Національна економіка - Старостенко Г.Г. - ТЕМА 14. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА

14.1. Поняття економічної безпеки та її роль у системі національної безпеки

14.2. Критерії та показники економічної безпеки

14.3. Безпека зовнішньоекономічної діяльності

14.4. Соціальний аспект економічної безпеки

14.5. Залежність економічної безпеки від інтеграційних та глобалізаційних процесів

14.1. Поняття економічної безпеки та її роль у системі національної безпеки

Сучасний стан суспільного розвитку має досить суперечливий характер. Поруч з масштабними досягненнями у всіх сферах суспільства виникають різноманітні конфлікти, результати людської діяльності перебувають не тільки у суперечностях з навколишнім середовищем, а й часто ставлять під загрозу добробут і саме життя людини.

Складність та численність функціональних сфер, в яких відбувається розвиток параметрів безпеки, а також наявність системи взаємозв'язків між ними обумовлює розвиток цілісної системи національної безпеки, що констатується та забезпечується державою як координатором соціально-економічних процесів і явищ у суспільстві, її економічним центром. Тому з'ясування змісту, структури та напрямів забезпечення економічної безпеки вимагає передусім дослідження її місця і ролі в структурі національної безпеки держави.

Національна безпека - поняття багатопланове, до якого входять оборонна, екологічна, продовольча, соціальна та інші види безпеки. Національна безпека-це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам38. В якості національних інтересів розглядаються життєво важливі матеріальні, інтелектуальні та духовні цінності, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Національна безпека виступає концентрованим виразом сукупності умов, що розвиваються у військовій, внутрішньо -і зовнішньополітичній сфері, інформаційному, екологічному, науково-технічному та цілій низці інших напрямів суспільного розвитку. Відповідно розрізняють технологічні, політичні, екологічні, інтелектуальні, криміногенні, правові та інші підвиди національної безпеки. Водночас є дві сфери національної безпеки, які визначають об'єктивні можливості розвитку всіх інших її підвидів. Йдеться про економічну і соціальну сфери формування загального рівня безпеки. Розглядаючи ті або інші сторони її, не можна обійти їх економічні аспекти. Низка загальних умов і чинників висуває економічну безпеку до категорій, що формують системний погляд на сучасне життя суспільства і держави. По-перше, це відмінності в соціально-економічних потребах та інтересах, прагнення до найбільш повного їх задоволення в рамках економічних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. По-друге, обмеженість природних ресурсів, різна міра забезпеченості ними окремих економічних суб'єктів містить потенційну можливість для загострення економічної та політичної боротьби за користування цими ресурсами. По-третє, зростає значення чинника конкуренції у виробництві і збуті товарів та послуг. При цьому зростання конкурентоспроможності одаих економічних суб'єктів може розглядатись іншими як реальна або потенційна небезпека, загроза їх власним інтересам. Тому категорія економічної безпеки має системо утворюючий характер і виступає не тільки центральним структурним компонентом у системі національної безпеки, але і однією із ключових характеристик економічної сфери держави, що ставить дану категорію в один ряд із базовими категоріями економічної теорії. Адже не можна досягти будь-якого рівня оборонної безпеки або соціальної злагоди без міцної та ефективної економіки. Питання економічної безпеки за комплексного підходу до вирішення проблем національної безпеки набувають першочергового значення для забезпечення надійності обороноздатності країни, її національної конкурентоспроможності, захисту інформації, ефективної соціальної політики тощо.

Тривалий час економічна безпека традиційно трактувалася лише у контексті захисту від економічної та організованої злочинності. У 1995 році Координаційний комітет з боротьби з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України ініціював розробку Концепції економічної безпеки України. Головним ЇЇ розробником і координатором стало Міністерство економіки України. Концепція економічної безпеки України розроблялась протягом року і була схвалена 15 серпня 1996 року рішенням Президії Кабінету Міністрів України. У 1998 році зазначена проблема обговорювалась учасниками круглого столу "Економічна безпека України: проблеми і перспективи" організованого Національним інститутом стратегічних досліджень та Українською федерацією працівників недержавних служб безпеки. Результатом зустрічі став проект Програми забезпечення економічної безпеки України. Разом з цим, тривалий час суспільство жило в умовах відсутності офіційного документа, що регламентував би правові питання економічної безпеки. До того ж. сприйняття економічної безпеки лише в кримінально-процесуальному контексті призводить до відсутності належного розуміння цієї категорії, урахування її в процесі розробки соціально-економічної стратегії як на рівні держави, регіонів, так і окремих суб'єктів господарювання. Довгоочікуваний Закон України "Про основи національної безпеки України" був прийнятий Верховною Радою України у червні 2003 року, а Стратегію національної безпеки України затверджено лише 12 лютого 2007 року. Таким чином, протягом тривалого часу економічна політика в нашій державі здійснювалась без урахування наявних загроз економічній безпеці держави, необхідних експертних оцінок і відповідного моніторингу.

У науковій літературі існує значна кількість визначень економічної безпеки. Зокрема, широко відоме таке поняття: - це стан економіки країни, який, по-перше, є об'ємним та структурним параметром, що достатній для забезпечення існуючого статусу держави. її незалежного від зовнішнього тиску політичного і соціально-економічного розвитку та, по-друге, здатний підтримувати рівень легальних доходів, що забезпечує абсолютній більшості населення добробут, що відповідає стандартам цивілізованих країн39.

Більш лаконічним і з більшим взаємозв'язком із національною безпекою в цілому є наступне визначення економічної безпеки: суть економічної безпеки - це стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечуються гарантований захист національних інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний потенціал навіть за несприятливих внутрішніх та зовнішніх процесів40.

Отже, економічна безпека - це складна багатофакторна динамічна система, що виражається в її масштабах, структурі і технічному рівні, за яких вона здатна створювати матеріальні та фінансові ресурси, що є достатніми, по-перше, для захисту національних Інтересів у внутрішньополітичній, міжнародній, інформаційній, екологічній сферах, у сфері здоров'я людей, захисту від тероризму, корупції тощо, а по-друге, для забезпечення рівня та якості життя населення, що гарантує можливість підтримки соціального миру та суспільної стабільності, а також створює умови для економічного зростання.

Водночас, даний підхід не вичерпує всієї складності такого системного поняття, яким є економічна безпека. Ситуація в економіці України та світовій економіці обумовлює необхідність комплексного підходу до цієї проблеми, що пов'язана із життєзабезпеченням суспільства та населення. Аналіз показує багатогранність та детермінованість даної проблеми. У науковій літературі виділяють дві основні класифікаційні групи економічної безпеки як об'єкта дослідження (табл. 14.1).

Аналіз наведеної таблиці дає можливість зробити два основні висновки: по-перше, економічна безпека є, передусім, функцією від вибраного економічного курсу; по-друге, вочевидь, що забезпечення реалізації економічної безпеки може бути здійснене за допомогою різних і багато в чому протидіючих засобів.

Таблиця 14.1

Класифікаційна схема економічної безпеки як об'єкта дослідження

При цьому необхідно мати на увазі, що використання поняття "економічна безпека" пов'язано з особливостями та умовами

ринкового середовища, якому обов'язково притаманні різного роду "небезпеки" особливо пов'язані з наявністю конкурентного середовища.

Виділяючи економічну безпеку у самостійну складову національної безпеки, необхідно з'ясувати економічну безпеку держави як категорію економічної теорії. Відомо, що економічні Інтереси виступають здебільшого як національні інтереси. Практика світових економічних перетворень свідчить про те, що формування національних інтересів, серед яких економічна безпека держави займає головне місце, являє собою не тільки складний, багатофакторний, але й безперервний процес. Тому не існує однозначного розуміння національного інтересу, бо всі вони модифікуються разом із зміною внутрішніх та зовнішніх факторів розвитку економіки.

Виділяють чотири види національних економічних інтересів:

- мотиваційні інтереси, тобто інтереси, якими керується сам суб'єкт і які свідомо чи несвідомо спрямовують його вчинки;

- Інтереси, які суб'єкт публічно висуває як мотив своїх вчинків і які можуть не збігатися з мотиваційними;

- інтереси, під якими розуміють фактичні інтереси в тому вигляді, в якому вони виявлені та зафіксовані спостерігачами;

- інтереси, які, на думку спостерігачів, найкращим чином відповідають потребам суб'єкта41.

Розгляд проблем економічної безпеки держави потребує уточнень відносно термінології. Ряд фахівців визначає такі її основні структурні поняття: об'єкти, фізичні об'єкти, неречові об'єкти, суб'єкти, загрози, джерела загроз, показники економічної безпеки держави.

Розглядаючи об'єкти економічної безпеки, слід зазначити, що проблема економічної безпеки держави має як власний об'єкт, тобто економічну систему держави, так і об'єкти на перетині з іншими можливими сферами: громадською, правовою та іншими, що забезпечуються безпосередньо економічними методами, так і засобами неекономічного характеру.

Фізичні об'єкти - це матеріальні утворення в діапазоні "держава - сфери зовнішньоекономічних інтересів".

До суб'єктів економічної безпеки держави належить держава в цілому та її структури, що організовують захист об'єктів безпеки. Зокрема, виділяють два першорядні суб'єкти економічної безпеки: державу, як реалізатора системи заходів власне економічного, законодавчого і виконавчого характеру спрямованих на ефективне функціонування національної економіки, стабілізацію економічного та соціального розвитку і виробниче підприємство, як первинний елемент економічної системи.

Разом з тим, у сучасних умовах функціонування і розвитку економічної системи необхідно виділити ще один суб'єкт економічної безпеки, який, на думку широкого кола економістів-теоретиків, є ключовою ланкою всіх суспільних процесів - людини. Стосовно аналізу соціально-економічних проблем суспільства, в тому числі і економічної безпеки, людина розглядається не просто як біологічна істота. Першорядну роль тут грає процес її соціалізації, виявлення системи характеристик, що визначають людину як активного перетворюючого суб'єкта, наділеного сукупністю фізичних, психологічних, Інтелектуальних якостей, що володіє здатністю соціальної рефлексії, усвідомлення своєї ролі в суспільному розвитку. Така людина описується категорією особистості.

Безперечно, суб'єктний аналіз економічної безпеки не обмежується лише розглядом таких його рівнів, як держава, підприємство і особистість. Величезна увага в сучасних дослідженнях приділяється аналізу економічної безпеки адміністративно-територіальних, регіональних одиниць, галузевих і міжгалузевих комплексів та інших соціально-економічних структур різної складності І підлеглості.

Складовими економічної безпеки є: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека.