Міжнародні організації - Кучик О.С - РОЗДІЛ 4. СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

Місце розташування: Женева, Швейцарія Заснована: 1 січня 1995 року

Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986—1994)

Членство: 146 країн (станом на квітень 2003 року) Бюджет: 164 млн швейцарських франків (приблизно 100 млн дол. США)

Штат секретаріату: 550 співробітників

Робочі мови СОТ: англійська, французька та іспанська

Голова: генеральний директор.

Друга світова війна, будучи явищем, безумовно, негативним, внесла величезні зміни у тогочасний світ. Серед численних факторів її впливу стало зрозумілим і значення міжнародної торгівлі — засобу взаємозбагачення та поліпшення рівня життя як через безпосереднє споживання населенням, так і через купівлю виробів для подальшого їх використання чи переробки. Витрачаючи значні бюджетні кошти на ведення війни, багато країн перебували у скрутному економічному становищі. Виникла потреба у створенні організації, яка змогла б регулювати торговельні відносини між країнами. Функцію такої організації виконувала спочатку Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), а потім її правонаступниця — Світова організація торгівлі (СОТ).

ГАТТ була майже випадковим результатом міжнародної конференції у Женеві 1947 року. Так, Сполучені Штати Америки розпочали шестимісячні переговори з 22 іншими країнами, що призвели до зобов'язань підтвердити або знизити 46 000 тарифних ставок у межах принципів і норм процедури, закладеної ГАТТ. До 1992 року цю угоду підписали 130 держав. СОТ передбачає два стандартні типи членства: "країни-засновники" ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг та ратифікували пакет угод Уругвайського раунду, і "нові члени", які приєднались до організації в процесі її діяльності.

Зараз повноправними учасниками СОТ є 146 держав, причому тільки 17 з них стали новими членами. Більше тридцяти держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість з них, утому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан, інші держави СНД (крім Туркменістану) знаходяться на різних етапах приєднання до СОТ.

У функціонуванні ГАТТ були як плюси, так і мінуси. Серед позитивних наслідків підписання угоди варто виділити створення двох нових учасників міжнародних відносин — Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР). ГАТТ містила деякі юридичні неточності, які дозволяли великим країнам використовувати протекціоністські засоби для підтримки власної торгівлі.

Світова організація торгівлі (СОТ) — єдина глобальна міжнародна організація, яка регулює питання торгівлі між країнами світу. Така організація забезпечує інституційну та правову базу торговельної системи. Таким чином, після тривалого етапу становлення торговельних відносин торгівля набула якісно нової системи правового регулювання. СОТ має спеціальний статус організації ООН і є організаційно-правовою основою системи міжнародної торгівлі. Організація формує міжнародні правила, яких повинні дотримуватися країни-члени при торговельних відносинах, а також забезпечує умови для проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі.

Одночасно з набуттям статусу члена ГАТТ/СОТ країна приводить у відповідність національне законодавство до світових стандартів, таким чином входячи на новий етап інтеграції. Цим могло б скористатися і законодавство України, адже належно відпрацьоване правове регулювання світової спільноти лише б допомогло Україні створити відмінну законодавчу базу. Членство у ГАТТ/ СОТ означає участь країни у договорах цієї системи і приведення національних законодавчих та адміністративних торговельних механізмів у відповідність до тих норм, що містяться у цих договорах. При цьому взаємовідносини договірних сторін ГАТТ збалансовують права, вигоди і зобов'язання.

СОТ успішно регулює 95 % усієї світової торгівлі. Країни-члени забезпечують 85 % світового ВВП та об'єднують понад 85 % населення Землі. Згідно з нещодавно проведеними опитуваннями англійською неприбутковою організацією One World Trust, яка об'єднує групи незалежних експертів, СОТ є на третьому місці за доступністю інформації щодо своєї діяльності, восьмою за ступенем управління членами організації та четвертою в загальному рейтингу між вісімнадцятьма іншими міжурядовими організаціями.

Враховуючи стрімкий розвиток багатьох сфер сучасної української науки, слід відзначити недостатнє висвітлення теми можливого вступу України до СОТ. За роки існування Радянського Союзу тема правового регулювання міжнародної торгівлі мала якісно інший характер, проте після здобуття Україною незалежності ця тема набула актуальності. Ґрунтовні дослідження в цій сфері провели вчені С. Осика, В. Пятницький, В. Рокоч, О. Оні-щук, О. Штефанюк, А. Гончарук, В. Роговий та Р. Шпек.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому аналогічно ГАТТ, але при цьому контролює ширший спектр торговельних угод (включно з торгівлею послугами і торговельними аспектами прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження завдяки вдосконаленням процедур прийняття рішень і їх виконання членами організації. Основним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

— торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі та взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

—- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

— відмова від використання кількісних та інших обмежень;

— транспарентність торговельної політики;

- урегулювання торговельних суперечок через консультації, переговори тощо.

Найважливішими функціями СОТ є:

— контроль за виконанням угод і домовленостей пакету документів Уругвайського раунду;

— проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

— урегулювання торговельних суперечок;

— огляд національної торговельної політики країн-членів;

— технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуються компетенції СОТ;

— співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Основний принцип регулювання міжнародної торгівлі — це недискримінація. Для розуміння, чому власне недискримінація е основним принципом регулювання міжнародної торгівлі, слід звернутись до завдань торгівлі та економіки загалом. Торгівля виникає завдяки існуванню відносних чи абсолютних переваг. Тобто одна країна може виробляти певний продукт ефективніше (дешевше), ніж інша. Завданням економіки є ефективне використання ресурсів. Тобто кожен ресурс має застосовуватись у тій галузі, де він приносить найбільше прибутку. Таким чином, саме принцип недискримінації, з одного боку, забезпечує реалізацію відносних чи абсолютних переваг, якими володіє держава при міжнародній торгівлі, а з іншого боку, завдяки спеціалізації держав у певних товарах, якими вона торгуватиме, її ресурси використовуватимуться ефективно.

Структура світової організації торгівлі встановлюється статтею IV Марракеської угоди. Конференція міністрів та Генеральна рада є основними органами СОТ. Конференція міністрів складається з представників усіх країн-членів СОТ, яка проводиться не менше одного разу кожні два роки. Генеральна рада є органом СОТ, що складається з представників усіх членів, засідання якого проводяться за необхідністю.

Марракеською угодою засновано Раду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, Раду з торгівлі товарами, Раду з торгівлі послугами, які функціонують під загальним керівництвом Генеральної ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод.

Остання (четверта) Конференція міністрів відбулася 9—13 листопада 2001 року в Досі (Катар), на якій було прийняте рішення почати переговори щодо нових напрямків діяльності організації. У відповідних комітетах ведуться переговори в інших ділянках (інвестиції, конкуренція, екологія, спрощення торгівлі тощо). У тому 2002 році розпочав роботу Комітет з торговельних переговорів, що включає низку спеціалізованих органів і є координатором переговорного процесу нового раунду БТП. На п'ятій Міністерській конференції (вересень 2003 року у Канкуні, Мексика) було підведено проміжні підсумки БТП і визначено формат їхнього продовження. Новий раунд передбачається завершити до початку 2005 року.

У структурі СОТ діє велика кількість комітетів, членами яких можуть бути всі країни-члени. Існують постійні та непостійні комітети. У структурі СОТ можна виділити три рівні органів. Перша група — це три основні Ради, підзвітні Генеральній раді: Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (Рада ТРІПС). Кожна з них контролює функціонування відповідної угоди: Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, які включені у Додаток 1А; Рада з торгівлі послугами — за функціонуванням Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС); Рада ТРІПС — за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Членство в них відкрито для представників усіх країн-членів СОТ.

Друга група — це комітети, які теж підзвітні Генеральній раді. До них належать Комітет з торгівлі та розвитку, Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, а також Комітет з питань бюджету, фінансування та управління. До цих комітетів у 1996 році був доданий Комітет регіональних торговельних угод.

Третя група — це органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, тобто необов'язковими для всіх країн-членів. Ці органи виконують функції, покладені на них цими угодами, і не підпорядковані безпосередньо

Генеральній раді, а функціонують у межах інституційної основи СОТ і повинні регулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність.

Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів та адміністрації, а також Комітет з торгівлі та навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів.

Конференція міністрів (чи Генеральна рада) призначає Генерального директора СОТ. З 1999 року до вересня 2002 року ним був Майк Мур, екс-прем'єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Генерального директора скорочено до трьох років і у вересні 2002 року його замінив Супачай Паничпакді, віце-прем'єр Таїланду. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРІПС, а також інші органи. У межах цих Рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Також функціонують інші спеціалізовані органи.

У СОТ практикується прийняття рішень на підставі консенсусу, хоча де-юре передбачено голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС, звільнення від прийнятих зобов'язань приймаються 3/4 голосів. Поправки, що не стосуються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом). Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами-засновниками організації стали всі договірні сторони-учасники ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг та ратифікували пакет угод Уругвайського раунду.

Нині повноправними учасниками СОТ є 146 держав, причому тільки 17 з них стали новими членами — Еквадор, Болгарія (1996), Монголія, Панама (1997), Киргизстан (1998), Латвія, Естонія (1999), Йорданія, Грузія, Албанія, Оман, Хорватія (2000), Литва, Молдова (2001), Китай (грудень 2001), Тайвань (січень 2002), Македонія (жовтень 2002). Крім цього, понад 60 міжнародних організацій мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у тому числі ООН, ЮНКТАД, МВФ, МБРР, регіональні угруповання, товарні асоціації. Під егідою ЮНКТАД/СОТ діє Міжнародний торговий центр (МТЦ), що сприяє країнам, що розвиваються, у сфері світової торгівлі.

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі, вироблена за час існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів.

На першому етапі в межах спеціальних робочих груп докладно аналізується економічний механізм і торговельно-політичний режим країни, що приєднується, щодо їхньої відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства в цій організації, які, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами.

Країна, яка приєднується, переважно отримує права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена організації кожна країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу з урегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ.

Відповідно до встановленої процедури, результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації доступу до ринків і умови приєднання оформляються такими офіційними документами:

* Доповіддю Робочої групи, в якій повністю викладено права і зобов'язання, які країна-здобувач матиме за підсумками переговорів.

* Списком зобов'язань за тарифними знижками у ділянці товарів і за рівнем підтримки сільського господарства.

Переліком специфічних зобов'язань щодо послуг і Списку вилучень із РНС.

* Протоколом про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на дво- і багатосторонньому рівнях.

Однією з основних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їх національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до положень пакету угод Уругвайського раунду.

На завершальному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в межах Робочої групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а краї-на-кандидат одержує статус члена СОТ.

Згідно з матеріалами Міністерства економіки України вступ України до СОТ е одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики президента та уряду України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного транспарентного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.

Протягом 2001 — першої половини 2003 років Україна суттєво активізувала переговорний процес з вступу до СОТ. У цей період відбулося 5 засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ (три офіційні та дві моніторингові) та 10 раундів двосторонніх переговорів з країнами-членами Робочої групи з доступу до ринків товарів та послуг. Останній раунд двосторонніх переговорів пройшов 18—26 лютого 2003 року.

Десяте офіційне засідання Робочої групи відбулося 25 лютого 2003 року. За результатами проведеного засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ більшістю країн-членів Робочої групи було прийнято рішення про перехід до підготовки Звіту Робочої групи та Протоколу про вступ України до СОТ. У засіданні брали участь близько 40 країн-членів СОТ, а також низка країн зі статусом спостерігача та деякі міжнародні організації.

Учасники відзначили суттєвий прогрес на шляху України до СОТ, підкресливши останні досягнення у двосторонніх переговорах з доступу до ринків товарів та послуг та у прийнятті відповідного законодавства, спрямованого на покращення торговельного режиму країни. Основну увагу учасники засідання приділили приведенню національного законодавства України у зовнішньоторговельній сфері у відповідність до норм угод Світової організації торгівлі. Іншим важливим питанням, яке було винесене на розгляд країн-членів СОТ під час засідання, стали темпи переговорного процесу щодо вступу до СОТ. Наголошувалось на суттєвому прискоренні цього процесу з метою якнайшвидшого набуття Україною членства у СОТ.

Незважаючи на те, що залишаються неврегульованими деякі питання у переговорах з окремим країнами, всі країни без винятку заявили про готовність вирішувати ці проблеми одночасно із підготовкою Звіту Робочої групи та Протоколу про вступ України до СОТ, які є підсумком діяльності Робочої групи. Звіт Робочої групи містить опис торговельного режиму та зобов'язань держави з його реформування практично у всіх сферах (митні процедури, санітарні та фітосанітарні заходи, технічні бар'єри у торгівлі, режим захисту прав інтелектуальної власності, режим торгівлі окремими видами товарів тощо).

Загалом процес вступу України до СОТ передбачає дві основні складові:

— завершення двосторонніх переговорів щодо доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

— гармонізацію законодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

У двосторонньому переговорному процесі досягнуто суттєвого прогресу. Україна підписала 14 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг: з Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Південною Кореєю, Словенією, Латвією, Грузією, Індією, Угорщиною, ЄС, Чехією, Словаччиною та Болгарією. Завершено двосторонні переговори з Еквадором та Бразилією. Окремі неузгодження залишилися у переговорах з Польщею, Австралією, Кубою, Туреччиною. Продовжено переговори з Аргентиною, США, Японією, Норвегією, Швейцарією, Молдовою, Киргизстаном та Литвою. Розпочато двосторонні переговори з делегацією Естонії та Таїланду.

У межах підготовки до дев'ятого засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ до Секретаріату СОТ було надіслано оновлену всеохоплюючу тарифну пропозицію. Зараз середньоарифметична ставка ввізного мита у всій товарній номенклатурі становить 10,55 %, а середньозважена — 7,02 %. Відповідно до Консолідованої тарифної пропозиції, середньоарифметична зв'язана ставка у 2005 році становитиме 6,72 % та, відповідно" середньозважена — 5,68 %.

Формування зобов'язань з доступу до ринку послуг України знаходиться на завершальній стадії. В частині послуг завершено переговори з Бразилією, Еквадором, Кубою, Туреччиною. У переговорах з іншими країнами окремі проблемні питання потребують лише чіткого пояснення українською стороною, інші — додаткового розгляду з метою прийняття зобов'язань. Зокрема, проблемним залишається формування зобов'язань з доступу до ринку страхових послуг.

Графік специфічних зобов'язань України з доступу до ринку послуг включає 144 сектори (з 155 визначених класифікатором послуг СОТ).

Україна, формуючи позицію на переговори з доступу до ринку послуг, пішла шляхом використання інвестиційної моделі зобов'язань, зважено підійшла до лібералізації доступу до ринку послуг, створивши тим самим умови для розвитку ринку та підвищення конкуренції. Зобов'язання України в основному стосуються "якісних" обмежень, зокрема підтвердження професійної кваліфікації (наявність необхідної професійної підготовки, знання мови тощо) у секторах медичних та освітніх послуг, вимоги акредитації (зокрема, реєстрація юридичної особи в Україні) у секторах професійних, фінансових, транспортних послуг, обмеження на здійснення деяких видів послуг (сектор фінансових, юридичних, аудіовізуальних, транспортних, рекреаційних та культурних послуг). Наприклад, у секторі банківських послуг немає обмежень на здійснення основної банківської діяльності, але існують обмеження у підсекторах, зокрема, щодо торгівлі деривативами, емісії цінних паперів та операцій з управління активами.

Такі обмеження, з одного боку, мають забезпечити приплив іноземних інвестицій, з іншого — досить ефективно захистити ті сектори ринку послуг, які є чутливими для України.

З метою гармонізації національного законодавства з вимогами угод системи ГАТТ/СОТ було розроблено та скеровано країнам-членам Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ "Графік введення в дію пріоритетних законопроектів", до якого ввійшли 20 проектів законодавчих актів з питань страхових послуг, інтелектуальної власності, імпорту сільськогосподарської продукції, оподаткування тощо. Прийнято 15 з 20 законопроектів графіка.

Щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, то законодавство зазнало великих позитивних змін. Протягом 2001—2003 років Верховною Радою України було прийнято 8 законів у сфері інтелектуальної власності, в тому числі 17 січня 2002 року Верховною Радою затверджено Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування". З метою визначення механізму його реалізації Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов. 22 травня 2003 року Верховною Радою України затверджено Закон України № 850-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності". З прийняттям зазначеного проекту закону національна система правового регулювання захисту прав інтелектуальної власності повністю відповідатиме нормам Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Законопроект передбачає внесення змін до Цивільного процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України, а також до спеціальних Законів України у сфері інтелектуальної власності, а саме: Законів України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Запропоновані зміни призводять до узгодження норм національного законодавства з положеннями Угоди ТРІПС (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності). До законопроекту ввійшли, зокрема, положення щодо захисту прав інтелектуальної власності, тимчасові заходи щодо негайного припинення правопорушень. До Кримінального кодексу України запропоновані зміни, пов'язані з посиленням відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності.

З метою вдосконалення законодавства у сфері виробництва, експорту, імпорту дисків розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України". Зазначений проект Закону, зокрема, передбачає внесення змін до Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування". У проекті враховано вимоги американської сторони щодо вдосконалення правового захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

Фактично завершено гармонізацію системи стандартизації та сертифікації, державних закупівель, значного прогресу досягнуто у таких сферах законодавства, як санітарні та фітосанітарні заходи, оподаткування, інформаційні послуги.

Розроблено новий "Графік введення в дію пріоритетних законопроектів", до якого ввійшли 15 проектів законодавчих актів, з яких 5 вже прийнято, в тому числі 11 липня 2002 року, з урахуванням зауважень Президента України, затверджено новий Митний кодекс України, розроблений з урахуванням всіх вимог СОТ, що повністю відповідає нормам і правилам організації. Митний кодекс вступає в дію з 1 січня 2004 року.

До графіка ввійшли 5 системних законопроектів, які містилися у попередньому графіку законопроектів, а також інші проекти законодавчих актів, які у випадку прийняття забезпечать відповідність здебільшого технічних аспектів українського законодавства нормам та вимогам угод СОТ.

19 березня 2003 року Верховною Радою України спільно з Кабінетом Міністрів України проведено парламентські слухання за порядком денним: "Про стан підготовки до вступу України у Світову організацію торгівлі" та схвалено відповідні Рекомендації, в яких визнано реалізацію курсу на інтеграцію України у світовий економічний простір невід'ємним елементом не тільки зовнішньої, а й внутрішньої політики держави, а також схвалено низку заходів, реалізація котрих Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України дозволить завершити переговорний процес вступу України до СОТ та створити передумови набуття членства в організації, забезпечити ефективну участь у формуванні правових засад функціонування багатосторонньої торговельної системи тощо.

23—24 червня 2003 року в Женеві проведено багатостороннє засідання Робочої групи з зацікавленими учасниками для обговорення діючого режиму та зобов'язань України у сфері торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, а також низку двосторонніх зустрічей з делегаціями країн-членів Робочої групи. 8 липня 2003 року у Верховній Раді України проведено День Уряду України з порядком денним "Про виконання заходів щодо вступу України до СОТ".

Наступне, одинадцяте засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ відбулося 11—15 серпня 2003 року. На ньому розглянуто відповіді України на контрольний перелік запитань країн-членів Робочої групи, які стануть основою звіту Робочої групи.

Зі значним пришвидшенням інтеграційних процесів багато українських аналітиків намагаються вирахувати можливі політичні та економічні переваги та недоліки вступу до СОТ. Слід зазначити: такий аналіз неповністю можливий, адже, по-перше, для кожної країни ситуація виглядатиме інакше, а по-друге, — жодна з країн світу не володіє настільки докладною та чіткою інформацією щодо можливих змін. Отже, є багато чинників, які можуть залишитися нерозглянутими. Зауважимо, ті самі чинники можуть бути і негативними, і позитивними водночас. Не слід також забувати і про часткову двосторонність багатьох факторів. Так, наприклад, один чинник може бути позитивним для суспільства, але негативним для виробників, або навпаки. Отже, потрібно проаналізувати як мікро-, так і макрорівень України.

Розглянемо можливі переваги вступу України до СОТ:

— "відповідна домовленість" — основним елементом вступу України була б можливість (та потреба) домовитися про вигідні для України тарифи;

— "переломний крок" — поліпшення іміджу, що сприяло б збільшенню інвестицій, впровадженню нових технологій, зростанню зацікавленості Україною як постійним партнером, створенню прозорішої економічної системи держави, зменшенню корупції, підвищенню рівня зайнятості, вищій економічній активності підприємців, пришвидшенню вступу до ЄС. Зменшення нелегального імпорту;

— "stand still" — принцип запобігання прийняттю законодавчих рішень, які б суперечили угодам СОТ. Як у фізичних осіб, так і в економічних агентів зростає довіра;

— "великий ринок" — безумовне збільшення ринку збуту. Суттєве зростання виробництва експортно орієнтованих галузей економіки. Значно легший вихід на іноземні ринки на демократичних засадах, збільшення прибутків, сплачених податків, отже, збільшення доходів малозабезпеченої верстви населення, збільшення кількості робочих місць, введення нових технологій, зростання конкуренції між українськими фірмами, справедливіше встановлення цін на внутрішньому ринку. Швидший обіг грошей. Зростання добробуту суспільства;

— "менші втрати" — зменшення втрат при антидемпінгових розслідуваннях проти українських товарів. Чітко врегульована система контролю та вирішення конфліктів. Позитивно для великих виробників та видобувної галузі України;

— швидше структурне реформування і створення умов, наслідком яких було б значне поліпшення галузі в цілому. Так, допустивши на ринок іноземні страхові компанії, українські компанії користувалися б тими самими інструментами маркетингу, що й іноземні. Підвищення конкуренції, нові технології;

— "захищений інтелект" — більші сподівання та бажання винахідників працювати у дослідницьких сферах, кращий захист прав на винахід (антиаргумент див. "чужий інтелект");

— "скасування подвійних стандартів" — в Україні та СОТ відмінні поняття про якість продуктів. Українські товари при виході на зовнішній ринок мусять пройти додаткові випробовування і задовольнити стандарти СОТ. Ціна цих товарів унаслідок подвійного стандарту збільшується, отже, товар стає менш конкурентоспроможним. Вигідно для тих, хто продає товари чи планує продавати товари на іноземних ринках;

— "більший асортимент" — споживачі отримають змогу вибирати з ширшого кола товарів та послуг, які можуть бути кращими та дешевшими від попередніх. При належно визначених тарифах виробники отримували б справедливі прибутки;

— "зниження комерційних ризиків" унаслідок встановлення стабільного режиму торгівлі, що сприятиме зниженню ціни пропозиції і підвищенню конкурентоспроможності української продукції на відповідних ринках;

— "право на працю" — СОТ вимагає зняти обмеження на діяльність іноземних громадян у сферах адвокатської діяльності, полегшення входження фінансових установ на український ринок. Україна також мусила б припинити надавати перевагу вітчизняним виробникам у тендерах. Вигідно споживачам завдяки збільшенню конкуренції;

— згідно з багатьма оцінками експертів, найбільшими перевагами після приєднання до СОТ будуть користуватися: харчова промисловість, легка промисловість, телекомунікації, туристичні послуги, фондові ринки, трубопровідний транспорт, страхування, поштовий зв'язок та банківські послуги.

Отже, Україна матиме певні переваги. Проте не забуваймо і про інший бік медалі, адже те, що вигідно нам як споживачам, може стати "шибеницею" для виробників. Багато з наведених можливих наслідків мають зворотний бік.

Розглянемо можливі недоліки вступу України до СОТ:

— "невдала домовленість" — якщо Україна все ж не зможе домовитися про сприятливі для неї тарифи і вступить при цьому до СОТ. Негативно для держави та громадян, зате вигідно іноземцям;

— легке захоплення ринку іноземними агентами, неготовність України до відкритої конкуренції;

— "мала значущість" — на жаль, Україна не виступає в світі в ролі активного торговельного партнера, очікуваний ріст інвестицій може також скоротитися після вступу до СОТ, що можна побачити на прикладі Киргизстану. Україна не стане найпривабливішим місцем для інвестування ще довгий час навіть після набуття членства в СОТ. Зрозуміло, старт буде важким. Проте змінити стан "привабливості" можливо;

— "через дилерів вигідніше" — навіщо будувати нові заводи на території України та виробляти тут товари, якщо можна просто відкрити магазини і продавати цей товар? При порівняно незначному рості інвестицій набагато швидше розвиватиметься власне дилерська діяльність;

— "суспільний фактор" — українське суспільство поки що не готове до переходу на якісно інший рівень торговельних відносин. Багато українських виробників не підготовлені до конкуренції з іноземцями. Недостатня забезпеченість спеціалістами міжнародного торговельного права та неготовність перекваліфіковуватися на інші спеціальності;

— зменшення золотовалютних резервів, пов'язане зі збільшенням обсягів імпорту та його обслуговування;

— "нова гонка озброєнь" — дві держави змагаються за вступ в СОТ. Наслідки можуть бути такими самими, як за цінової війни: невигідними як для Росії, так і для України;

— "низька продуктивність праці", причина — зношені основні фонди, морально застаріла інфраструктура, величезна енергоємність виробництва, відсутність джерел інвестицій;

— "чужий інтелект" — не варто очікувати інвестицій у високотехнологічні галузі. Наприклад, США продаватимуть Microsoft Windows у декілька разів дорожче, ніж його можна придбати зараз;

— "розставимо пріоритети" — українські товари та послуги не становлять великого інтересу для іноземців. Експорт спочатку не буде розвиватися швидше, ніж раніше.

Україні не слід би було вступати до Світової організації торгівлі, адже як українські товари, так і їх виробники не підготовлені до конкуренції. Проте, виробники товарів та послуг мусять знати межі такого вступу, тоді вони зможуть належно до неї підготуватися (зменшуючи видатки та закуповуючи нове обладнання, підвищуючи якість). Величезну роль відіграють переговори. У жодному випадку не слід нехтувати тарифними зобов'язаннями і йти на значні, невиправдані поступки. Україна є далеко не першим "найцікавішим" ринком для інвестицій, тому не слід очікувати економічного дива після перших років членства. Незважаючи на те, що жодна з країн ще не вийшла з СОТ, Україні не слід надалі ставати першою, адже такі дії були б негативно трактовані іншими країнами.

Україна повинна набути інвестиційної привабливості, розвинути внутрішній ринок, а тоді вже вступати до СОТ. Важливо не повторити помилки Киргизстану, який вступив до організації протягом 2 років. Чи навіть використати досвід Китаю, який вів переговори протягом 15 років, проте все ж таки досяг свого.

Прогресивним для України була б відмова від участі в економічному союзі Росія — Білорусь — Україна та визначення членства в СОТ основною зовнішньоекономічною ціллю. Таке рішення вже нещодавно було прийнято, проте його втілення не відбувається на належному рівні.

Попри початкові економічні негаразди (котрі можуть і затягнутися), Україні все одно краще буде у СОТ. Адже єдиним шляхом знищення корумпованості може бути співпраця з менш корумпованими країнами. А потреба "прозорої" політики, права та економіки нині не викликає сумніву.

Негативним моментом є соціальна невизначеність. Громадяни України мало знають, що таке СОТ. Україні вже давно слід змінити свою економічну стратегію розвитку, а скоріше її заново створити.

Список використаної літератури

1. Національна безпека та оборона // Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. — 2002. — № 6 (ЗО).

2. Рут Ф., Філіпенко А.: Міжнародна торгівля та інвестиції. — К.: Основи, 1998.

3. Malskyy О., Yaholnyk A. Accession of Transition economies to the WTO: impact on the development and regulation of foreign direct investments. — Lviv, 2003.

4. WTO minnows cry foul on mediation // Financial Times. — 24 October. C. Michalopoulos WTO accession for countries in transition, World Bank.

5. Yaholnyk A., Malskyy O. Multilateral trading system — legal and economic aspects. Collection of essays. — Lviv, 2003.

Контрольні запитання

1. Яка роль "Уругвайського раунду" в історії створення СОТ?

2. Назвіть основні положення Заключного акта "Уругвайського раунду".

3. Який статус має СОТ у рамках ООН?

4. Перечисліть основні принципи СОТ у сфері регулювання міжнародної торгівлі і торгівельної політики.

5. Які комітети підпорядковуються Генеральній раді СОТ?

6. Які методи застосовуються для регулювання зовнішньоекономічної діяльності на багатосторонній основі?