В інституційній системі Європейського Союзу функціонують два органи судового характеру. Це Європейський суд і Суд першої інстанції.
Європейський суд є одним з органів, передбачений ще Договором про створення ЄСВС. У 1988 році через надмірне навантаження на Європейський Суд Рада запровадила Суд першої інстанції, якому передано повноваження винесення вироків у чітко окресленій сфері права Співтовариства.
Європейський суд і Суд першої інстанції мають резиденцію в Люксембурзі. Європейський Суд нараховує п'ятнадцять суддів і вісім генеральних радників. Кожна країна-учасниця має право висунути лише одного суддю, натомість генеральних радників можуть мати тільки провідні держави (Німеччина, Франція, Велика Британія, Іспанія, Італія). Решта місць посідають за принципом ротації радники з менш розвинених країн.
Генеральних суддів і радників Європейського суду обирають серед осіб, які мають певні гарантії незалежності й відповідають умовам їх країн для зайняття найвищих посад у судах, або є визнаними і компетентними юридичними консультантами. їх призначають на шість років за умови загальної згоди урядів усіх країн- членів. Кожні три роки відбувається часткова зміна складу Суду - сім-вісім суддів і чотири генеральні радники.
Суд Першої Інстанції складається з п'ятнадцяти суддів - по одному з кожної країни. Суддів Суду першої інстанції призначають на шість років на основі загальної згоди країн-учасниць, а кожні три роки відбувається зміна частини складу Суду (сім-вісім суддів).
Європейський Суд вирішує суперечки у справах, пов'язаних із функціонуванням Співтовариств. Його рішення можуть мати обов'язковий або факультативний характер. Суд охороняє право Співтовариства, а також стежить за дотриманням зобов'язань країнами- членами. Прикладами справ у цій сфері можуть бути: скарга про порушення країною-членом зобов'язань перед Співтовариством, позов щодо визнання недійсності юридичного акта. Європейський суд розглядає також скасування рішень Суду першої інстанції.
Юрисдикція Суду першої інстанції охоплює справи, які стосуються суперечок:
- між органуми Співтовариств та їх функціонерами;
- між Європейською комісією та підприємствами у сфері діяльності ЄСВС;
- фізичних та юридичних осіб з органуми Співтовариств з питань монополії та демпінгу;
- про відшкодування на підставі мінімальної відповідальності за шкоду, завдану фізичним або юридичним особам діяльністю органів чи функціонерів Співтовариств.
Після оголошення вироку Суду першої інстанції існує двомісячний термін, упродовж якого можна звернутися до Європейського суду.
Комітет регіонів є відносно молодою інституцією, яку було створено в 1993 році Маастрихтським договором як дорадчий орган для інших інституцій Європейських Співтовариств. Резиденція Комітету регіонів розташована в Брюсселі. Комітет складається з 222 членів, призначених Радою Європейського Союзу. Повноваження Комітету тривають чотири роки, а мандат його членів може поновлюватися. Членами Комітету регіонів є представники локальної та регіональної влади: прем'єри, віце-прем'єри, федеральні міністри, депутати місцевих рад, мери (бургомістри), президенти міст. Комітет регіонів подає на розгляд органів ЄС пропозиції з різних аспектів регіонального розвитку. Ради або Комісії Євросоюзу звертаються до Комітету регіонів за консультаціями з питань освіти, культури, охорони здоров'я, фонду регіонального розвитку, проектування транс'європейських мереж, проектів, угод щодо структурних фондів.
Комітет регіонів включає вісім спеціалізованих комісій: 1) регіональна політика, економічний розвиток, місцеві та регіональні фінанси; 2) упорядкування сільської зони, сільське господарство, рибальство, ліс, море, гірська зона; 3) транспорт і комунікаційні мережі; 4) урбаністична політика; 5) упорядкування території, довкілля, енергетика; 6) освіта, виховання; 7) Європа громадян, наукові дослідження, культура, молодь, інтереси споживачів; 8) економічне і соціальне об'єднання.
3.5. Перспективи співробітництва України з країнами ЄС
Тема 4. Міжнародні організації регулювання економічного співробітництва (ОЕСР) та загальної компетенції
4.1. Основні напрями діяльності організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)
4.2. Автономні організації ОЕСР
4.3. Міжнародні організації загальної компетенції в межах економічної співпраці
Тема 5. Нато - об'єднання незалежних держав
5.1. Передумови створення організації: цілі та завдання
5.2. Організаційна структура установи
5.3. Основні напрями співпраці України з НАТО