Організація виробництва - Гриньова В.М. - 15.3.5. Сертифікація продукції та систем якості

В умовах конкуренції завоювати відповідний ринковий сегмент можна, тільки надавши потенційним споживачам достовірну інформацію про якість товару. Зважаючи на необхідність забезпечення споживача об'єктивною і достовірною інформацією про якість, почав поширюватися такий вид контролю, як сертифікація. Сертифікація — цс діяльність з підтвердження відповідності продукції установленим вимогам. Вона здійснюється третьою, незалежною організацією. Майже в усіх країнах Західної Європи, США та Японії обов'язкова сертифікація набула значного поширення і пов'язана, як правило, з безпекою, охороною здоров'я і навколишнього середовища. У багатьох країнах сертифікація ґрунтується на законах про безпеку, сертифікацію продукції, потенційно небезпечної для людей і навколишнього середовища.

Сертифікація базується на таких основних принципах;

— забезпечення державних інтересів підчас оцінки безпеки продукції та вірогідності інформації про її якість;

— добровільність або обов'язковість;

— об'єктивність, тобто незалежність від виготівника і споживача;

— достовірність, тобто використання професійної випробу* вальної бази;

— виключення дискримінації в сертифікації продукції вітчизняних і закордонних виготівників;

— надання виготівликові права вибору органу сертифікації й випробувальної лабораторії;

— установлення відповідальності учасників сертифікації;

— правове і технічне забезпечення, а також багатофункціональність використання результатів сертифікації (сертифікатів і знаків відповідності) виготівником, торгівлею, споживачами, органами нагляду, митницею, страховими організаціями, біржами, аукціонами, арбітражем, судом;

— відкритість інформації про позитивні результати сертифікації або про припинення дії сертифіката;

— розмаїтість форм і методів проведення сертифікації продукції з урахуванням її специфіки, характеру виробництва і споживання.

Організація сертифікації має дві стадії:

— забезпечення та реалізація умов для створення і виробництва продукції, що належить сертифікації;

— організація і проведення сертифікації продукції як підтвердження її відповідності вимогам нормативно-технічної документації.

Сертифікація включає економічні й організаційно-технічні аспекти. Поряд із сертифікацією виробництв і продукції Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) здійснюється сертифікація або акредитація випробувальних центрів, що можуть проводити сертифікацію продукції. Цим центрам ISO видає ліцензію на сертифікацію.

Правові основи обов'язкової і добровільної сертифікації продукції, послуг та інших об'єктів в Україні регламентуються Законом "Про сертифікацію продукції і послуг", що відповідає міжнародним нормам у цій сфері. Організація і контроль робіт із сертифікації здійснюється Комітетом зі стандартизації, метрології і сертифікації.

Відповідно до цього Закону сертифікат відповідності (далі — сертифікат) — документ, виданий за правилами системи сертифікації для підтвердження відповідності сертифікованої продукції установленим вимогам. Знак відповідності — зареєстрований у встановленому порядку знак, яким за правилами, прийнятими в певній системі сертифікації", підтверджується відповідність маркованої ним продукції визначеним вимогам.

Система сертифікації однорідної продукції стосується визначеної продукції, процесів або послуг, для яких застосовуються ті самі конкретні стандарти і така сама процедура. Система сертифікації однорідної продукції поширюється на різні види виробів (наприклад, холодильники, радіоприймачі, автомобілі, комп'ютери), якщо всі вони сертифікуються за тими самими правилами на відповідність тій самій вимозі (наприклад, електромагнітної сумісності).

Органи сертифікації — це органи, що здійснюють специфікацію і відповідають за її результати. Але вопи обов'язково мають пройти акредитацію, тобто отримати офіційні повноваження на здійснення діяльності сертифікації.

Заявники — це підприємства, організації, громадяни, що звернулися з заявкою на проведення сертифікації конкретного типу (марки) продукції.

Сертифікаційні центри — це органи, що проводять сертифікацію продукції дуже вузької номенклатури.

Випробувальні лабораторії — це виробничі підрозділи, що безпосередньо проводять випробування, перевірку і зіставлення їхніх результатів.

Надзвичайно важливу роль у всіх системах сертифікації відіграють експерти-аудитори, що проходять спеціальну підготовку і потім атестуються на право проведення визначених видів робіт у сфері сертифікації.

Під час організації систем сертифікації необхідно приділяти серйозну увагу чіткому поділові відповідальності між учасниками сертифікації.

Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих органів (лабораторій), експертів-аудиторів у системі сертифікації здійснюється органом сертифікації. Інспекційний контроль за сертифікованою продукцією, станом її виробництва здійснює орган, що проводить сертифікацію цієї продукції. Як правило, це робиться з залученням територіальних органів Держстандарту України. У більшості випадків запрошують представників товариств споживачів.

Законом України "Про сертифікацію продукції і послуг" Держстандарту доручено встановлювати загальні правила і рекомендації з проведення сертифікації на території України, здійснювати державну реєстрацію систем сертифікації і знаків відповідності. Держстандарт України за участю міністерств, відомств, організацій і підприємств, суспільних об'єднань розробив, затвердив і зареєстрував у Міністерстві юстиції України "Правила проведення робіт із сертифікації в Україні" і "Порядок проведення сертифікації продукції в Україні". Розроблено і затверджено комплекс документів, що встановлюють вимоги до органів сертифікації й випробувальних лабораторій. Діють "Правила акредитації в Україні". З огляду на міжнародну практику і закордонний досвід, Правилами передбачено розмежування функцій з акредитації і сертифікації, створення самостійної єдиної системи акредитації органів сертифікації й випробувальних лабораторій. Положення всіх зазначених документів поширюються як на обов'язкову, так і на добровільну сертифікацію. На їх основі формуються будь-які системи сертифікації та встановлюються процедури робіт.

У Держстандарті України організована державна реєстрація систем обов'язкової і добровільної сертифікації і знаків відповідності. Цим органом підписані угоди про взаємодію з органами виконавчої влади, на які законодавством України покладене встановлення державних норм, вимог і методів випробувань у визначених сферах діяльності та контроль за їхнім виконанням.

Відповідно до законодавства про введення обов'язкової сертифікації розроблені і зареєстровані Держстандартом України в державному реєстрі такі галузеві системи сертифікації, як:

— Система сертифікації "ДСТУ". Вона охоплює велику номенклатуру продукції загальнопромислового призначення (машинобудування, медичної техніки, електронної, електротехнічної промисловості і приладобудування, сировинних галузей, засобів інформаційного захисту та іп.). Організовує сертифікацію Держстандарт України;

— Система сертифікації авіаційної техніки й об'єктів цивільної авіації. Організовує сертифікацію Міждержавний авіаційний комітет;

—- Система сертифікації на повітряному транспорті України. Організовує сертифікацію відповідне міністерство;

— Система сертифікації "Електрозв'язок". Організовує сертифікацію Міністерство транспорту та зв'язку України;

— Система обов'язкової сертифікації з екологічних вимог. Організовує сертифікацію Держкомекології України.

Останнім часом здійснюється діяльність з обов'язкової сертифікації послуг з:

— ремонту і технічного обслуговування побутової радіоелектронної апаратури, електропобутових машин і приладів;

— технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів;

— хімічного чищення і фарбування;

— туристичних послуг і послуг готелів;

— послуг суспільного харчування;

— перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

За результатами опитування населення під впливом сертифікації останнім часом у регіонах знизилася кількість скарг на якість автосервісу, ремонту побутової техніки, послуг суспільного харчування.

Інтенсивно розвиваються системи добровільної сертифікації. Діють системи добровільної сертифікації: банківських технологій; охоронних і детективних послуг; послуг з оцінки майна та ін.

З метою визнання українських сертифікатів і подолання бар'єрів у торгівлі Україна почала застосовувати кілька міжнародних систем сертифікації, наприклад, у такі як:

— Система випробувань електроустаткування на відповідність стандартам безпеки (МЕК);

— Система сертифікації легкових, вантажних автомобілів, автобусів та інших транспортних засобів (ЄКК 00Н);

— Система сертифікації ручної вогнепальної зброї і патронів;

— Система сертифікації виробів електронної техніки (МЕК);

— Міжнародна система сертифікації метрологічного устаткування і приладів та ін.

Україна активно взаємодіє з країнами СНД щодо сертифікації. В інтересах гармонізації і створення сприятливих умов для розвитку торгівлі між країнами Співдружності укладено низку угод. Основними серед них є такі:

— Загальна угода про співробітництво у сфері сертифікації між Україною і країнами СНД від 13 березня 1992 р.;

— Угода про принципи проведення і взаємного визнання робіт із сертифікації від 4 червня 1992 р.;

— Порядок визнання результатів робіт від 20 жовтня 1993 р.

Взаємно визнані країнами СНД національні системи сертифікації (1996 р.)" розроблений перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в країнах СНД (1995 р.), двосторонні угоди з сертифікації між країнами СНД були прийняті у 1993— 1995 рр.

Ефективність сертифікації складається з таких напрямів. 1. Участь України в міжнародних системах сертифікації, що забезпечує:

— доступ на закордонний ринок автомобілів виробів електротехніки електронних компонентів, цивільної авіації, засобів виміру, зброї цивільного призначення і патронів;

- виключення валютних витрат на повторні випробування і сертифікацію за кордоном;

— зниження загальних витрат на випробування і сертифікацію.

2. Запобігання надходженню на споживчий ринок небезпечної продукції.

3. Визначення стратегії розвитку торговельних відносин із закордонними країнами на основі використання даних сертифікації.

4. Діяльність із забезпечення безпеки продукції.

5. Надання державної підтримки організаціям — експортерам товарів і послуг.

У короткий строк у масштабі України була створена національна система сертифікації. Це велике практично досягнення в реальній розробці і застосуванні механізмів ринкової економіки. Воно стало можливим завдяки активній взаємодії Держстандарту, Державного антимонопольного комітету, міністерств і відомств, активності комерційних структур і науково-технічної громадськості. Відзначимо важливу роль методичного центру, яку виконує НДІ сертифікації.

Серцевиною будь-якої системи сертифікації є спосіб, метод перевірки відповідності продукції заданим вимогам, що називається схемою сертифікації. Вибір схеми сертифікації здійснюється заявником, хоча органові за сертифікацією не заборонено давати рекомендації, пропозиції з можливих варіантів і ступеня їхньої вірогідності з урахуванням характеру продукції, її обсягу, на який мас бути поширена дія сертифіката, що видається.

Мірою розвитку сертифікації продукції змінюються запити споживача. Споживач починає розуміти, що якість забезпечується не разовими, частковими заходами, а постійно діючою на підприємстві системою якості. Споживач розглядає сертифікат на систему якості як гарант стійкості якості виготовлення продукції. З цієї причини спостерігаються випадки, коли за наявності сертифіката па систему якості споживач не вимагає сертифіката на продукцію.

Сертифікована і чітко працююча система якості все частіше стає гарантом того, що оголошені постачальником значення якості продукції будуть забезпечуватися в період її випуску.

Незаперечним фактом є також і те, що створити систему якості, забезпечити її усталену роботу і провести сертифікацію — справа непроста, яка потребує певних зусиль, часу і витрат. Проте керівники, що розуміють значення системи якості для забезпечення конкурентоспроможності продукції і підприємства, усе частіше використовують таку можливість.

Сертифікація систем якості здійснюється третьою стороною. Як нормативну модель приймають, як правило, норми стандартів ISO серії 9000.

Зразкова програма робіт з доведення діючої на підприємстві системи якості до рівня відповідності вимогам Міжнародних стандартів ISO серії 9000 може здійснюватися у кілька етапів.