг інвесторам країни-кредитора;

- сприяє зміцненню конкурентних позицій національних підприємств і фінансових установ, пов'язаних з міжнародним капіталом;

- служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсотків від країн-боржників,

- підвищує економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності загалом.

Недоліки міжнародного кредиту:

- загострює суперечності ринкової економіки;

- кредитна політика є засобом зміцнення позицій країни-кредитора на світових ринках;

- служить одним з джерел фінансування воєн;

- в цілях зміцнення позицій провідних країн банки, держави, міжнародні і регіональні фінансові організації періодично проводять політику кредитної блокади у відношенні до країн, які проводять неугодну політику.