Національна економіка - Носова О.В. - 13.1. Наукові основи побудови податкових систем

13.1. Наукові основи побудови податкових систем

В умовах розвитку будь-якої країни податки повинні стати в руках органах влади основним інструментом державного регулювання економіки, формування прибутків бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та інфляції. Будь-яка держава широко використовує податкову політику в ролі визначного регулятора впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є міцним інструментом управління економікою в умовах ринку.

Податки та їх використання є одним з економічних методів управління і забезпечення тісного погодження загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємств, незалежно від відомчої підлеглості, форм власності і організаційно правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємств, підприємств всіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи використання іноземних інвестицій, формується прибуток підприємства.

Визначення податкової системи як сукупності різних видів податків і зборів, які справляються в державі, стало результатом тривалого розвитку теорії оподаткування. В табл. 13.1 зображено роль податків на різних етапах історичного розвитку [8, с. 15].

Перш ніж звернутися до дослідження податкової системи як самостійного об'єкта, економічна наука сформувала основні принципи оподаткування; проаналізувала різні форми оподаткування; створила теорії перекладення податків. Найбільший внесок у розвиток теорії оподаткування внесли В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, А.Вагнер та інші економісти.

Так, В.Петті в "Трактаті про податки та збори" звертав увагу на неприпустимість податкової дискримінації, подвійного оподаткування, ухилення від податків. О.Мірабо вказував на три принципи оподаткування: Ґрунтування на джерелі доходів; дотримання постійного співвідношення між оподаткуванням та доходами; витрати на стягнення повинні бути незначними.

Таблиця 13.1. ПОДАТКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ

Таблиця 13.1. ПОДАТКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ

Найбільш точно та обґрунтовано сформулювати основні принципи оподаткування вдалося А.Сміту в його "Дослідженні про природу та причини багатства народів". До цих принципів належать наступні:

o справедливості, який полягає в загальності оподаткування та рівномірному розподілі податків між громадянами відповідно до їх доходів;

o визначеності, згідно з яким сума, спосіб та час сплати податку повинні бути точно відомі як платнику, так і іншим особам;

o зручності, який встановлює, що податок повинен стягуватися в такий час і в такий спосіб, який найбільш зручний для платника податку;

o економії, що полягає у скороченні витрат на стягнення.

Проте А.Сміт ще не розглядав сукупність податків як певну систему. Пріоритет у цьому належить Дж. Стюарту Міллю, який вважав, що оскільки немає податку, в якому б не було несправедливості, то лише розмаїття податків деякою мірою виправляє становище.

Особливо слід відзначити внесок у теорію побудови податкових систем німецького економіста А.Вагнера. Він першим поставив питання про необхідність збалансування фінансових інтересів держави і платника податків. Йому також належить формулювання першого визначення терміну "податкова система".

А.Вагнер вважав, що для правильної побудови податкової системи необхідно враховувати певні принципи, які він об'єднав у чотири групи:

а) етнічні принципи:

- загальність податків;

- недоторканість особистої свободи при обкладенні та стягненні податків;

- рівномірність оподаткування;

б) принципи управління податками:

- визначеність оподаткування;

- зручність оподаткування та стягнення для платника податків;

- максимальне зниження витрат на стягнення податків;

в) фінансовий принцип організації оподаткування

- достатність оподаткування.

г) народногосподарські принципи:

- належний вибір джерел оподаткування;

- комбінація сукупності податків у таку систему, яка б забезпечувала, при можливому дотриманні етичних принципів та принципів управління, достатність надходження та еластичність на будь-який випадок надзвичайних державних потреб.

Останній принцип і є, власне, визначенням податкової системи як сукупності різних податків, побудованої з дотриманням наукових принципів з метою забезпечення потреб держави у коштах.

Слід зазначити, що сформульовані фінансовою наукою принципи побудови податкових систем майже до середини XX ст. мали виключно наукове значення. Практична реалізація їх розпочалася тільки в ході податкових реформ, проведених після Другої світової війни.

Сучасна економічна наука основними властивостями оптимальної податкової системи вважає:

o рівномірний розподіл податкового навантаження;

o податки повинні стимулювати діяльність суб'єктів господарювання;

o податки, у разі можливості, не повинні впливати на прийняття різними особами економічних рішень, або такий вплив повинен бути мінімальним;

o при використанні податкової політики для досягнення соціально-економічних цілей необхідно мінімізувати порушення принципу рівності та справедливості оподаткування;

o податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики для досягнення стабілізації та економічного зростання;

o адміністративні витрати повинні бути мінімальними.

Основним принципом, який у першу чергу враховується при розбудові податкових систем розвинутих країн, є принцип справедливості оподаткування. Його реалізація можлива на підставі двох різних підходів:

- перший Ґрунтується на принципі корисності для платника податку. При цьому справедливою вважається та податкова система, при якій податки, що сплачуються суб'єктами оподаткування, відповідають зиску стримуваному ними від послуг держави;

- другий Ґрунтується на принципі платоспроможності. Цей принцип діє за умови горизонтальної та вертикальної справедливості. Принцип горизонтальної справедливості означає, що індивіди з однаковою платоспроможністю мають оподатковуватися однаково. Він передбачає введення податків обов'язкових для всіх та неприпустимість податкової дискримінації платників. Принцип горизонтальної справедливості означає, що індивіди з більшою платоспроможністю мають оподатковуватися більше, а індивіди з меншою платоспроможністю - менше [7, с. 33-35].