Організація виробництва - Гриньова В.М. - 4.4. Загальна характеристика методів організації виробництва

Методи організації виробництва становлять сукупність способів, прийомів і правил раціонального поєднання основних елементів виробничого процесу в просторі і часі на стадіях функціонування, проектування й удосконалення організації виробництва.

Метод організації індивідуального виробництва.

Цей метод використовується в умовах одиничного випуску продукції або виробництва її малими серіями і передбачає:

— відсутність спеціалізації на робочих місцях;

— застосування універсального устаткування, розташування його групами за функціональним призначенням;

— послідовне переміщення деталей з операції на операцію партіями.

Умови обслуговування робочих місць відрізняються тим, що працівники майже весь час користуються одним набором інструментів і невеликою кількістю універсальних пристосувань, потрібна лише періодична заміна інструмента, що затупився або зносився. На противагу цьому підвезення деталей до робочих місць і відправлення деталей за умов нового завдання або під час приймання закінченої роботи відбувається кілька разів протягом зміни. Тому виникає необхідність у гнучкій організації транспортного обслуговування робочих місць.

Розглянемо основні етапи організації індивідуального виробництва.

Перший етап. Визначення типів і кількості верстатів, необхідних для виконання заданої виробничої програми. Під час організації індивідуального виробництва точно встановити номенклатуру продукції, що випускається, важко, тому допустимі наближені розрахунки необхідної кількості верстатів. В основу розрахунку беруть такі показники, як знімання продукції з одиниці устаткування; кількість станко-годин, необхідна для обробки комплексу деталей на один виріб. Точність укрупнених розрахунків залежить від того, наскільки правильні значення фіксованих показників. Розрахункова кількість верстатів визначається за формулою

t — нормативні витрати часу на налагодження, переналагодження устаткування, % до номінального фонду; F — номінальний фонд часу роботи верстата, год.

Номінальний фонд часу роботи устаткування залежить від кількості календарних і неробочих днів у році, прийнятого режиму змінності в добу і визначається за формулою

Прийнята кількість верстатів для кожної групи устаткування встановлюється шляхом округлення отриманого значення до цілого так, щоб загальна кількість верстатів не виходила за межі прийнятого їх числа.

Коефіцієнт завантаження устаткування визначається відношенням розрахункової кількості верстатів до прийнятого.

Другий етап. Узгодження пропускної здатності окремих ділянок потужності. Виробнича потужність ділянки Му, оснащеної однотипним устаткуванням, визначається за такою формулою:

Нормативний коефіцієнт змінності роботи устаткування визначається, виходячи з розрахунку завантаження встановленого устаткування, як правило, за двозмінного режиму роботи і нормативного коефіцієнта, що враховує час перебування верстатів у ремонті.

Спряженість окремих ділянок за потужністю визначається за формулою

Третій етап. Організація робочого місця. Особливості організації й обслуговування робочих місць полягають у такому: налагодження верстата перед початком роботи, а також установка інструменту на робочих місцях здійснюється самими працівниками, при цьому робочі місця мають бути оснащені всім необхідним для забезпечення безперервної роботи; транспортування деталей має здійснюватися без затримок, не створюючи на робочих місцях зайвого запасу заготовок.

Четвертий етап. Розробка планування ділянок. Для індивідуального виробництва характерне планування ділянок за видами робіт. У цьому разі створюються ділянки однорідних верстатів: токарські, фрезерні та ін. Послідовність розташування ділянок на площі цеху визначається маршрутом обробки більшості типів деталей. Планування має забезпечувати переміщення деталей на малі відстані і тільки в напряму, що веде до завершення виготовлення виробу.