Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - ТЕМА 8. Виробництво. Виробнича функція

В попередньому розділі була розглянута поведінка споживача, яка формує попит на товари. В цьому та наступному розділах основна увага буде зосереджена на поведінці виробника, який створює пропозицію цих товарів та на факторах, які її визначають.

Основною метою діяльності фірми є одержання прибутку. Але на шляху до цієї мети стоять обмеження у вигляді витрат виробництва, які несе фірма, випускаючи товар, і величина попиту на цей товар. В розділі IV ми розглянемо теорію виробництва та витрат, яка є основною в економічному управлінні фірмою.

ТЕМА 8. Виробництво. Виробнича функція

В даній темі будуть розглянуті два важливих закони виробництва, які на думку вчених-економістів є загальними законами виробництва - це закон спадної граничної продуктивності та закон ефекту масштабу. Завданням теми є: з'ясувати процес взаємодії факторів виробництва у формі виробничої функції, розглянути закономірності динаміки обсягу виробництва при зміні затрат лише одного ресурсу, а також динаміки обсягу випуску при зміні затрат всіх ресурсів.

8.1. Технологія виробництва. Виробнича функція

Поняття виробничої функції. Ізокванта

Виробництво є основною сферою діяльності підприємства. Підприємство для виробництва товару використовує економічні ресурси, тобто виробничі фактори, які ще називають вхідними факторами виробництва. Фактори виробництва можна підрозділити на крупні категорії - такі, як капітал, праця, матеріали. В той же час ці категорії можна підрозділити на більш вузькі групи: наприклад, працю - на кваліфіковану і некваліфіковану, підприємницькі здібності менеджера; матеріали - на залізо, сталь, тканину, воду, електроенергію, паливо, пластмасу; капітал - на обладнання, інструменти, будівлі тощо.

В процесі поєднання різних виробничих факторів створюється продукт. Взаємозв'язок між вхідними факторами виробництва, виробничим процесом та кінцевим його результатом у вигляді певного обсягу продукції описує виробнича функція. Виробнича функція показує на максимальний випуск продукту, який може виробити підприємство при кожному окремому поєднанні факторів виробництва.

Термін "максимальний випуск продукції" є дуже важливим з точки зору виробничої функції. Виробничі функції не допускають використання малоефективних виробничих процесів, а передбачають саме економічну ефективність діяльності підприємства, тобто те, що воно застосовує кожне поєднання виробничих факторів з максимальною віддачею, результатом чого є створення максимально можливого обсягу продукції.

Виробнича функція стосується певної технології - практичних знань про різні способи поєднання виробничих факторів у процесі випуску продукції. Оскільки технології виробництва продукту вдосконалюються з плином часу, то підприємство може збільшити обсяги його випуску при незмінному наборі виробничих факторів.

Для простоти аналізу будемо вважати, що у виробництві товару, наприклад столів, використовуються лише два фактори, а саме праця (л) і капітал (к). Тоді виробничу функцію можна записати у вигляді формули:

К=/(Кп,Кк) 8.1)

де К- обсяги виробництва продукту, Кп -затрати (кількість) праці, Кк - затрати капіталу.

Виробнича функція дозволяє визначити максимальну кількість столів, які можуть бути виготовлені при існуючих технологіях на фабриках певних розмірів і певній кількості трудових ресурсів, які на них зайняті. Виробнича функція випуску столів проілюстрована в таблиці 8-1. Кожний результат в ній показує на максимальний обсяг виробництва столів, який може бути досягнений при певному поєднанні праці і капіталу. Наприклад, застосування 3 одиниць капіталу і 2 одиниць праці забезпечує виробництво 160 одиниць столів.

Таблиця 8-1. Обсяг випуску столів при різних поєднаннях праці і капіталу (гіпотетичні дані)

З таблиці 8-1 видно, що при незмінних затратах капіталу і збільшенні кількості праці (див. кожний рядок) обсяги виробництва столів збільшуються. Ростуть обсяги виробництва столів і при збільшенні затрат капіталу при фіксованій кількості праці (див. кожний стовпчик).

Виробничу функцію можна представити графічно за допомогою кривої, яка одержала назву ізокванти. Ізокванта - це крива, яка відображає всі можливі поєднання виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг виробництва продукції. Ізокванту ще називають кривою однакового обсягу продукту.

На графіку 8-1 на основі даних таблиці 8-1 побудовані три ізокванти Ів9 Ів , їв2 для випуску відповідно 160, 130 і 185 одиниць продукції (столів). Всі точки, які знаходяться на ізокванті Ів (зокрема, точки А, Я, С, D) відображають різні можливі технології виробництва 160 одиниць столів. Точки R і L та інші, які знаходяться на ізокванті Ів , демонструють технології випуску 130 одиниць продукції, а точки M, N, S та інші, які розташовані на ізокванті Ів - певні поєднання праці і капіталу, які забезпечують виробництво 185 одиниць столів.

Сукупність ізоквант, кожна з яких вказує на максимальний випуск продукції, який досягається при використанні певного поєднання

факторів виробництва, називається картою ізоквант. Кожна ізокванта відображає різні обсяги виробництва продукції. Чим правіше вона розташована, тим більші обсяги виробництва вона демонструє. Ізокванти, що розташовані на графіку лівіше, відповідають меншим обсягам

випуску. Карта ізоквант є альтернативним методом опису виробничоїфункції.

Ізокванта показус на можливість застосування альтернативних технологій виробництва певного обсягу продукції. Завданням виробника є вибір єдиної з можливих технології, яка дозволяє мінімізувати витрат виробництва продукції і максимізувати прибуток.

Часовий горизонт виробництва

Гнучкість рішення щодо вибору (зміни) технології виробництва залежить від часового горизонту фірми. З точки зору можливостей підприємства змінити кількість затрат певних ресурсів розрізняють два періоди часу: короткостроковий і довгостроковий. Обсяги деяких видів виробничих факторів піддаються швидкій зміні, інших - вимагають більш тривалаго часу. Так, налротязі короткого часу можна змінити кількість робочої сили, сировини, матеріалів. Зміна ж виробничих потужностей - таких, як земельні площі, капітал, вимагає більшого часу. Тому зміна обсягів виробництва за рахунок зміни кількості ресурсів, які можна швидко змінити, потребує незначного часу, а зміна обсягів продукції за рахунок зміни виробничих потужностей потребує значного терміну.

Короткостроковим називають період часу, протягом якого виробничі потужності (земля, обладнання, будівлі) залишаються незмінними, а випуск продукції може змінюватись із зміною кількості праці, сировини, матеріалів тощо. В короткотерміновому часі наявні виробничі потужності можуть використовуватись більш або менш інтенсивно. В цьому періоді розрізняють змінні (сировина, матеріали, праця) і фіксовані (земля, капітал) ресурси.

Довгостроковим періодом називають період часу, протягом якого всі ресурси, в тому числі виробничі потужності, змінюються. Обсяги випуску продукції в цьому часі можуть змінюватись в результаті зміни затрат всіх виробничих факторів.

В нашому прикладі підприємство, яке виробляє 130 одиниць столів, застосовуючи технологію R, а саме 3 одиниці капіталу і

1 одиницю праці (графік 8-І), може розширити випуск продукції до 185 одиниць в короткотерміновому часі за рахунок збільшення кількості праці з 1 одиниці до 3 одиниць при фіксованих затратах капіталу на рівні 3 одиниць (тобто використавши технологію N), а в довготерміновому періоді - за рахунок збільшення кількості всіх ресурсів. Наприклад, підприємство може застосувати в цьому періоді часу технологію А/, яка складається з 5 одиниць капіталу і

2 одиниць праці.

Вища гнучкість виробництва в довготерміновому періоді дозволяє нарощувати необхідні обсяги продукції з меншими витратами, ніж в короткотерміновому. Наприклад, якщо підприємство сплачує за одиницю праці 3 г. о., а за одиницю капіталу - 1 г. о., то виробництво 185 одиниць продукції по технології N (короткотерміновий період) обійдеться в 12 г. о. (З х 3 + 3 * 1), а по технології M (довготерміновий період) - в 11 г. о. (2 * 3 + 5 х і).

Отже, можливість маневрування всіма економічними ресурсами в довготерміновому часі дозволяє виробнику випускати необхідний обсяг продукції з мінімальними витратами.