Для забезпечення ефективного включення національної економіки у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергового значення набуває процес формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків, тобто його теоретичне розроблення та практичне втілення.
Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків слід розуміти сукупність конкретних форм зв'язків, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських структур зі світовими як на макро-, так і на мікрорівнях, з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.
Основними формами зовнішньоекономічних зв'язків є: міжнародна торгівля; міжнародне переливання капіталу; міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини; міжнародна трудова міграція; міжнародне науково-технічне співробітництво.
Відповідно до принципів міжнародного поділу праці, геополі-тичного положення України, характеру розвитку її продуктивних сил, наявних науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в державі, має забезпечити реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньоекономічної політики - інтеграцію народногосподарського комплексу у світову господарську систему, що передбачає досягнення таких цілей: формування повноцінної ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах; використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства; перетворення зовнішньоекономічної сфери на активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.
В основу механізму зовнішньоекономічної діяльності мають бути покладені принципи демократизації, демонополізації та де-ідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання міжнародних господарських зв'язків, надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.
Одночасно зовнішньоекономічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємну вигоду у співпраці з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку.
Ступінь участі країни у міжнародних економічних зв'язках оцінюється за такими показниками: 1) експортна (імпортна) квота - відношення експорту країни до ВВП (характеризує рівень відкритості національної економіки); 2) обсяг експорту (імпорту) країни на одну особу (характеризує ступінь відкритості економіки); 3) експортний потенціал країни, що виражається через обсяг виробленої продукції, який країна може продати на світовому ринку без жодної шкоди для задоволення своїх внутрішніх потреб; 4) відношення частки країни у світовому виробництві певного продукту до частки країни у світовій торгівлі ним (характеризує ступінь конкурентоспроможності вітчизняного виробу на світовому ринку); 5) частка різних товарних груп у загальному обсязі експорту (характеризує структуру експорту); 6) частка критичного імпорту, відношення імпорту ресурсів, товарів, послуг, яких країна не виробляє до загального обсягу імпорту; 7) відношення між обсягом прямих інвестицій країни за кордоном і обсягом іноземних прямих інвестицій в її економіку; 8) обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та експортом країни (граничний розмір обслуговування видатків не повинен перевищувати 50 % експорту); 9) показник умов торгівлі, який виражається через відношення експортних цін країни до імпортних; 10) показник розподілу вигід від зовнішньої торгівлі, що визначається як відношення виграшу країни-експортера до виграшу країни-імпортера.
Формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків передбачає становлення необхідної законодавчої бази; створення відповідного економічного середовища; розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки. Система представлена законами України, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, міжнародними конвенціями, які ратифіковані Україною. Основним нормативно-правовим актом, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність, є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. Згідно з ним основними формами реалізації зовнішньоекономічних зв'язків національної економіки визначено: 1) надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) України виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультативних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки; 2) наукову, науково-технічну, науково-виробничу, навчальну та іншу кооперацію з іноземними суб'єктами господарської діяльності; міжнародні валютні та фінансові операції; 3) спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; 4) організацію та ведення оптової консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; 5) товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; 6) орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; 7) роботу за контрактами фізичних осіб України за кордоном та іноземних фізичних осіб на території України. Нині поряд із традиційними видами зовнішньоекономічної діяльності розвивається й активізується техніко-економічне та науково-технічне співробітництво.
12.5. Державне регулювання валютних операцій та кредитно-розрахункових відносин
12.6. Боргова криза і стратегія управління зовнішньою заборгованістю
12.7. Конкурентоспроможність національної економіки у світовому господарстві: суть та основні підходи до оцінювання