Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - Галузева профспілка: встановлення ставки зарплати і рівня зайнятості

Монолсонія - це такий ринок праці, на якому роботодавець володіє монополістичною силою наймати працю. Основними ознаками монопсонічного ринку праці є: 1) кількість зайнятих на одній фірмі становить основну частину всіх зайнятих даним видом праці; 2) даний вид праці с відносно немобільним в силу географічних чи інших причин; 3) фірма сама визначає ставку зарплати. Ставка зарплати, яку "диктує" монопсоніст знаходиться в прямій залежності від кількості найнятих працівників: для того, щоб винайняти більшу кількість працівників, фірма повинна підвищити зарплату. Це означає, що крива пропозиції праці на окремій фірмі (Пр) є висхідною (графік 15-4). Крім того, оскільки фірма є єдиним покупцем на ринку даного виду праці, то криві пропозиції праці для окремої фірми і для ринку праці співпадають.

Крива пропозиції праця, по суть, є кривою середніх витрат ферми на працю: кожна точка на ній показує на ставку зарплати одного робітника, яку необхідно платити при найманні певної їх кількості.

Оскільки більш високу зарплату,' яку потрібно встановити для наймання додаткової кількості працівників, необхідно сплачувати всім найнятим працівникам (як додатково найнятим, так і найнятим раніше за нижчими ставками), то виплата більш високої зарплати всім працівникам означає, що витрати на наймання додаткового робітника

(тобто граничні витрати на працю) будуть вищими від ставки зарплати (на величину, необхідну для доведення нижчої ставки зарплати всіх раніше найнятих працівників до нового, більш високого рівня). Отже, в умовах монопсонічного ринку праці граничні витрати на працю є вищими від зарплати (ГВР"пс > ЗПГ**), а отже, крива граничних витрат праці (ГВР) знаходиться вище від кривої пропозиції праці (Пр) для монопсонічної фірми і є висхідною (графік 15-4).

Яку ж кількість праці винайме монопсоніст і яку ставку зарплати він встановить? Як і будь-який виробник, монопсоніст винайме таку кількість робітників, при якій він одержить максимальний прибуток і відповідно до цієї кількості встановить ставку зарплати. Кількість робітників, яка максимізує прибуток монопсо-ніста, досягається при рівності граничних витрат і граничної до* хідності праці;

Кп"мяс, ГДР™ - ГВР- (15.4)

На графіку 15-4 ця оптимальна кількість найманих працівників позначена Кп0мпе, яка відповідає точці перетину кривих ГДР і ГВР. Для цієї кількості робітників монопсоніст встановлює відповідну ставку зарплати ЗПмпс (яку шукаємо по висоті кривої пропозиції праці Пр для оптимальної кількості зайнятих на фірмі).

Як видно з графіка 15-4, на монопсонічному ринку праці ставка зарплати є нижчою від граничної дохідності праці (ЗП*тс < ГДР"ПС). Крім того, при інших рівних умовах монопсоніст максимізує прибуток, наймаючи меншу кількість працівників (Кп/пс<Кп/), виплачуючи при цьому меншу ставку зарплати (ЗПГПС< ЗІГ), ніж це робить фірма на чисто конкурентному ринку праці, винаймаючи Кп/ працівників за ставкою зарплати ЗГГ (графік 15-5).

15.2.3. Визначення ставки зарплати і рівня зайнятості в умовах монопольного ринку праці і дуополії

У сучасних умовах на багатьох ринках праці робітники "продають" свої трудові послуги колективно - через профспілку. В такій ситуації профспілка може вести переговори з великою кількістю роботодавців і з одним роботодавцем - монопсоністом. Перший тип ринку праці прийнято називати монопольним, другий - двосторонньою монополією або дуополісю.

Монопольний ринок праці: вплив профспілок на рівень ставки зарплати і зайнятість

Профспілки в своїй діяльності переслідують багато цілей, серед яких основною є підвищення заробітної плати. Цієї мети вони можуть досягти збільшивши попит на працю або зменшивши її пропозицію.

ЗБІЛЬШЕННЯ ПОПИТУ НА ПРАЦЮ. На графіку 15-6 показаний вплив профспілки на ріст ставки зарплати шляхом збільшення попиту на працю: збільшуючи попит на працю з // до П при сталій її пропозиції ///;, профспілка добивається встановлення ви-

щих, ніж за конкурентних умов, ставки зарплати (ЗГҐ>ЗГГ) і рівня зайнятості (Кпм>Кпк). Основними факторами збільшення попиту на працю, на які може вплинути профспілка, є:

1) збільшення попиту на продукт;

2) підвищення продуктивності праці;

3) зміна цін на інші ресурси.

Розглянемо детальніше дію цих факторів. Профспілка може вплинути на зростання попиту на робочу силу, сприяючи збільшенню попиту на товари, які виробляються членами профспілки, шляхом: участі разом з роботодавцем у фінансуванні реклами цих товарів; добиваючись державних замовлень на їх виробництво.

Що стосується можливості профспілки сприяти підвищенню продуктивності праці, то в останній час почали створюватись сумісні робітничо-адміністративні комітети з підвищення продуктивності праці.

Проте, у кінцевому підсумку рішення відносно підвищення продуктивності праці (оснащеності робітників основним капіталом, вибору технології тощо) приймає все ж таки роботодавець самостійно.

Іншим фактором підвищення попиту на працю, яким можуть скористатись профспілки, є зміна цін на інші ресурси. З мстою збільшення попиту на робітників, які є членами профспілки, остання може вшшггути на збільшення ціни ресурсозамінників і зменшення ціни взаємопов'язаних з працею ресурсів. Так, профспілка підтримує вимоги підвищення мінімальної заробітної плати всіх робітників, в тому числі низькооплачуваних, які не є членами профспілки (взаємозамінний ресурс), а також підтримує громадські акції, спрямовані проти підвищення цін на електроенергію, воду, газ тощо, які є взаємопов'язаними з працею.

Аналіз розглянутих інструментів впливу профспілки на збільшення попиту на працю показує на обмеженість її можливостей в цьому напрямку. У зв'язку з цим у своєму арсеналі досягнення вищої заробітної плати вони вдаються до впливу на зменшення пропозиції праці.

ЗМЕНШЕННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ПРАЩ. Профспілки виступають за проведення урядом політики, яка веде до зменшення загальної пропозиції праці в економіці країни в цілому, і тим самим добиваються підвищення загального рівня зарплати. Так, вони підтримують законодавство, яке обмежує імміграцію і скорочує дитячу працю, а також обов'язковий вихід на пенсію і скорочення робочого тижня.

Крім цього, профспілки, які охоплюють працівників певних професій, сприяють зменшенню пропозиції їх праці, змушуючи адміністрацію наймати на роботу лише членів профспілки, в той же час, проводячи політику скорочення членства у профспілці шляхом встановлення тривалих строків навчання, високих членських внесків, обмеження або повної заборони прийняття нових членів, висунення вимог щодо ліцензування певних професій (охоплених профспілкою) тощо. На графіку 15-7 показано, що така політика профспілки, яка охоплює працівників певної професії, призводить до скорочення пропозиції праці з Пр до Пр внаслідок чого вона добивається підвищення ставки зарплати з ЗГГ до ЗГГ, але при цьому скорочується чисельність найнятих робітників з Кпо до Кп0".

Профспілки також можуть добиватися підвищення заробітної плати, погрожуючи розпочати страйк.

Галузева профспілка: встановлення ставки зарплати і рівня зайнятості

Отже, монопольний ринок праці має місце тоді, коли робітники організовано винаймаються через профспілку багатьма незалежними фірмами. Галузева профспілка, яка об'єднує всіх нскваліфікова-них і кваліфікованих робітників даної галузі, повністю контролює пропозицію праці і може "нав 'язувати" роботодавцям вищу від конкурентної ставку зарплати. Підприємці, побоюючись страйку, а отже, і втрати найманої робочої сили, змушені при заключенні трудової угоди "приймати" таку ставку зарплати. На графіку 15-8 продемонстровано визначення ставки зарплати профспілкою і встановлення відповідного їй рівня зайнятості на фірмі. Галузева профспілка, яка повністю контролює пропозицію праці, встановлює зарплату ЗГГ, вищу від конкурентної ЗГГ. В результаті цього крива пропозиції праці для фірми набуває форми кривої ЗПмаПр (потовщений відрізок кривої пропозиції Пр яка складається з абсолютно еластичної ділянки кривої пропозиції ЗІГа і висхідної ділянки аПр: якщо підприємець наймає будь-яку кількість працівників у діапазоні кривої ЗГГаь то він змушений платити "нав'язану" профспілкою зарплату ЗГҐ якщо підприємець хоче найняти більшу від цього діапазону кількість працівників, то він змушений платити вищу від ЗПи ставку зарплати (ця ситуація відображена висхідною кривою пропозиції аПр).

Виплата однакової ставки зарплати (ЗІГ) для будь-якої кількості працівників, що відповідає ділянці кривої пропозиції праці з абсолютною еластичністю ЗІҐа, означає, що граничні витрати на ресурс праця дорівнюють ставці зарплати, що "визначила" профспілка (ГВРМ ~ 377м), і крива пропозиції праці є одночасно кривою граничних витрат на працю. Що стосується попиту фірми на працю, то вона, як відомо, визначається граничною дохідністю праці і крива попиту на працю фірми є спадною. Підприємці, які прагнуть одержати максимальний прибуток, наймають таку оптимальну для них кількість працівників (Кп/), при якій граничні витрати на працю (які одночасно відповідають встановленій профспілкою заробітній платі) дорівнюють граничній дохідності праці:

Кп0";ГДҐ' = ЗГГ. . (15.5)

На графіку 15-8 оптимальна кількість зайнятих на фірмі визначається за точкою перетину кривої пропозиції праці ЗТҐа (ГВР) і кривої попиту на працю 77. Як видно з графіка, "нав'язування" профспілкою вищої ставки зарплати від конкурентної (ЗГГ>ЗІҐ) призводить до встановлення нижчого від конкурентного рівня зайнятості (Кп0м< Кп/).

Модель двосторонньої монополії на ринку праці

Двостороння монополія (дуополія) має місце тоді, коли на ринку праці одночасно діє монопсоніст-роботодавець і профспілка.

Такий ринок праці зображений на графіку 15-9, який одержаний шляхом накладання графіків 15-4 і 15-8.

Монопсонічний роботодавець буде прагнути встановити зарплату на рівні ЗІГ"С, яка є нижчою від конкурентної 377*, а профспілка прагнутиме "нав'язати" вищу від конкурентної ставку - ЗІГ*. За таких обставин слід сподіватись, що результат за встановлення ставки заробітної плати буде залежати від сили сторін: сторона, яка має більшу силу при заіслюченні трудової угоди здатна схилити опонента

прийняти ставку зарплати, що є близькою до тієї, яку вона відстоює; при рівності сили сторін результат буде проміжним, тобто ставка зарплати встановиться на конкурентному рівні. Що стосується рівня зайнятості, то при першому варіанті він буде меншим від конкурентного (Кп* ж< Кп/), а при другому - наближатись до нього.

15.3. Диференціація заробітної плати та її причини

Величина заробітної плати є відмінною як у різних країнах і на різних ринках праці, так і в робітників однієї та різних професій. Причинами диференціації оплати праці є різні її інтенсивність, складність і привабливість, міра відповідальності і творчості, підготовка, кваліфікація і здібності, народногосподарське значення (з точки зору економіки країни і конкурентоспроможності продукції на світовому ринку).

У деяких країнах збереглась диференціація заробітної плати за статтю та расовою ознакою. Усе це пояснює, чому різною є заробітна плата висококваліфікованого і звичайного хірурга, видатного співака і висококваліфікованого інженера, водіїв однакової кваліфікації, які перевозять вантажі і людей, працівників однієї кваліфікації, які працюють у чистих освітлених приміщеннях і під землею, працівників однакової кваліфікації, які працюють, наприклад, у Німеччині в металообробній і пивоварній промисловості (в останній зарплата вища) тощо.