Ефективність використання економічних ресурсів
В довготерміновому періоді чисто конкурентна фірма випускає оптимальний для неї обсяг продукції, при якому досягається потрійна рівність: Ц- ГВ ~ сВВмін. Ця рівність вказує на те, що в довготерміновому часі чисто конкурентна фірма лише покриває свої витрати виробництва і задовольняється нормальним прибутком. Проте ця потрійна рівність вказує не тільки на ефективність функціонування самої фірми. Вона відображає певну ефективність чисто конкурентної економіки в цілому, ефективність з точки зору суспільства. Саме з цього, суспільного, погляду правило довготермінової рівноваги чисто конку-рентної фірми показує на ефективне використання на такому ринку обмежених економічних ресурсів, при якому максимізується задоволення потреб.
Як відомо, ефективне використання обмежених ресурсів можливе при виконанні двох умов:
1) досягненні ефективного розподілу ресурсів;
2) досягненні виробничої ефективності.
Забезпечення ефективного розподілу ресурсів (перша умова) передбачає такий їх розподіл по галузях і видах виробництва, при якому виробляється сукупність товарів і послуг, яка максимізує задоволення потреб. Іншими словами, ефективний розподіл ресурсів досягається тоді, коли не можна збільшити сукупну корисність вироблених благ шляхом зміни структури сукупного обсягу їх виробництва. Що торкається реалізації другої умови - виробничої ефективності - то вона може бути забезпечена шляхом виробництва будь-якого продукту з мінімальними витратами.
Чи досягаються ці дві умови ефективного використання ресурсів при чистій конкуренції? Більшість економістів на це питання дає ствердну відповідь.
ЕФЕКТИВШСТЬ РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ: Ц = ГВ. Ефективний розподіл ресурсів, який проявляється у виробництві сукупності товарів з максимальною сукупною корисністю (тобто сукупності товарів, які забезпечують найкраще задоволення потреб), досягається за умови, коли кожний продукт виробляється в кількостях, при яких ціна продукту дорівнює граничним витратам його виробництва:
Ке,Ц~ГВ (10.11)
де Ке - обсяг продукту при якому досягається ефективне використання ресурсів.
Чому саме ця рівність є правилом ефективного розподілу ресурсів? Причину цьому слід шукати в сутності ціни і граничних витрат з точки зору суспільства.
Ціна продукту X є суспільною мірою, чи показником відносної граничної корисності цього продукту. Граничні витрати виробництва продукту X (виходячи з розуміння витрат втрачених або альтернативних можливостей) вимірюють ціну, чи відносну цінність, інших товарів, які могли би бути вироблені, якби ресурси не були використані для випуску одиниці продукту X. Отже, ціна продукту вимірює корисність, задоволення, яке суспільство одержує від додаткових одиниць продукту X, а граничні витрати додаткової одиниці продукту X вимірюють втрати для суспільства інших товарів, які могли би бути вироблені з ресурсів, які були використані для виробництва більшої кількості продукту X. Чисто конкурентна фірма, яка прагне макси-мізувати прибуток, виробляє таку кількість продукту Ко, при якій
Ц = ГВ (графік 10-17). Якби фірма виробляла менше від оптимального обсягу, наприклад К, то тоді Ц була би більшою від ГВ. Це вказує на те, що виробник недоотриму-вав би прибутки, а суспільство втратило би частину даного продукту внаслідок недовико-ристашія ресурсів на його виробництво. Коли ціна є вищою за граничні витрати, це означає, що суспільство оцінює додаткові одиниці продукту X вище, ніж альтернативні продукти, які були вироблені з цих недовикористаних (для виробництва продукту X) ресурсів, а отже, початковий розподіл ресурсів є неефективним.
Якби фірма виробляла продукт понад ЇЇ оптимальний розмір, наприклад /Г, тоді ГВ були би більшими за ціну продукту. Для фірми така ситуація означає зменшення прибутків, для суспільства - надмірне використання ресурсів для виробництва продукту X за рахунок зменшення виробництва більш цінних альтернативних товарів. Отже, коли ціна продукту с нижчою за граничні витрати (ціну альтернативних товарів), то початковий розподіл ресурсів є неефективним.
Таким чином, в умовах чистої конкуренції фірма, яка переслідує мету одержати максимальний прибуток, виробляє продукцію в обсязі, при якому Ц = ГВ. Ця рівність одночасно вказує на ефективний розподіл ресурсів з позиції суспільства. Коли виробництво продукту здійснюється понад ефективний обсяг, то в жертву приносяться альтернативні продукти з вищою цінністю. Коли ж виробництво продукту здійснюється в обсягах менших від ефективного, то в жертву приноситься цей продукт в результаті виробництва більшої кількості менш цінних альтернативних товарів.
ВИРОБНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ: Ц = сВВмін. Умовою досягнення виробничої ефективності є випуск благ з мінімальними витратами виробництва:
Ке,Ц= сВВмін (10.12)
Цс вказує на те, що виробництво продукції на фірмі повинно здійснюватись з мінімальними витратами при використанні найкращих технологій. Ті фірми, які витгускають продукцію з вищими витратами, не витримують конкуренції і банкрутують.
В довготерміновому часі в чисто конкурентній галузі ціна формується на рівні мінімального значення середніх валових витрат. Отже, на ринку чистої конкуренції забезпечується і умова виробничої ефективності.
Формування ціни на рівні мінімуму середніх валових витрат вигідне і споживачам, оскільки вони купують товари за найнижчими з можливих цінами.
ТЕМА 11. Визначення ціни та обсягів виробництва продукту фірмою на монопольному ринку
11.1. Характерні ознаки монопольного ринку та причини його існування
11.2. Попит на продукт монопольного виробника. Валовий дохід і граничний дохід в умовах чистої монополії
11.3. Визначення монопольним виробником ціни і обсягу виробництва
11.3.1. Короткотерміновий період: максимізація прибутку чи мінімізація збитків
11.3.2. Максимізація прибутку в довготерміновому періоді
11.4. Цінова дискримінація та її наслідки
11.5. Економічні наслідки монополії
Ефективність використання ресурсів