Національна економіка - Носова О.В. - 14.1. Участь України в регіональних інтеграційних об'єднаннях

Як відомо, важливим фактором розвитку світової економіки є інтеграційні процеси, які стали поширюватися після Другої світової війни, що призвело не тільки до збільшення соціально - економічних зв'язків між країнами, і як наслідок до виникнення інтеграційних об'єднань, але і визвало створення спеціалізованих міжнародних організацій, або спеціалізованих інституцій, які своєю діяльністю координують, направляють та коригують всю сферу міжнародних відносин між країнами, тим самим відповідаючи і за міжнародний економічний розвиток.

Якщо світові інтеграційні об'єднання представлені більшою мірою на регіональному рівні, наприклад в Європі, це, насамперед, ЄС, ЄАВТ, СНД, ГУАМ, на Північноамериканському континенті найбільш відома НАФТА, в Латиноамериканському це Меркосур, на Азіатсько-Тихоокеанському АСЕАН, АТЕС, а Африканський континент містить ЕКО-ВАС, КОМЕСА, то діяльність спеціалізованих міжнародних організацій представлена більш на транснаціональному, глобальному рівні, наприклад, це такі міжнародні міждержавні організації, як: ООН, МВФ, Світовий банк, COT, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а також транснаціональні корпорації, такі як всесвітні лідери General Electric, Citigroup, IBM, Microsoft, Bank of America Corp, Philip Morris та інші.

Україна не стоїть осторонь інтеграційних процесів, намагаючись відстоювати свої національні економічні інтереси, а також регіональні і локальні, пов'язані з потребами внутрішнього розвитку. Україна співпрацює з багатьма країнами шляхом розвитку двосторонніх міждержавних відносин з прикордонними країнами, Росією, країнами Східної Європи, країнами ЄС, США, Японією, Китаєм, країнами, що розвиваються, країнами ОПЕК, НІК, Індією, країнами Латинської Америки і Африки. Крім того, Україна є членом таких міжнародних економічних організацій, як ООН, МВФ, Світовий банк, Світова організація торгівлі, Міжнародна організація праці тощо.

Міжнародні економічні організації, зокрема ті, в роботі яких бере участь Україна, різняться принципом суб'єктності, географічними масштабами, функціональними цілями (галузевою спрямованістю). Але будь в якому разі саме правила та норми співпраці з цими міжнародними економічними організаціями і відображають увесь спектр інституційних форм інтеграції національної економіки у світовий економічний простір. Розглянемо більш детально дані форми.

14.1. Участь України в регіональних інтеграційних об'єднаннях

Після розпаду СРСР і згортання діяльності РЕВ у 1991 р. в Україні виникли серйозні проблеми щодо економічного розвитку країни. Одними з важливих причин даних проблем були втрата ринку країн РЕВ, а також розрив міжреспубліканських зв'язків, розпад могутнього єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Необхідність пошуку нових ринків та відтворення загального економічного простору сприяли спочатку створенню Співдружності Незалежних Держав (СНД), а згодом таких регіональних інтеграційних об'єднань як ГУАМ та ОЧЕС, в яких Україна стала активним членом.

14.1.1. Співробітництво України в рамках СНД

1. Співдружність Незалежних Держав (СНД) є добровільним об'єднанням суверенних країн, як самостійних і рівноправних суб'єктів міжнародного права з метою регулювання за допомогою міжнародно-правових засобів, міждержавних договорів й угод політичного, економічного, гуманітарного, культурного, екологічного й іншого співробітництва держав-учасниць. СНД не має національних повноважень.

Співдружність створена відповідно до Угоди Республіки Бєларусь, Російської Федерації й України від 8 грудня 1991 р. (Мінськ), які будучи державами-засновницями СРСР у 1922 р., взяли на себе право констатувати припинення його існування як суб'єкта міжнародного права та геополітичної реальності й оголосили про утворення СНД 21 грудня 1991 р. В Алма-Ата був підписаний Протокол до цієї Угоди, що зафіксував участь у СНД Азербайджанської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан і Туркменістану. У грудні 1993 р. до нього приєдналася Грузія. Штаб-квартира Співдружності знаходиться в Мінську.

В рамках взаємодії з країнами СНД першочерговими інтересами для України є економічні інтереси, які полягають в розвитку передусім взаємовигідної двосторонньої співпраці з країнами членами СНД.

Україна обрала модель асоційованої, а не повної участі в діяльності Співдружності. Це дає їй змогу активно працювати в основних органах СНД, у тому числі в Радах глав урядів та глав держав, і разом з тим дистанціюватися від тих органів та рішень, які за своїм профілем порушують національний суверенітет або не відповідають власним інтересам України чи її міжнародним зобов'язанням стосовно інших держав та організацій.

СНД є дуже ефективною організаційною формою для цивілізованого вирішення на міжнародному рівні таких невідкладних завдань:

- завершення процесів економічного і державного розмежування (розподіл активів і пасивів колишнього СРСР, власності, встановлення державних кордонів і погодженого режиму на них тощо);

- розроблення механізму взаємних торговельно-економічних відносин на принципово новій, ринковій і суверенній, основі;

- відновлення міжреспубліканських господарських і виробничо-технологічних зв'язків;

- цивілізоване вирішення гуманітарних питань (гарантії прав людини, трудових прав, міграцій тощо);

- забезпечення систематичних міждержавних контактів з економічних, політичних, воєнно-стратегічних і гуманітарних питань.

2. Експортно-імпортні відносини з країнами СНД носять дуже активний характер. Найбільшими торговими партнерами України в рамках даного об'єднання є Росія, Білорусь та Казахстан (табл. 14.1).

Основними товарами, які експортуються з України в країни СНД є переважно продукція з високим ступенем переробки (і, відповідно, з доданою вартістю), наприклад це промислове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, кукурудзозбиральні та бурякозбиральні комбайни, продукція хімічної промисловості, кам'яне вугілля, чавун, сталь, прокат чорних металів, залізна та марганцева руда, цемент, сіль тощо.

Таблиця 14.1. ЕКСПОРТ - ІМПОРТ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД (1 пів. 2012 р.)

Коксівне вугілля та чорні метали складають найбільшу частку у експорті України. 72 % даних поставок отримує Росія, зокрема Центральний район Росії (до 75 % всієї експортованої продукції). Поволжя та Північний Кавказ споживають українські залізну руду та марганцеву руду, Санкт - Петербург - відповідно, чорні метали. Усі республіки колишнього СРСР, крім Молдови, імпортують цукор. Інші види продовольства в основному імпортує Росія.

До 80 % імпорту з країн СНД в Україну припадає на Росію: це нафта, газ, ліс, папір, деякі марки чорних та кольорових металів, машини, устаткування. З Білорусії Україна імпортує трактори, вантажні автомобілі, мінеральні добрива. З Казахстану Україна імпортує кольорові метали, шкірсировину. Молдова поставляє в Україну продукцію виноробної промисловості, килими, виноград. Країни Середньої Азії поставляють на український ринок газ, бавовну, тканини, каракуль.

Експортно-імпортні операції здійснюються на валютній основі та у формі клірингу. Кліринг - це система безготівкових розрахунків, які основані на заліку взаємних вимог та зобов'язань. Клірингові операції проводяться через банківську систему, спеціальні розрахункові палати.