Національна економіка - Носова О.В. - 18.3. Сучасний стан і характеристика рейдерства в Україні

Як відомо, рейдер у перекладі з англійської мови означає захоплення, набіг. Цей іншомовний термін схоже став для нашої країни "рідним" і впевнено увійшов в український лексикон. Слово рейдерство на сьогоднішній день набуло гучного та, подекуди, загрозливого звучання.

Нажаль, вітчизняні рейдери, порівняно з їх західними "колегами", більше нагадують піратів. За останні два роки кількість рейдерських захоплень підприємств в Україні значно збільшилася. Проблема набула системного характеру оскільки у 2005-2006 роках до схем незаконного поглинання та захоплення підприємств почали широко залучати правоохоронні органи, суди, державну виконавчу службу. Обсяг сегмента поглинання та злиття, за різними оцінками експертів інвестиційних кампаній, в Україні у 2006-2008 роках становив від 1,5 до 3 мільярдів доларів на рік [ ].

Основною відмінністю "рейдерства по-українські" від зарубіжних аналогів є те, що у Європі поглинання компаній зазвичай закінчуються вдосконаленням технологічного ланцюга виробництва, підвищенням вартості акцій, взагалі є ефективним інструментом в системі перерозподілу власності, адже передбачає реструктуризацію підприємства з подальшим його оздоровленням та виведенням на якісно новий рівень. В той час, як в Україні в результаті рейдерських атак наноситься непоправна шкода економіці як окремого підприємства, так і держави в цілому.

Світова практика країн з розвинутою ринковою економікою, свідчить про те, що у тих випадках, коли рейдерство в межах закону, то це не завдає жодного руйнівного впливу, адже злиття і поглинання - це нормальні природні процеси, у разі їх чіткого законодавчого визначення та, відповідно, регулювання.

Іноземні інвестори вже відкрито висловлюють занепокоєння щодо темпів поширення рейдерства в Україні. Так, наприкінці вересня 2006 року інвестиційна компанія "Dow Jones Industrial Average (Dow Jones,

БЛЛ, БИ)", що здійснює збирання та аналіз інформації з економічної тематики, на своєму Інтернет-порталі розмістила статтю "Інвестори в Україні вимагають нових законів для боротьби з корпоративними рейдерами". На думку авторів статті, нині в Україні здійснюються постійні рейдерські атаки на західні компанії, які працюють у країні. З цього приводу представники мультинаціональних компаній, що активно розвиваються в Україні, різко критикували український уряд стосовно невжиття дієвих заходів щодо реформування українського законодавства з метою зупинення небезпечної практики рейдерства.

Держава не зреагувала належним чином на рейдерство, як одну з ключових загроз для вітчизняної економіки, тому реалізація протиправних схем набуває дедалі загрозливіших масштабів. Нині в Україні у законних власників уже відібрано 2700 підприємств. Втрачено понад 100 тис. робочих місць

За даними "Антирейдерського союзу підприємців України", у країні діють 30-50 спеціалізованих груп, до складу яких, як правило, входять досвідчені юристи, економісти тощо. Окремі фінансово-промислові групи, також сформували у своїй структурі спеціалізовані підрозділи, які вчиняють недружні поглинання акціонерних товариств.

Загалом, ринок рейдерських послуг в Україні складається приблизно з сотні середніх та дрібних фірм, здебільшого юридичних. Ці фірми можуть займатися як рейдерською, так і антирейдерського діяльністю: захистом суб'єктів підприємництва від рейдерських атак. Структура фірми - рейдера має багато спільного з РR-компанією. В складі фірми - рейдера є юрист, економіст, особа, яка відповідає за зв'язки з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, з криміналітетом. В команді може бути також психолог, журналіст, іноді колишні працівники спецслужб. На чолі організації стоїть лідер - стратег. Кожен член організації має конкретні задачі. Діє рейдерська організація на основі проектного менеджменту: команда та варіанти рейдерської атаки підбираються під кожний конкретний проект [2, с.118].

Часто до складу рейдерських компанії входять відділи, що складаються з аналітиків і професійних інформаторів. Ці відділи проводять всебічний і ретельний збір інформації про об'єкт, що їх цікавить (про установчі документи, історію приватизації та емісії акцій, порядок придбання нерухомості, землі, проведення емісій і тощо). Крім того, збирається інформація особистого характеру, особлива увага приділяється компроматам.

Отже, рейдерами можуть бути окремі особи, які використовують корумпованість певних структур влади і прагнуть заволодіти чужим житлом й іншою власністю; спеціальні фірми або групи людей, котрі об'єдналися для професійного зайняття рейдерством, зокрема групи, що спеціалізуються на захопленні земель, квартир, підприємств, акцій тощо; галузеві холдинги, що прагнуть усунути конкурентів шляхом їхнього поглинання; великі холдинги й фінансово-промислові групи, які володіють великими ресурсами й можливостями, скуповують землі, бізнес у різних галузях і все коштовне для збільшення своїх активів; несумлінні керівники, що мають доступ до особливо важливих для компанії документів, схем керування та активів; партнери по бізнесу або дрібні акціонери та ін.

Для вибору схеми захоплення підприємства рейдери розпочинають свою діяльність зі збору інформації, далі проводиться аналіз сил і можливостей контрагента. На цьому етапі аналізують здатність об'єкта захоплення здійснювати протидію і організовувати захист, наступним етапом є реалізація плану захоплення підприємства.

Готуючи ту чи іншу схему рейдерської атаки з урахуванням кінцевої мети (розширити свій бізнес, отримати активи, ліквідувати підприємство тощо), рейдери обирають певний набір тактичних прийомів з цілого арсеналу рейдерського інструментарію.

Вітчизняна специфіка придбання корпоративного контролю на підприємстві має свої особливі технології та сценарії, що значно відрізняються від методів, які застосовуються у світовій практиці.

Механізми, за якими сьогодні в Україні здійснюються недружні поглинання, передбачають усі можливі нюанси насильницького відторгнення бізнесу.

Українські рейдери застосовують у своїй діяльності такі схеми і методи:

- використання міноритарного пакета акцій і неправомірних судових рішень, які для "розмивання" контрольного пакета акцій визначають, що добросовісний акціонер взагалі не є акціонером, не може брати участь у зборі акціонерів, тощо (при цьому судом блокується участь у зборах акціонерів власника великого пакета акцій; без участі власника контрольного пакета акцій збори акціонерів приймають рішення про зміну менеджменту і додаткову емісію, яка "розмиває" цей контрольний пакет);

- скуповування боргів підприємства, його штучне банкрутство та початок процедури санації використовувались у роки масової приватизації, проте й сьогодні є популярними, хоча поступово відходять у минуле, поступаючись місцем перед більш результативними схемами захоплення;

- скуповування міноритарних пакетів акцій на фондовому ринку або безпосередньо у дрібних акціонерів з метою одержання контрольного пакета акцій;

- махінації з реєстром акціонерів (за такою схемою: міноритарний акціонер подає (як правило, у день придбання однієї акції або відразу на наступний день) позов до суду з будь-якою (часто з нереальною) вимогою до компанії або її менеджменту, судове рішення забезпечує позов і постановляє передати реєстр іншому реєстраторові, утворюючи тим самим для підприємства одразу два реєстри, що провокує нові довгі і заплутані судові процеси для визначення справжнього реєстру (при цьому сторона - нападник відстоює справжність вилученого реєстру, а атаковане підприємство починає процедуру відновлення цього документа), тоді як замовники такої процедури списують акції особистих рахунків власників, продають і перепродають їх через "добросовісних покупців");

- "таємні" збори акціонерів, які проводять міноритарії, обираючи на них нову раду директорів і призначаючи новий менеджмент підприємства

Найбільш привабливими для поглинань в Україні є промисловість, споживчі товари, фінансовий сектор, енергетика, сільське господарство, телекомунікації. Саме в цих секторах протягом першого кварталу 2011 року спостерігалась найбільша активність стосовно кількості угод із поглинань та злиттів [ ].

Окрім проаналізованих вище характеристик рейдерства в Україні, до них можна віднести наступні:

o поява нових корупційних схем рейдерського захоплення. Так, за даними Асоціації українських банків, з'явилась нова корупційна схема рейдерського захоплення фінансових ресурсів банків, яка полягає в такому. Зловмисник (скажімо, керівник фірми X) відкриває рахунок у банку, а згодом одержує від іншого учасника схеми (приміром, чиновника податкової міліції, судді, прокурора тощо) постанову про зупинення всіх видаткових операцій за цим рахунком. Згідно із законодавством банк, одержавши цю постанову, зупиняє всі фінансові операції за рахунками фірми X. Далі керівник цієї фірми звертається до господарського суду з позовом про відновлення операцій по рахунку та компенсацію завданих збитків. Через зацікавленого суддю фірма X одержує відповідне рішення, за яким банк "покараний" на велику суму;

o організований, чітко спланований характер вчинення рейдерських атак, які часто характеризуються професіоналізацією злочинної діяльності;

o посилення активності іноземних рейдерських груп, зокрема російських. Причинами цього є те, що сусідня з нами країна здійснила низку ефективних заходів, спрямованих на протидію рейдерським атакам (зокрема, були притягнуті до кримінальної відповідальності судді, прокурори, правоохоронці, які своїми діями проявили власний інтерес у корпоративних конфліктах. У зв'язку із такою реакцією Росії на діяльність рейдерських груп і тих, хто сприяє цій діяльності - робота рейдерів ускладнилась і вони почали організовувати свою діяльність на території інших країн, зокрема України;

o рейдерство в Україні має вельми негативний вплив на підприємницький клімат, шляхом дестабілізації роботи вітчизняних підприємств, формуванні несприятливого інвестиційного клімату. Найбільш значимі фінансові і промислові структури, які є стрижневими для вітчизняної економіки, у значній мірі корумповані, але при цьому грають і будуть відігравати провідну роль в економіці України. При цьому вони, як мінімум, обслуговують, а часто самі вчиняють, зловживання, які призводять до відтоку капіталів за кордон. Окрім того, низка найбільших українських фінансово-промислових груп або інтегрованих бізнес груп до сфери великого бізнесу привнесли нелегальні способи захисту своєї діяльності та прибутків, сприяли встановленню зв'язків з міжнародною економічною злочинністю, змусили фінансові організації та їх політичних протеже активно захищати інтереси організованої злочинності у владних установах.

Загалом, про рівень рейдерства в Україні та його вражаючі масштаби свідчать наступні факти:

- в Україні діє щонайменше 30-50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів;

- рейдерство набуло в Україні системного характеру. Кількість захоплень сягає 3 тисяч на рік;

- результативність рейдерських атак - понад 90 %;

- за експертною оцінкою, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить майже 3 мільярди доларів США;

- середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000 відсотків;

- українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії чиняться із залученням охоронних структур, а подекуди - навіть співробітників правоохоронної системи, тощо.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що найбільші українські гравці на ринку рейдерських захоплень змогли використати у власних інтересах структурні зміни у вітчизняній економіці і забезпечити максималізацію кримінальних і некримінальних доходів, незважаючи на всеосяжну економічну кризу. Цілий ряд структур зараз активно співпрацюють з міжнародними корпораціями, які досягли певних параметрів концентрації фінансового капіталу. При цьому суть операцій з одержання прибутків у цих корпораціях, як правило, легальна тільки в тій частині, яку неможливо приховати або ж яка потрібна для приховування всієї іншої кримінальної підприємницької діяльності, яка приносить основний прибуток.

В цих умовах єдиним ефективним напрямом державної політики протидії економічній злочинності, що гарантує реальні успіхи у боротьбі з рейдерством, є подальше зміцнення механізмів контролю за відповідними процесами як на національному, так і на регіональному рівнях, і посилення заходів захисту і боротьби з економічною організованою злочинністю. Останні роки продемонстрували нові можливості в цій справі.

Наведені тенденції розвитку рейдерства в Україні обов'язково повинні викликати зміни в правоохоронній діяльності, тому що колишні стратегія і тактика стають неефективними, а за багатьма напрямками і неможливими.

З урахуванням того, що останнім часом в Україні спостерігається досить чітка тенденція зростання кількості виявлених фактів недружнього поглинання, правоохоронні органи мусять прикласти всі зусилля для закріплення позитивних тенденцій в економіці. Зокрема, необхідно вже протягом найближчого часу поставити під контроль ті сфери бізнесу, в яких ще не спостерігається рейдерство; віднайти та стимулювати додаткові джерела для цілей організації жорсткої конкурентної боротьби між різними потужними корпораціями з метою ослаблення їх позицій у контролі за раніше розподіленими сферами і галузями; узгодити з органами державної влади розроблені механізми реформації кримінальних процесів поглинання з типовими проявами корупції і економічної злочинності; закріпити своє місце як економічного контролюючого буфера-посередника між вітчизняною економічною системою і господарюючими суб'єктами, в тому числі емісарами міжнародного економічного співтовариства, спостерігаючи за фінансовими та виробничими потоками і втручаючись лише в разі виявлення порушень закону, цим самим забезпечуючи можливість одержувати контрольовані прибутки.