Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.1.2.5. Рада міністрів оборони держав-членів СНД (РМО)

Рада міністрів закордонних справ створена Рішенням Ради голів держав Співдружності від 24 вересня 1993 року для здійснення координації зовнішньополітичної діяльності. Рішенням Ради глав держав від 2 квітня 1999 року була прийнята нова редакція Положення про РМЗС, де остання була визначена як головний виконавчий орган, що забезпечує співробітництво у зовнішньополітичній діяльності держав-учасників СНД. РМЗС у своїй діяльності керується цілями і принципами Статуту ООН і Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), основоположними документами СНД, договорами.

Основними завданнями РМЗС є:

— виконання рішень Ради голів держав і Ради голів урядів Співдружності;

— сприяння розвитку співробітництва держав-учасників у зовнішньополітичній сфері;

— пошук шляхів мирного врегулювання суперечок і конфліктів, створення підвалин для миру, порозуміння і стабільності;

— сприяння закріпленню дружби, добросусідства і взаємовигідного міжнародного співробітництва.

Засідання відбуваються не рідше, як раз на три місяці, позачергові — за рішенням Ради голів держав, а також за пропозицією одного з членів, підтриманих двома іншими.

У рамках РМЗС і для виконання Угоди про групи військових спостерігачів і колективні сили для підтримання миру в СНД, а також наступних Ташкентських протоколів до цієї Угоди, створена постійна консультативна комісія з миротворчої діяльності. Зараз головою Ради міністрів закордонних справ є К. Грищенко, міністр закордонних справ України.

29 листопада 2001 року в рамках ювілейного саміту відбулося засідання РМЗС. Керівники зовнішньополітичних відомств розглянули 16 питань. Вони затвердили план заходів з підвищення ефективності координації зовнішньополітичної діяльності держав-членів СНД, проаналізували стан виконання плану багаторівневих міжміністерських консультацій у рамках Співдружності на 2001 рік. Була підтримана ініціатива про підготовку проекту документа, який би регламентував порядок організації і проведення спільних антитерористичних заходів на території держав-членів СНД.

26 березня 2003 року відбулося чергове засідання, на якому було розглянуто 30 питань і прийнято відповідні рішення. Питання стосувались співробітництва в сфері боротьби з викраденням автотранспортних засобів і забезпечення їхнього повернення, боротьби з організованою злочинністю та інших небезпечних видів злочинів (зокрема, із незаконним обігом наркотиків), затвердили Положення про Місії наглядачів від СНД на президентських і парламентських виборах, а також на референдумах.

Керівники зовнішньополітичних відомств підтримали пропозицію РФ про розгляд на своїх засіданнях проблеми нерозповсюдження зброї масового знищення, а також вирішили розглянути на черговому засіданні питання про підготовку держав-членів СНД до Оглядової конференції 2005 року по Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Також була підтримана ініціатива Російської Федерації про створення регіональної групи на зразок Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

1.1.2.5. Рада міністрів оборони держав-членів СНД (РМО)

Була створена Рішенням Ради голів держав СНД від 14 лютого 1992 року. Вона є органом Ради голів держав з питань військової політики та будівництва держав-членів Співдружності.

Членами РМО е міністри оборони держав-членів СНД (окрім Молдови, Туркменістану та України) і Начальник Штабу з координації військового співробітництва СНД.

Штаб з координації військового співробітництва СНД є постійно діючим робочим органом Ради міністрів оборони. При РМО діють Комітет начальників штабів, Координаційний комітет з питань протиповітряної оборони, Військово-технічний та інші комітети.

Засідання РМО проводяться в міру необхідності, але, як правило, не рідше, ніж один раз у три місяці.

Рада міністрів оборони виконує такі функції:

— розглядає концептуальні підходи з питань військової політики і військового будівництва держав Співдружності і при необхідності вносить пропозиції на розгляд Ради голів держав СНД;

— здійснює координацію військового співробітництва держав-членів СНД;

— розробляє пропозиції щодо координації зусиль, які спрямовані на попередження збройних конфліктів на територіях держав-членів СНД і їхніх зовнішніх кордонів; щодо зближення нормативно-правових баз держав у галузі військового будівництва і соціального захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їхніх сімей;

— здійснює організацію діяльності груп військових спостерігачів і колективних сил з підтримки миру в межах СНД.

Головою Ради міністрів оборони є С. Іванов, міністр оборони РФ.

На засіданні РМО СНД у червні 2002 року розглянуто питання розширення участі держав-учасниць Співдружності в операціях з підтримки миру в зоні грузино-абхазького конфлікту, пропозиції щодо зміни "мандату миротворців". Військову складову співробітництва характеризує періодичне проведення військових навчань Колективних сил швидкого реагування, зокрема військових навчань "Південний щит Співдружності".

Військово-політичне співробітництво ряду країн СНД характеризується підписанням ними Договору про колективну безпеку (ДКБ) 15 травня 1992 року ("Ташкентський договір"). У квітні 1999 року прийнято рішення щодо продовження термінів його дії. Учасниками ДКБ є Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан. 14 травня 2002 року на засіданні Ради колективної безпеки за участю голів держав-учасниць ДКБ ухвалено рішення про підвищення статусу цієї організації, що перетворило її у повноцінну міжнародну військово-політичну структуру" досягнуто домовленостей щодо прискорення розробки статуту, додаткових правових документів, які б регламентували діяльність ДКБ, а також щодо нової назви організації — "Організація Договору про колективну безпеку" (ОДКБ).

1.1.2.6. Рада командувачів Прикордонними військами (РКПВ)
1.1.2.7. Економічний Суд СНД
1.1.2.8. Міждержавний економічний комітет
1.1.2.9. Виконавчий Комітет
1.1.2.10. Економічна Рада СНД
1.1.2.11. Органи галузевого співробітництва
1.1.3. СНД — важливий напрям зовнішньої політики України
1.1.3.1. Україна — країна-учасниця Співдружності
1.1.3.2. Двосторонні відносини України з країнами СНД
1.1.4. Перспективи СНД
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru