Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - ТЕМА 15. Ринок праць поведінка підприємства на ринку праці: визначення заробітної плати і рівня зайнятості

В попередній темі були з'ясовані фактори, які лежать в основі попиту на ресурси. ЦІ ж фактори визначають попит і на працю.

Аналіз взаємодії попиту на працю і її пропозиції дозволяє зрозуміти як встановлюється заробітна плата, що є предметом вивчення цієї теми.

Основним завдання даної теми є: розкрити чинники, що впливають на загальний (середній) рівень заробітної плати в країні; розглянути основні ознаки різних ринків праці та на основі цього розкрити особливості визначення ставки заробітної плати і рівня зайнятості на різних ринках праці; пояснити причини диференціації зарплати.

15.1. Ринок праці: попит та пропозиція праці. Загальний рівень заробітної плати

В умовах ринкової економіки робітники пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред'являють попит на неї. На ринку праці в результаті взаємодії попиту на працю та її пропозиції встановлюється ціна праці, тобто заробітна плата. Заробітна плата - це ціна або сума грошей, яку сплачує роботодавець робітнику за використання праці останнього.

Заробітна плата (ставка зарплати) має тенденцію до диференціації по країнах, регіонах, різних видах діяльності та індивідах.

Загальний (середній) рівень заробітної плати в країні складається в результаті взаємодії загального попиту на працю та її пропозиції.

Загальна пропозиція робочої сили залежить від багатьох факторів: чисельності населення та частки в ньому працездатних; рівня заробітної плати; культури і релігії; податкової системи; демографічної і соціальної політики держави; сили профспілок тощо. Проте основним фактором, який визначає загальну пропозицію праці, є рівень заробітної плати: чим вища заробітна плата, тим більшою буде пропозиція праці і навпаки. Тому крива загальної пропозиції праці є висхідною.

Певну специфіку має крива пропозиції праці окремого індивіду, яка зображена на графіку 15-1: спочатку вона має додатній нахил, а потім - від'ємний. Поясненням зігнутої форми кривої пропозиції праці індивіда є той факт, що спочатку більш висока заробітна плата стимулює затрати більшої кількості праці з метою одержання більшого доходу, а потім досягнення більш високого рівня зарплати дозволяє людині витрачати менше часу на роботу і більше часу на відпочинок, і при цьому зберігати свій високий рівень життя.

Незважаючи на те, що крива пропозиції праці індивіда має зігнуту форму, в цілому ж крива загальної пропозиції будь-якого виду праці має додатний нахил (графік 15-2).

Що стосується факторів попиту на працю, то як відомо з попередньої теми, попит на ресурс, в т. ч. і на працю є похідним від попиту на кінцеві товари і насамперед залежить від продуктивності праці: чим вища продуктивність праці, тим вищий і попит на неї. При даній загальній пропозиції праці чим більший загальний попит на працю (який є сумою попиту на працю всіх фірм), тим вищий загальний (середній) рівень зарплати (ЗП1 > 317, див. графік 15-2).

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: 1) оснащеності працівників основним капіталом: чим більшою є фондоозброєнність праці, тим вищою є її продуктивність, а отже, і більшими є попит на працю та його оплата; 2) кількості і якості природних ресурсів в розрахунку на чисельність працюючих: чим більша кількість природних ресурсів припадає на одиницю праці, тим вища її продуктивність; 3) технології: більш досконалі технології забезпечують вищу продуктивність праці; 4) якості праці: чим вищі рівні освіти і професійної підготовки, кращі здоров'я та відношення до праці, тим більшою є її продуктивність; 5) ефективності і гнучкості системи управління та організації праці.

Важливими чинниками попиту на працю є також діловий, соціальний і політичний клімат, стимулюючий виробництво та попит на працю; місткість внутрішнього ринку, рівень споживчого попиту, які необхідні для реалізації продукції, виробленої фірмами.

Аналіз факторів попиту на працю та її продуктивності, а також факторів пропозиції праці дозволяє зрозуміти причини диференціації заробітної плати в різних країнах, оскільки її рівень складається під впливом взаємодії попиту на працю та її пропозиції, які є відмінними в різних країнах.

Проте сам розмір заробітної плати не завжди є хорошим вимірником рівня життя в тій чи іншій країні. Важливо розрізняти грошову, або номінальну, і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, одержана за годину, день, тиждень, місяць, рік. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата відображає купівельну спроможність номінальної зарплати. Реальна заробітна плата залежить від номінальної зарплати (пряма залежність) і цін на товари і послуги (обернена залежність). Зміну реальної заробітної плати в процентному виразі можна визначити шляхом віднімання від процентної зміни номінальної зарплати процентну зміну рівня цін. Наприклад, якщо номінальна заробітна плата збільшилась на 10 % при зростанні цін за цей період на 7 %, то реальна заробітна плата збільшилась лише на З % (10 - 7). Саме реальну заробітну плату слід порівнювати для того, щоб судити про рівень життя в різних країнах.