Міжнародні організації - Мокій А.І. - Тема 15. Міждержавне регулювання ділової практики та конкуренції

У регулюванні міжнародної комерційної практики важливу роль відіграє уніфікація розробки та застосування міжнародно-правових документів з міжнародної купівлі-продажу товарів та гармонізація міжнародного торговельного права. Проаналізувати основні напрями діяльності міжнародних організацій у встановленні правил міжнародної торгівлі. Поширення нелегальних економічних операцій в умовах глобалізації виводить на пріоритетне місце в діяльності міжнародних організацій боротьбу з такими явищами, як тінізація економічних операцій, корупція, хабарництво, незаконні та сумнівні платежі. Значну увагу приділено основним заходам ООН у боротьбі з корупцією та хабарництвом. Подано базові принципи організацій у боротьбі з корупцією та хабарництвом на регіональному рівні.

15.1. Міжнародні організації у встановленні правил міжнародної торгівлі

Основним напрямом регулювання комерційної практики у світових господарських зв'язках є уніфікація та гармонізація міжнародного торговельного права з метою усунення юридичних перешкод. Такі міждержавні угоди стосуються міжнародної купівлі-продажу товарів, транспортування вантажів, оформлення документації, торгово-посередницьких, лізингових, факторингових та інших операцій. Ці питання вирішуються Комісією ООН з міжнародного торговельного права (ЮНСІТРАЛ), Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА), ЄЕК ООН.

ЮНСІТРАЛ (United Nations Commission on International Trade Law - UNCITRAL), заснована в 1966 році, розпочала свою роботу в 1968-му. Включає 36 країн-учасниць зі всіх географічних районів, що представляють основні правові системи.

До основних функцій і завдань Комісії належать: узгодження права міжнародної торгівлі, координація роботи відповідних організацій, сприяння участі держав в існуючих і розробці нових угод, підготовка кадрів і надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, підготовка єдиних (єдиноподібних) норм у здійсненні міжнародної торгівлі, платежів, торгового арбітражу, морських перевезень.

У межах ООН прийнято такі основні Конвенції: про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу (1974); про морські перевезення вантажів (Гамбурзькі правила, 1978); про договори міжнародної купівлі-продажу (Віденська конвенція, 1980); про міжнародні перевідні векселі і міжнародні прості векселі (1988), а також Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976) і Правові принципи укладення міжнародних контрактів промислового будівництва. Проводиться розробка типового закону про електронні перекази грошових коштів.

Базовим документом є Віденська конвенція, прийнята згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (16 грудня 1978) на Конференції ООН за участю 62-х держав. Учасниками Конвенції є 30 країн. Конвенція передбачає єдине регулювання укладення і виконання договорів міжнародної купівлі товарів, усуває існуючі відмінності в національних законах. Таким чином, прискорюються і здешевлюються переговори, створюються передумови для однозначного тлумачення прав і обов'язків сторін. Крім того, положення Конвенції дозволяють усунути дискримінацію, нав'язування умов договору, а також забезпечити урегулювання суперечок.

Положення Конвенції не застосовуються, якщо сторони іншим чином визначили свої обов'язки і права (нормативний і диспозитивний характер). Сфера застосування конвенції - лише міжнародні договори між комерційними підприємствами, що розміщується в різних країнах.

Міжнародний інститут уніфікації приватного права УНІДРУА (International Institute for the Unification of Private Law UNIDROIT) створено у 1926 році як допоміжний орган Ліги Націй і відтворений в 1940 році на основі договору, що затвердив його Статут. Учасники (понад 50) - країни, що приєдналися до угоди і визнають Статут.

До головних цілей УНІДРУА належить створення умов для міжнародного співробітництва через розробку і впровадження єдиного (одноманітного) правового регулювання, гармонізації та узгодження приватного права окремих країн і групи країн.

Основні напрями діяльності і завдання УНІДРУА:

1) підготовка досліджень у таких галузях права, як куггівля-продаж, кредитування, транспортне право, процесуальне право, туристське право, цивільна відповідальність за правопорушення;

2) розробка міжнародно-правових документів, а саме: Конвенція про єдиноподібні закони, про міжнародну купівлю-продаж (Гаага, 1964), Міжнародна конвенція про туристський контракт (Брюссель, 1970); Конвенція про представництво (агентство) у міжнародній купівлі-продажу товарів (Женева, 1983); Конвенція про міжнародну фінансову оренду (лізинг) (Оттава, 1988); Конвенція про міжнародний факторинг (Оттава, 1988). На основі розробок Інституту прийнято Конвенцію про міжнародне шляхове перевезення вантажів (1956); Європейську конвенцію про обов'язкове страхування цивільної відповідальності на автомобільному транспорті (1959); Європейську конвенцію про відповідальність власників стосовно майна мешканців (1965);

3) розробка документів з уніфікації правових норм у різних сферах;

4) розробка альтернативних методів уніфікації типових законів і рекомендацій, адресованих безпосередньо підприємцям (наприклад, стандартних форм договорів);

5) виконання досліджень з правових питань, розробка проектів конвенцій для міжнародних організацій;

6) співробітництво на постійній основі з іншими міжурядовими і неурядовими організаціями, які здійснюють діяльність у галузі уніфікації права.

Організаційно структурна побудова УНІДРУА включає Генеральну Асамблею за участю представників країн, яка щорічно розглядає основні питання діяльності (затверджує річний бюджет, трирічний план роботи, вибирає Адміністративну раду). Адміністративна рада у складі 25-ти членів відповідає за підготовку Робочої програми діяльності Інституту, визначення способів досягнення статутних цілей. Виконавчим органом є Секретаріат, який керує реалізацією Робочої програми. Секретаріат очолює Генеральний секретар, який призначається Адміністративною радою за поданням Президента.

Європейська економічна комісія ООН здійснює регулювання ділової практики за допомогою Комітету з розвитку торгівлі, який на щорічних сесіях розглядає угоди про економічне співробітництво і торгівлю, пропозиції щодо усунення перешкод у торгівлі, інформацію про ринки, методи маркетингу, напрями вдосконалення процедур торгівлі, застосування стандартів ООН для електронного обміну даними в управлінні, торгівлі і на транспорті (ООН/ЕДІФАКТ), а також питання договірної практики в промисловості.

До складу Комітету входять робоча група зі спрощення процедур торгівлі та група експертів з міжнародних договорів поставки промислової продукції. Зважаючи на зміну акцентів у роботі ЄЕК з розгляду питань розвитку підприємництва, у складі ЄЕК створено Комітет з розвитку торгівлі, промисловості та підприємництва.

Рекомендації ЄЕК стосуються спрощення і стандартизації процедур зовнішньої торгівлі, уніфікації як паперової, так і електронної системи документації, процедур отримання іноземної валюти для торгівлі, видачі свідоцтв про походження вантажів та отримання ліцензій, сприяння дотриманню міжнародних стандартів; використання сучасних інформаційних технологій на всіх етапах торговельної операції, інформаційного забезпечення та розвитку торгівлі малих і середніх підприємств.

Розробленими ЄЕК спільно з ЮНКТАД і МТЦ ЮНКТАД /СОТ принципами ділової практики передбачені заходи щодо: спрощення процедур надання послуг торговельних компаній, використання уніфікованих процедур і стандартів у електронному обміні; застосування транспортними фірмами багатоцільових завантажувальних ордерів та інструкцій, особливо для змішаних перевезень; надання морськими перевізниками необоротних документів як альтернативу оборотному коносаменту; перегляду порядку комерційних платежів з використанням акредитивів і прийому документів на інкасо; запровадження системи грошових експрес-переказів фінансовими установами; забезпечення організаціями зв'язку підключення мереж з додатковими засобами; сприяння використанню існуючих стандартів і систем кодування (Електронний обмін даними в управлінні, торгівлі і на транспорті (ЕДІФАКТ), Реєстр компаній (Commission for Communications Regulation COMREG), узгодження системи для класифікації товарів).

Робочою групою зі спрощення процедур міжнародної торгівлі при Комітеті ЄЕК з розвитку торгівлі спільно з виконавцями спеціальної програми зі спрощення процедур торгівлі при Раді з торгівлі і розвитку ЮНКТАД видані рекомендації щодо основних форм зовнішньоторговельних документів (контрактних, розрахункових, транспортних), одиниць виміру і видів упакування. У 1987 році затверджені як міжнародний стандарт ICO "Правила електронного обміну даними в управлінні, торгівлі і на транспорті" (ЕДІФАКТ), "Єдині правила поведінки в галузі обміну даними", рекомендовані для використання у всіх країнах.

Рекламна діяльність у міжнародній торгівлі регулюється Міжнародним кодексом рекламної діяльності, розробленим Міжнародною торговою палатою (Кодекс МТП). Мета Кодексу - окреслення етичних норм і стандартів для рекламодавців, рекламо-виробників, засобів масової інформації.

Як основні принципи Кодексу визначено: законність, чесність, пристойність і правдивість реклами; дотримання сумлінної конкуренції; недопущення зловживання довірою громадськості і покупців та введення їх в оману. У країнах ЄС реклама додатково регулюється Директивою Ради ЄС з координації рекламної діяльності на радіо і телебаченні.

Основними міжнародними й регіональними організаціями в цій сфері є:

- Міжнародна асоціація реклами {International Advertising Association - ІАА), створена у 1993 році об'єднанням рекламних асоціацій 60-ти країн;

- Всесвітня федерація рекламодавців {World Federation of Advertisers - WTA), об'єднує 34 національні асоціації і 28 транснаціональних корпорацій;

- Асоціація зі зв'язків з громадськістю, створена в 1991 році, об'єднує громадські і державні організації, у тому числі банки, фонди, навчальні заклади;

- Європейська асоціація рекламних агентств {European Association of Advertising Agencies - EAAA), об'єднує 30 національних асоціацій;

- Європейський союз з етики в рекламі {Європейський альянс зі стандартів у рекламі) {European Advertising Standards Alliance - EASA) об'єднує 17 національних комісій.

Зазначені організації здійснюють збір і розповсюдження інформації про рекламні ринки, їх державне регулювання, вживають заходи, що стимулюють сприятливе ставлення до їх діяльності.