Національна економіка - Савченко В.Ф. - 12.1. Складові і теоретичне обґрунтування економічного розвитку

12.1. Складові і теоретичне обґрунтування економічного розвитку

З переходом до оброблювального типу господарства відбувається прискорене нарощування створених людиною засобів виробництва, за допомогою яких вона змінює навколишнє середовище, пристосовуючи його для задоволення власних потреб. Разом із тим, поширюються негативні явища, які посилюють ентропійні (руйнівні) процеси у навколишньому природному середовищі.

Вивчаючи теорію та сучасний етап економічного розвитку, слід аналізувати його різні аспекти (як прямі, так і побічні). Економічна наука визначає базові складові економічного розвитку - природу, працю, капітал, інформацію, підприємницькі здібності та ін. Охарактеризуємо деякі з них.

Природна складова - основа економічного розвитку. Проте 35 роль та напрями опосередкованої участі постійно змінюються. Наприклад, вугілля для промислового виробництва вперше почали видобувати у 20-х роках XVIII ст. З часом людина стала використовувати нові паливно-енергетичні можливості природних ресурсів. Тому XX ст. називали епохою нафти й атому.

Основоположник "енергетичної економіки" С. Подолинський визначав основою існування людства сонячну енергію, стверджуючи, що енергетичний еквівалент має все, створене людиною, а тому кількість сонячної енергії характеризує розвиток життя на Землі.

Цей напрям науки був розвинутий у працях представників Римського клубу, став обґрунтуванням ідей про "золотий мільярд" та "нульовий розвиток".

До показників економічного розвитку і зростання належить діяльність (праця) людини. Людина має власну природну основу, що генерує активність за всіма напрямами.

Капітал як необхідний фактор суспільного виробництва людина створила у матеріально-речовій формі, яка найбільше розвинулась в індустріальному суспільстві. Згодом капітал більше спрямовувався у фінанси та інформацію, що відображає реалії "постіндустріального суспільства" і "віртуальної економіки".

В економічній науці використовуються близькі поняття: "економічне зростання", "економічний розвиток" та "економічний прогрес". Відмінність між економічним зростанням та економічним розвитком полягає у тому, що економічне зростання має переважно кількісні параметри визначення, а економічний розвиток - якісні. Економічний прогрес - узагальнювальна категорія, що охоплює не тільки економічні і соціальні показники ефективності, але й інші, що визначають загальну спрямованість людської цивілізації.

Теорія Г. Мюрдаля визначає категорії "економічне зростання" і "економічний розвиток" таким чином: існування першого не означає наявності другого. Економічний розвиток сприймається тільки на основі економічного зростання, що супроводжується покращанням рівня життя більшості населення країни.

Таку концепцію взято за основу Програми розвитку ООІІ, що трактує людський розвиток як процес розширення можливостей вибору. Введений у 1990 р. у рамках зазначеної Програми індекс людського розвитку (ІЛР), який орієнтується на зазначену вище концепцію, ґрунтується на трьох показниках: рівні життя, очікуваній тривалості життя та інтегральному показникові рівня освіти.

З часом пріоритету серед факторів економічного розвитку набуває людський капітал, який розглядають як суму навичок, вмінь і здібностей конкретної людини або спільноти.

Завдяки теорії людського капіталу інвестиції в людину почали трактувати як фактор економічного зростання більш важливий, ніж типові капіталовкладення. В окремих випадках високо-розвинутий людський капітал може компенсувати недостатність фізичного капіталу.

Розрізняють кілька моделей перехідної економіки, що забезпечують економічне зростання:

- шокової терапії - Російська Федерація, Польща, Україна;

- ринкового соціалізму - Китай, Вєтнам;

- державно-корпоративної буржуазної трансформації з варіантами "оксамитової революції" - Чехія, Угорщина.

Особливо цікаві реформи так званої економічної модернізації, які з 1978 р. проводяться в Китаї. Реформування власності першочергово відбулось в аграрному секторі, малому бізнесі та торгівлі. Більшість великих промислових об'єктів перебуває у державній власності. Водночас триває їх акціонування.

За теорією людського капіталу, розвиток - це не тільки підвищення темпів економічного зростання, а й інвестиції в людський капітал та посилення соціально-економічної ефективності. Таке трактування економічного розвитку спрямовує економічні результати діяльності на розвиток людини.

В основі сучасної неоінституціональної теорії економічного розвитку враховано сукупність суб'єктів, чиї дії здатні забезпечити довгострокове зростання. При цьому економічний прогрес доповнюється зовнішнім середовищем, здатним сприяти його повній реалізації.

Теорія економічного зростання в останні роки значно розвинулась у напрямі ендогенного зростання, яке пов'язує цей процес з інституційними, міжнародними та іншими факторами.