Національна економіка - Мельник А.Ф. - 8.15. Державне регулювання природоохоронної діяльності

Однією з основних складових соціально-економічної політики розвитку України в сучасних умовах є державна екологічна політика, яка передбачає застосування системи заходів, цілей та дій органів державної влади всіх ієрархічних рівнів, спрямованих на досягнення екологічної безпеки, збереження якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів, раціональне природокористування, задоволення екологічних потреб населення і створення відповідних екологічно безпечних умов життєдіяльності людей.

Розрізняють два типи екологічної політики: активну і пасивну. Активна політика орієнтована на послідовне зменшення забруднення. Для цього застосовують екологічні регулятори - емісійні нормативи поетапного зниження забруднення, тимчасові дозволи на викиди та ін. Пасивна політика ґрунтується на ідеології стримування зростання забруднення і передбачає використання переважно адміністративно-розпорядчих (регламентаційних) інструментів, екологічних стандартів і норм, дозвільних процедур.

Об'єктом державного регулювання природоохоронної діяльності є стан навколишнього середовища, тобто сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як ті, які залучені до господарського обігу, так і ті, що на цей час не використовуються в народному господарстві (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліси та інші природні комплекси).

До функцій регулювання природоохоронної діяльності належать: розроблення методологічного, нормативно-методичного та правового забезпечення контролю за природоохоронною діяльністю; проведення державної екологічної експертизи та використання її результатів на національному рівні; створення економічного механізму природокористування; регулювання використання природних ресурсів і запобігання забрудненню навколишнього середовища; визначення нормативів якісного стану природних ресурсів; формування та використання державних позабюджетних фондів охорони навколишнього середовища; регулювання використання ресурсів державного значення; державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, зокрема ядерної та радіаційної безпеки; реалізація міжнародних угод та забезпечення процесу прийняття державних рішень екологічною інформацією (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, введення обліку забруднень, прогнозування).

Метою державного регулювання природоохоронної діяльності є: розроблення систем методів і механізмів управлінського впливу, спрямованих на збереження та зміцнення природоре-сурсного потенціалу, зниження антропогенного і техногенного впливу на довкілля, забезпечення раціонального використання та ефективного відтворення природних ресурсів, виконання вимог екологічної безпеки.

Державне регулювання природоохоронної діяльності та раціонального природокористування ґрунтується на застосуванні системи правових, адміністративних й економічних важелів і методів державного впливу. До основних важелів державного регулювання природоохоронної діяльності належать: екологічна експертиза, державні стандарти і нормативи, екологічне страхування, договори на комплексне природокористування, норми амортизації основних природоохоронних виробничих фондів. Екологічна експертиза є обов'язковою складовою обґрунтування та прийняття рішень у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності. З використанням стандартів і екологічних нормативів запроваджується комплекс обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

Система екологічних норм і нормативів включає: 1) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування); 2) гранично допустимі норми викидів і скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин; 3) рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Державне регулювання природоохоронної діяльності та раціонального природокористування ґрунтується на: 1) застосуванні екологічних обмежень та лімітів природокористування; 2) застосуванні санкцій за нераціональне природокористування; 3) створенні екологічного ринку; 4) запровадженні економічних важелів платності за природокористування; 5) розвитку системи економічного стимулювання раціонального природокористування; 6) формуванні екологічних фондів; 7) розробленні та реалізації екологічних, природоохоронних програм.

З метою стимулювання природоохоронної діяльності запроваджується плата за використання природних ресурсів, яка є одним з джерел надходжень до бюджетів. Плата справляється за: спеціальне використання природних ресурсів (установлюється на основі нормативів плати і лімітів використання ресурсів); забруднення навколишнього природного середовища (встановлюється на-основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, захоронення відходів); погіршення характеристик природних ресурсів у результаті володіння та користування ними (встановлюються на основі відповідних нормативів).

Для вироблення організаційно-економічних механізмів та засобів регулювання процесів раціонального використання природних ресурсів визначають потреби національної економіки в природних ресурсах, зокрема у водних, лісових, земельних, надрах, і розробляють відповідні баланси на прогнозний період.