Економічна система - це особливим чином упорядкована, скоординована система взаємозв'язків суб'єктів національної економіки, тобто юридичних і фізичних осіб.
Економічна система, як і цивілізація, - це продукт еволюційного розвитку. Кожна нова система формується в надрах старої, поступово набуваючи нових якостей, що й відрізняє її від попередньої. Економічна система характеризується цілісністю, організованістю, керованістю, цілеспрямованістю.
Цілісність й організованість означають органічну єдність і сумісність різних сторін й елементів системи, домінування в ній сукупності економічних відносин, які відображають її глибинну суть (ринкові відносини зароджувалися в системі загальнодержавного поділу праці, поступово виштовхнули на периферію натуральне господарство).
Керованість економічної системи - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, що утворюють механізм, який забезпечує її рівновагу (принцип "невидимої руки", але відповіді на запитання, що виробляти, для кого й скільки, мають бути об'єктивними, тому що тільки в цьому випадку можна приймати оптимальні рішення).
Цілеспрямованість економічної системи обумовлює чітке усвідомлення цілей, які ставить перед собою суспільство.
Економічна система - це форма організації економіки, господарський механізм, задача якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи й методи ефективного використання обмежених виробничих ресурсів. Функціонує ця система за допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, податки, планування.
Економічна система трактується як комплекс економічних інститутів, набір яких однаковий для будь-якої системи.
Економічні системи, по-перше, відображають абстрактно найістотніші риси описуваних процесів або об'єктів; по-друге, - спрощено відбивають економічну дійсність певною мірою, оскільки вона ґрунтується переважно на базових категоріях системи.
Виділяють три основні моделі економічних систем: традиційну; ринкову; центрально-керівну (її ще називають адміністративно-командною).
Особливості традиційної економічної системи:
- замкнуте натуральне господарство;
- безпосередній зв'язок виробництва й споживача, тому що при натуральному господарстві відсутня фаза обміну;
- залежність від природних факторів;
- ручна праця;
- нерозвинена система поділу праці.
Центрально-керівна система характеризується:
- монополією державної власності, розпорядником якої є державний апарат;
- відсутністю вільних товарно-грошових відносин;
- обмеженням самостійності господарюючих суб'єктів;
- машинною й ручною працею.
Центрально-керована система завдяки централізації політичної і економічної влади є ефективною в екстремальних умовах громадського життя (війни, епідемії, природні катаклізми величезної руйнівної сили).
Ринкова система відзначається:
- свободою вибору;
- наявністю приватної власності;
- вільним ціноутворенням.
Ринкова система передбачає наявність самостійних економічних одиниць, незалежних у разі прийняття відповідальних економічних рішень, взаємодію рівноправних партнерів на основі контракту (договору), й тому її називають договірною системою. Формою економічних зв'язків у такій системі є координація, тобто узгодження дії рівноправних партнерів одного рівня. Головним мотивом економічної діяльності тут є особистий інтерес, який потребує пошуку оптимального рішення, тому ринкова система є найменш затратною.
У наш час існує багато різних моделей ринкової системи: американська, японська, шведська та інші. Названі моделі - результат природного історичного розвитку цих країн за конкретних зовнішніх і внутрішніх умов. Тому в Україні має бути побудована своя, українська, модель ринкової економіки, яка б враховувала національні особливості розвитку економіки.
ГЛАВА 2. ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ ТА БАЗИСНІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1. Теорії національної економіки
2.2. Інституціоналізм і його роль у вивченні національної економіки
2.3. Базисні інститути національної економіки
ГЛАВА 3. Теорія суспільного добробуту й соціально-ринкова економіка
3.1. Розвиток теорії суспільного добробуту
3.2. Вплив теорії добробуту на соціально-ринкову економіку
3.3. Соціальна політика держави як основа підвищення добробуту громадян
ГЛАВА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ