Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.1.2.3. Міжпарламентська Асамблея СНД

Міжпарламентська Асамблея (МПА) держав-учасниць СНД утворена в результаті Угоди, підписаної в Алма-Аті 27 березня 1992 року Головами Верховних Рад держав-учасниць СНД: Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Російської Федерації, Таджикистану та Узбекистану як консультативний інститут для обговорення питань і розгляду проектів документів, що представляють спільний інтерес. У 1993—1995 роках членами МПА стали парламенти Азербайджанської Республіки, Грузії, Молдови. У 1999 році до Алматинського договору приєдналась Україна. У травні 1995 року голови держав СНД підписали Конвенцію про Міжпарламентську Асамблею, яка вступила в силу 16 січня 1996 року. Згідно з цією Конвенцією, МПА отримала офіційний статус міждержавного органу і зайняла важливе місце в системі органів СНД.

Пленарні засідання МПА відбуваються не рідше, як двічі на рік (місце роботи МПА — Санкт-Петербург, Таврійський палац). У них беруть участь парламентські делегації, очолювані керівниками національних парламентів, представники установчих і галузевих органів СНД, спостерігачі міжнародних і громадських організацій. За 1992—2001 роки проведено 18 пленарних засідань. Найбільше значення в діяльності МПА мають питання, пов'язані з гармонізацією і зближенням законодавств країн СНД. Ця робота здійснюється шляхом прийняття МПА модельних законодавчих актів і рекомендацій, при створенні яких береться до уваги досвід парламентів країн СНД і міжнародних парламентських організацій. За роки діяльності Асамблеї було прийнято більше 130 документів, які забезпечують зближення національних законодавств. Рішення МПА та її органів приймаються на основі консенсусу.

Зростає роль Асамблеї в розробці спільних підходів до вирішення проблем соціальної політики, дотримання основних прав та свобод людини, гуманітарного співробітництва. Важливим етапом у цьому процесі стало прийняття Хартії соціальних прав та гарантій громадян незалежних держав парламентаріїв-учасників, була досягнена домовленість щодо формування спільного освітнього простору, створення законодавчого механізму, який забезпечив би проведення скоординованої політики в сфері науки, науково-технічної діяльності. Створюються умови для розвитку інтеграційного співробітництва в сфері охорони навколишнього середовища. Асамблея звернулась до міжнародних організацій, урядів та парламентів держав СНД з пропозицією прийняття Конвенції про колективну екологічну безпеку. Розробляється спільна законодавча база для боротьби із злочинністю та корупцією в межах Співдружності, приділяється увага і питанням у сфері правового забезпечення боротьби з міжнародним тероризмом.

За участю Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) було розроблено модельний закон "Про ринок цінних паперів".

МПА брала участь у розробці багатьох міждержавних програм, серед яких:

— Програма дій щодо розвитку СНД на період до 2005 року;

— Міждержавна програма для спільних дій у боротьбі зі злочинністю на період 2000—2003 років;

— Програма щодо боротьби з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму на період до 2003 року.

Прийняті МПА модельні законодавчі акти та рекомендації надходять до національних парламентів для їх використання при підготовці нових законів і внесення змін до діючого законодавства. Асамблея бере активну участь у розвитку інтеграційних процесів на території Співдружності, направляючи, згідно з Конвенцією про МПА СНД, свої рекомендації і пропозиції Раді голів держав та Раді голів урядів. З метою демократизації суспільного життя Асамблея посилає в держави СНД своїх спостерігачів на парламентські вибори і вибори голів держав.

МПА здійснює апробацію багатьох міждержавних документів. Так, проект Статуту СНД перед його прийняттям Радою голів держав СНД було розглянуто на другому пленарному засіданні Асамблеї. Прапор та емблема Співдружності були прийняті відповідно до результатів проведеного МПА міжнародного конкурсу, а положення — підготовлені Міжпарламентською Асамблеєю і подані на розгляд Ради голів держав.

Організаційну діяльність МПА здійснює Рада МПА, яка складається з голів парламентських делегацій. Декілька разів на рік, збираючись на своїх засіданнях, Рада обговорює актуальні проблеми Співдружності, розглядає питання, пов'язані з підготовкою і проведенням пленарних засідань Асамблеї, міжнародних науково-практичних конференцій і семінарів, координує миротворчу діяльність парламентаріїв.

Головами Ради МПА СНД в різні часи були Хасбулатов, Шумейко, Строєв. З 2002 року головою Ради МПА є Голова Ради Федерації Федерального зібрання Російської Федерації С. Міронов.

Адміністративний орган Ради — Секретаріат. Він займається питаннями аналітичного й організаційно-технічного забезпечення діяльності Асамблеї, Ради і постійних комісій, працює у тісній взаємодії з установчими, галузевими інтеграційними органами, а також з Виконавчим комітетом СНД. Генеральним секретарем Ради МПА СНД є М. Кротов.

Важливу роль у розробці і підготовці модельних законодавчих актів, інших документів відіграють постійні комісії МПА: 1) з правових питань; 2) з питань економіки та фінансів; 3) з питань соціальної політики та прав людини; 4) з питань аграрної політики, природних ресурсів та екології; 5) з політичних питань і міжнародної співпраці; 6) з питань оборони та безпеки; 7) з питань науки та освіти; 8) з питань культури, інформації, туризму і спорту; 9) з питань вивчення досвіду державного будівництва і місцевого самоврядування; 10) контрольно-бюджетна комісія. Кожну з них очолює на основі ротації член парламенту тієї чи іншої держави.

МПА формує тимчасові комісії, інші органи для попереднього вивчення питань, які потім можуть бути винесені на обговорення. До роботи в тимчасових комісіях залучаються представники різних парламентських організацій. Як свідчить практика, керівниками цих комісій призначаються представники Російської Федерації.

З метою обґрунтування модельних законодавчих актів та інших документів Міжпарламентська Асамблея провела більше 140 міжнародних наукових та науково-практичних конференцій, семінарів і зустрічей, які були присвячені конституційним та господарським реформам, міжнародній політиці, екології, боротьбі з організованою злочинністю тощо. В їхній роботі брали участь парламентарії СНД, вчені та спеціалісти з багатьох країн, у тому числі Великобританії, Німеччини, США, Франції та ін.

Тільки за останній час під егідою Асамблеї було проведено такі міжнародні науково-практичні конференції та конгреси: "Законодавча та представницька влади: історія та сучасність", "Актуальні проблеми формування спільного освітнього простору держав-членів СНД", "Ринкова економіка і стратегія безпечного розвитку особистості", "Розвиток телекомунікацій та будівництво інформаційного суспільства в країнах СНД". У липні 2001 року Всесвітній банк при сприянні Уряду РФ і при участі МПА СНД провів у Таврійському палаці міжнародну конференцію "Права, захищеність і можливості їх забезпечення на основі закону і правосуддя".

Велике значення має розвиток інформаційних зв'язків між парламентами держав-членів Співдружності. У Секретаріаті Ради МПА створено єдиний фонд національних законодавств держав-членів Асамблеї. Комп'ютеризація фонду національних законодавчих актів задовольняє різноманітні тематичні та інші запити користувачів фонду.

МПА СНД має доступ до Інтернету, детальну інформацію можна знайти на її сайті www.iacis.ru.

Друкованими органами МПА є "Інформаційний бюлетень" (російською та англійською мовами), в якому публікуються офіційні документи Асамблеї, Ради МПА, міжнародний журнал "Вісник Міжпарламентської Асамблеї". В журналі друкуються матеріали, пов'язані з діяльністю МПА, національних парламентів, доповіді, виступи, заключні документи проведених міжнародних конференцій, семінарів, статті з питань історії парламентаризму, використання досвіду зарубіжної законотворчості, коментарі до законодавчих актів держав-учасниць СНД тощо.

На сайті МПА можна отримати інформацію про її успішну миротворчу діяльність, зокрема в Придністров'ї та Абхазії, Нагірному Карабасі, Грузії, Молдові, а також на зовнішніх кордонах Співдружності (Таджикистан). Радою МПА були створені комісії з врегулювання конфліктів у вказаних регіонах СНД.

За ініціативою МПА СНД в грудні 1993 року на Аландських островах відбувся семінар, присвячений мирному врегулюванню нагірно-карабаського конфлікту. Вперше з початку бойових дій зустрілися представники конфліктуючих сторін, МПА СНД та МЗС Росії. Були досягнені важливі результати, серед яких — підписання в травні 1994 року Бішкекського протоколу — єдиного політичного документа, що забезпечував припинення вогню в Нагірному Карабасі. Окрім цього, депутати МПА СНД сприяли звільненню 95 військовополонених і заручників з обох сторін конфлікту.

У жовтні 1999 року і січні 2000 року група депутатів парламентів-членів МПА працювала в районі Північного Кавказу РФ (Чечня, Інгушетія, Дагестан) з метою отримання інформації про хід антитерористичної операції федеральних сил Росії в Чечні і про стан тимчасово депортованих осіб на територію Інгушетії. Результати роботи депутатської групи були доведені до відома депутатів ПАРЄ, ПА ОБСЄ та Європарламенту. Але не всі члени МПА схвалюють її діяльність у цьому напрямку.

Наприклад, представники Азербайджану неодноразово на засіданнях Асамблеї та її комісій висловлювали обурення з приводу допомоги Вірменії своїм карабаським одноплемінникам у збройній боротьбі з урядовими військами Азербайджану. Водночас вірменська делегація намагалася внести до порядку денного МПА питання про недопущення блокади країнами-учасницями СНД одна одної. Ці факти свідчать про глибокі суперечності, які існують між країнами-членами МПА, а відмова розгляду цих проблем — про неможливість їх розв'язання в рамках СНД [25, с. 111].

З першого року своєї діяльності МПА встановила контакти з міжнародними міжпарламентськими організаціями — Північною Радою (березень 1993), Міжпарламентським Союзом (червень 1993), Європарламентом (жовтень 1993). З вересня 1993 року МПА отримала статус спостерігача в Міжпарламентському Союзі (МПС) [31].

З багатьма організаціями взаємовідносини будуються на договірній основі. Так, у червні 1997 року був підписаний Договір про співробітництво між МПА і ПАРЄ. В червні 1998 року підписано Спільну заяву Ради МПА і Бюро ПА ОБСЄ і Меморандум про співробітництво Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) з Секретаріатом Ради МПА. У грудні 1998 року був підписаний Протокол про співпрацю між МПА і ПАЧЕС. У січні 1999 року в Гватемалі — Договір про обмін інформацією між Радою МПА і Центральноамериканським парламентом (ЦАП). У червні 1999 року в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку відбулась урочиста церемонія підписання Меморандуму про наміри між Департаментом ООН з економічних та соціальних питань (ДЕСП) і МПА із співпраці в економічній, соціальній та інших суміжних областях.

Та, крім активної діяльності МПА СНД, виникають численні запитання щодо її статусу. З боку Російської Федерації проглядається тенденція розширення повноважень МПА. Головним донором МПА є Російська Федерація, яка хоче використати її як засіб домінування над іншими державами за рахунок гармонізації законодавств держав-членів СНД. Генеральною лінією, яка проводиться ініціаторами створення МПА СНД, є поступова трансформація її з органу міжпарламентської співпраці в наддержавну структуру. Варто звернути увагу і на висловлювання тодішнього Голови Ради Асамблеї В. Шумейка, який вважає, що "у майбутньому роль Міжпарламентської Асамблеї країн-учасниць СНД посилюватиметься, і, цілком можливо, вона буде перейменована в парламентську асамблею з правом приймати закони, обов'язкові до виконання на всій території Співдружності" [25, с. 114].

Згідно з ст. 5 Конвенції від 26 травня 1995 року парламентська делегація кожної держави-учасниці має один голос, якщо МПА не прийме іншого рішення. На практиці це означає, що при вирішенні принципових питань Асамблея завжди голосуватиме в інтересах Росії.

Ст. 12 Конвенції фактично ототожнює статус МПА (а значить і СНД) із статусом міжнародної організації, тобто МПА надається статус суб'єкта міжнародного права. Претензії на статус міжнародної організації з правами юридичної особи втілені також у ст. 13—17 Конвенції. Стаття 16, наприклад, передбачає надання МПА, її посадовим особам імунітетів та привілеїв, аналогічних імунітетам і привілеям, що надаються співробітникам секретаріатів міжнародних організацій.

Усе це свідчить, що апарат МПА об'єктивно зацікавлений у посиленні її впливу,