Національна економіка - Носова О.В. - 12.3. Загальна ринкова інфраструктура

Загальна ринкова інфраструктура обслуговує національну економіку в цілому, в її склад входять: грошова, кредитна, фінансова та податкова системи.

Грошова система - це форма грошового обігу в країні, що сформувалася історично і закріплена національним законодавством. Сучасна структура грошової системи України сформована в результаті низки грошових реформ, проведених у 1990-і рр.. Грошова система України сьогодні представляє собою регульовану систему ринкового зразка. Правові засади грошової системи України та її функціонування встановлюють Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" та "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні". Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обігу.

Організація грошового обороту здійснюється безпосередньо за участі банків, а забезпечення нормального функціонування кредитних грошей є одним з основних завдань банківської системи, тобто грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як складова останньої. Тому в багатьох країнах правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Більше того, відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни [14, с. 236].

Елементами грошової системи є:

o грошова одиниця - грошові знаки, які наділено державою законною платіжною силою. В Україні відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею є гривня;

o валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн;

o види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу (банківські білети, казначейські білети та розмінна монета);

o регламентація безготівкового обігу (основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5-7 %) - готівкою);

o державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту. Таким чином, у межах грошової системи реалізуються сутність і

функції грошей у всій різноманітності їх форм і видів. Тому функціями грошової системи є:

o емісійна - визначення форм і видів законних платіжних засобів, способів їх забезпечення, порядку емісії;

o регулююча - регулювання грошової маси в обігу, її структури, відповідності потребам економіки;

♦ контрольна - контроль за дотриманням нормативних основ організації грошового обігу, грошової дисципліни.

Як вже було зазначено, організація обороту грошей зазвичай покладається чинним законодавством на банки, але вирішальна роль грошового обігу в національній економіці, переплетіння в ньому інтересів окремих економічних суб'єктів та суспільства в цілому вимагають державного нагляду і контролю за виконанням банками вказаної функції. Кожна держава покладає це завдання на спеціальні органи регулювання грошового обороту та контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань. В Україні таким органом є Національний банк України. Грошова система забезпечує правову та організаційну базу для розроблення та реалізації грошово-кредитної (монетарної) політики в країні.

Кредитна система - це сукупність банків і інших кредитно-фінансових інститутів, діючих на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.

У більшості зарубіжних країн вона включає в себе три рівні, які регламентуються національним законодавством: центральний банк (в Україні - Національний банк), комерційні банки, спеціалізовані банківські установи (іпотечні, зовнішньоторговельні, ощадні банки і т. п.) і небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії тощо).

Національний банк України визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів. Виконуючи функцію банку банків, НБУ забезпечує комерційні банки на їх замовлення готівкою через свою мережу територіальних управлінь, здійснює розрахункове і кредитне обслуговування комерційних банків [14, с. 518].

Комерційні банки є основою кредитної системи. Найбільш поширена акціонерна організаційно-правова форма комерційних банків. Залежно від способу формування статутного капіталу розрізняють: комерційні банки без участі держави, за участю іноземного капіталу і т. п.

Станом на 1 квітня 2012 року в Україні налічується 195 діючих банків, з яких 177 мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. Наразі у Верховній Раді України зареєстровано законопроект про збільшення статутного капіталу банків із 75 млн. грн. до 500 млн і в разі його ухвали, за підрахунками експертів, в Україні може залишитися 40-50 фінансових установ.

В залежності від обсягу операцій, що здійснюються комерційними банками, їх поділяють на: універсальні (виконують всі операції) і спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій, обслуговують певну галузь або сферу економічної діяльності або групу клієнтів).

Функції комерційних банків:

o ведення поточних рахунків (акумуляція безстрокових депозитів);

o акумуляція термінових депозитів;

o видача грошових коштів з рахунків;

o переказ грошових коштів з одного рахунку на інший;

o розміщення акумульованих коштів шляхом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів;

o емісія кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів і кредитів і т. п. [15, с. 606].

Підвищенню стабільності фінансового сектору сприятиме подальше вдосконалення платіжних систем, включаючи вжиття заходів щодо розширення безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальних платіжних засобів, запровадження сучасних технологій, забезпечення надійного та ефективного обслуговування учасників розрахунків, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та реалізації супутніх проектів у соціальній сфері.

Фінансова система - сукупність форм, методів і цілей формування, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб'єктів господарської діяльності, населення [7, с. 210]. Виконуючи своє основне завдання, Національний банк сприяє забезпеченню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, і цінової стабільності. До нормативно-правових актів, що регулюють діяльність вітчизняної фінансової системи також належать Бюджетний кодекс України, Господарський кодекс України, Митний та Цивільний кодекси, закони України "Про Державний бюджет України", "Про місцеве самоврядування", "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про страхування", "Про інвестиційну діяльність", Податковий Кодекс, а також укази, постанови, накази та розпорядження відповідних органів виконавчої влади.

Фінансова система України складається з наступних елементів:

- бюджети різних рівнів (Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети);

- фонди соціального, майнового і особистого страхування;

- валютні резерви держави;

- грошові фонди підприємств, організацій і фірм;

- інші спеціальні грошові фонди.

Через фінансовий механізм держава утворює фонди грошових коштів, які використовуються для виконання різних функцій в економічній, соціальній і політичній сферах. У системі економічних відносин фінанси функціонують за допомогою грошей, служать елементом впливу на господарські процеси, а також є засобом формування економічних інтересів підприємства (фірм, сфер діяльності, регіонів).

Фінансову політику здійснює держава, головним механізмом впливу якої є Державний бюджет України та місцеві бюджети. В Україні згідно з Конституцією бюджетна політика повинна мати соціально-економічне спрямування. Базуючись на нормах чинного законодавства, в першу чергу Закону України "Про державний бюджет" та Бюджетного кодексу України, державна влада, втілюючи бюджетну політику, визначає засади бюджетного устрою країни та побудову бюджетної системи, а також організацію міжбюджетних відносин. Сьогодні в Україні спостерігається значна диспропорції у бюджетному забезпеченні, місцева податкова база в останні роки забезпечує лише 2 % надходжень до місцевих бюджетів, обсяг відрахувань від загальнодержавних надходжень складає приблизно 67 %, а обсяг трансфертів з державного бюджету України - приблизно 31 %. Водночас співвідношення між місцевими та державним бюджетами у розвинутих країнах світу складає 40:60. Ситуація, що склалась в національній економіці, свідчить про те, що бюджетна система України ще не в достатній мірі відповідає потребам розвитку її регіонів та населених пунктів.

Податкова система держави є основним джерелом функціонування її бюджетної системи. Головною метою податкової системи є поліпшення фінансового середовища бюджетної сфери та сприяння структурним зрушення в національній економіці [4, с. 266]. Більш детально розглянемо податкове регулювання національної економіки в наступній темі навчального посібника.

Після аналізу функціонування інфраструктури національного ринку можна зробити загальні висновки про необхідність існування інфраструктури ринку, а також засвоїти суть її функцій та механізм взаємодії складових частин. Конкуренція, вільне ціноутворення як необхідні інституції ринку можуть успішно функціонувати лише за умов наявності ринкової інфраструктури (бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат тощо). Інфраструктура - це обов'язковий компонент будь-якої економічної системи і підсистеми. Вона являє собою складову частину загального устрою економічного, суспільного життя, що носить допоміжний характер і забезпечує нормальну господарську діяльність національної економіки. Без інфраструктури ринок не зміг би виконувати покладені на нього функції з товарообміну. Іншими словами, інфраструктура є засобом здійснення функцій ринку за допомогою її взаємопов'язаних інститутів і підструктур.