Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - Розділ І. ВСТУП В МІКРОЕКОНОМІКУ

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТІ МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

1.1. Мікроекономіка як складова економічної теорії

Мікроекономіка - одна з базових економічних дисциплін, сукупність яких в західній економічній науці одержала назву "Економіко". Сюди входять такі дисципліни, як "Макроекономіка" і "Мікроекономіка". Специфіка цих учбових дисциплін полягає в тому, що вони дають комплексний опис, хоча і з різних точок зору, економічної системи.

Існують два різних рівні опису та аналізу економічних процесів: рівень макроекономічного аналізу і мікроекономічного аналізу. Маю-ропідхід виходить з необхідності обгрунтування закономірностей функціонування національної економіки в цілому або її крупних агрегатів - таких, як урядовий сектор, сектор домогосподарств і приватний сектору в той час як в мікропідході вирішальним є аналіз, оцінка поведінки окремої фірми чи окремого домогосподарства. Якщо макроекономіка, аналізуючи різні економічні проблеми, вивчає такі величини як загальний обсяг виробленої продукції, сукупні видатки, сукупні доходи, загальний рівень цін, загальний рівень зайнятості тощо, то мікроекономіка досліджує такі показники як обсяг виробництва певного продукту на окремому підприємстві чи ринку, ціна продукту, доходи і витрати окремого підприємства, доходи і видатки окремого домогосподарства. Ці різні підходи і об'єкти дослідження обумовлюють відмінності двох самостійних дисциплін: макроекономічної теорії (макроекономіки) і мікроекономічної теорії (мікроекономіки).

Мікроекономіка сформувалась в останній третині XIX століття як теорія, яка пояснювала поведінку суб'єктів ринку (фірми та домогосподарства) в межах локального ринку. Цим була окреслена зокрема, сфера приватного бізнесу - базового рівня і масової соціальної основи ринкової економіки.

Виникнення мікроекономіки і мікроекономічної теорії, яка її вивчає, знаменували якісний стрибок в розвитку економічної науки, так як саме мікроекономічна теорія звела поведінку виробника і споживача до раціональної поведінки - до прагнення досягнути максимальної вигоди кожним.

1.2. Методи мікроекономічних досліджень

Застосовуючи методологію спільну для всіх природничих і суспільних наук, мікроекономіка досліджує поведінку суб'єктів ринку, застосовуючи специфічне економічне сприйняття. Це економічне сприйняття враховує декілька важливих аспектів: обмеженість; наявність альтернатив; раціональна поведінка; порівняння вигод і витрат.

Кожний суб'єкт ринку, приймаючи певні рішення, зіштовхується з необхідністю здійснювати певний вибір. Так, підприємець стоїть перед проблемою вибору, які товари і в якій кількості виробляти, які для цього використати економічні ресурси і технології, для кого виробляти товари; домогосподарство визначає, які товари із великого їх різноманіття придбати; власник економічних ресурсів зіштовхується з проблемою вибору одного із альтернативних варіантів використання своїх ресурсів.

Необхідність вибору обумовлюється метою, яку переслідує людина в своїй поведінці, обмеженістю можливостей щодо досягнення мети і наявністю альтернатив.

Основною метою поведінки (вибору) є одержання вигоди, причому, максимальної вигоди. Так, підприємець переслідує мету одержати максимальний прибуток, найманий працівник - максимальну зарплату, покупець - максимальне задоволення від використання чи споживання блат

В силу феномена обмеженості (рідкісності) економічних ресурсів, коштів І благ можливості людей щодо досягнення своїх цілей € обмеженими. Так, покупець, переслідуючи мету одержати максимальне задоволення від споживання товарів і послуг, зіштовхується з обмеженнями у вигляді певної суми грошей, яка є в його розпорядженні, і цін на товари. Перешкодою до одержання підприємцем найбільшого прибутку є попит на товари, які він виробляє, певна сума грошей, якою він володіє, ціни на економічні ресурси, які використовуються у виробничому процесі.

Необхідність вибору обумовлена і існуванням альтернатив: у покупця - при придбанні товарів; у виробника - при виробництві різної продукції і використанні різних техногій; у власника економічних ресурсів - при їх використанні.

Приймаючи рішення про те, як потратити час, гроші, наявні ресурси, люди роблять свій вибір раціонально, тобто обирають найкращий спосіб із можливих для досягнення своєї мети - той, який забезпечує одержання найбільшої чистої вигоди.

Будь-який вибір передбачає, з однієї сторони, певні вигоди, а, з іншої сторони, певні жертви, втрати. Так, власник будівлі, здаючи її в оренду і одержуючи вигоду у вигляді орендної плати, жертвує прибутком, який би він одержав займаючись власною підприємницькою діяльністю; студент, який навчається у вузі і одержує стипендію, жертвує заробітною платою, яку би він одержав, працюючи на якомусь підприємстві.

Раціональна поведінка грунтується на порівнянні граничних вигод і граничних витрат. Гранична вигода - це задоволення (або цінність), одержане від зробленого вибору, а граничні витрати - це жертви, втрати внаслідок відмови від іншого альтернативного вибору.

Раціональним вважається той вибір, для якого гранична вигода дорівнює граничним витратам.

Поряд із специфічними методами в мікроекономічному дослідженні використовуються загальнологічні (аналіз, синтез, абстрагування, індукція, дедукція, моделювання) і загальнонаукові методи, які, в свою чергу, поділяються на емпіричні (спостереження, опис, вимір, порівняння, експеримент) і теоретичні (формалізація, аксіоматичний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного, логічний та історичний методи). Це робить економічну теорію об'єктивною, науково обгрунтованою.

Мікроекономічний аналіз передбачає широке використання моделювання мікроекономічних процесів. Під економічною моделлю розуміють відображення в словесно-описовій, математичній чи графічній формі сторін, властивостей і головних зв'язків економічної системи, яка аналізується.