Національна економіка - Носова О.В. - Тема 15. ДЕРЖАВНІСТЬ ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ

Тема 15. ДЕРЖАВНІСТЬ ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ

15.1. Економічний суверенітет держави

З'ясування сутності економічного суверенітету потребує попереднього визначення змісту такого більш загального поняття як суверенітет. Під суверенітетом розуміється повна незалежність держави від інших держав у внутрішній справах і зовнішніх відносинах. Суб'єктом державного суверенітету є держава, влада якої є вищою верховною владою. Держава правомочна встановлювати в суспільстві єдиний правопорядок, рішення влади обов'язкові для виконання всіма її органами, посадовими особами, організаціями та населенням (у тому числі іноземцями). Саме в руках державних органів управління зосереджуються всі інструменти владного примусу (суд, армія, міліція тощо), тобто суверенітет реалізується у функціонуванні та розвитку законодавчих, виконавчих, судових органів влади.

Зміст державного суверенітету розкривається також в площині незалежності держави у сфері міжнародних відносин. При цьому в сфері зовнішніх відносин кожна держава повинна зважати на суверенітет інших країн. В наслідок тривалого періоду інтернаціоналізації продуктивних сил, усуспільнення характеру виробництва, а також соціальних, правових, політичних, культурних та інших відносин спостерігається діалектична взаємодія двох суперечливих тенденцій. З одного боку, відбувається утворення моноетнічних держав, які не бажають поступатися своїм суверенітетом (найбільше це стосується такої риси державного суверенітету, як державна цілісність, тобто неприпустимість відчуження від держави частини її території, непорушність кордонів, право територіального верховенства). З іншого боку, має місце тенденція переростання світовими інтеграційними процесами меж національних суверенітетів. На сучасному етапі спостерігається тенденція до утворення регіональних систем у складі декількох або багатьох держав, які делегують все більшу кількість повноважень, прав наднаціональним органам. З огляду на зазначене, слід зауважити, що абсолютного суверенітету нині не має жодна країна світу.

Взаємодія (тобто взаємозумовленість, взаємопроникнення) двох названих тенденцій визначає особливості розвитку та функціонування економічного суверенітету. Економічний суверенітет можна визначити як загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам.

Під час створення системи економічного суверенітету першочергове значення має визначення національних економічних інтересів України, адже саме від цього багато в чому залежить розробка ефективних засобів їх реалізації та захисту. Національний інтерес можна визначити як довгострокові фундаментальні потреби суспільства, що інституціоналізовані як цілі національної держави, що забезпечує її розвиток в якості єдиного суб'єкта. Носієм і захисником національних економічних інтересів є держава, уряд. Однак у державній економічній політиці часто виникають суперечності, пов'язані з егоїстичною, рентоорієнтованою поведінкою чиновників, лобіюванням зацікавленими структурами вигідних їм особисто рішень. При цьому діяльність корумпованої частини чиновників і депутатів може суперечити національним економічним інтересам.

Наряду з категорією національний інтерес виділяють категорії "суспільний інтерес" та "державний інтерес". Суспільний інтерес - це інтерес будь-якої особи (осіб), пов'язаний з забезпеченням добробуту, стабільності, безпеки і сталого розвитку суспільства. Державний інтерес (інтерес уряду) - це потреба в укріпленні зовнішнього і внутрішнього статусу держави і створенні сприятливих умов для його сталого функціонування.

Нині загрози економічному суверенітету України набули перманентного характеру і за цілою низкою основних критеріїв перейшли критичну межу. Тому завдання полягає не лише у виході з економічної кризи, а й у відродженні національної економіки, створенні надійної економічної системи, забезпеченні її життєздатності й розвитку, спроможності адаптуватися до нових економічних умов.