Основи зовнішньоекономічної діяльності - Зінь Е.А. - 3.3. Інвестиційна діяльність

Інвестиційна діяльність - діяльність, яка супроводжується вкладенням іноземних інвестицій іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Кваліфікуючою ознакою іноземних інвестицій є здійснення їх іноземним інвестором. Іноземними інвесторами визнаються іноземні суб'єкти господарювання, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України. До них відносять: юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності.

Розрізняють наступні види іноземних інвестицій:

• іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України; валюта України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України;

• будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

• акції, облігації та інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошові вимоги на виконання договірних зобов'язань, які гарантовані провідними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• інші цінності відповідно до законодавства України.

За функціональною класифікацією для цілей оподаткування інвестиції поділяють на капітальні, фінансові, реінвестиції.

Під капітальною інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які піддягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових ресурсів. Розрізняють прямі та портфельні фінансові інвестиції. Пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Портфельна інвестиція передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у двох основних формах іноземного інвестування: корпоративній та договірній.

До корпоративної форми здійснення іноземного інвестування відносять: часткову участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств; придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності шляхом прямого одержання майна або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно чи за участю українських осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав.

До договірної форми здійснення іноземних інвестицій відносять господарську підприємницьку діяльність на основі угод про розподіл продукції; інші форми, в тому числі без створення юридичної особи, на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти інвестування, крім випадків, що заборонені законами України. До таких випадків відносяться: створення і використання об'єктів, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законами України, а також що порушують права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законами України; придбання іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в України, що регулюються відповідно земельним та іншим законодавствами України.

Іноземні інвестиції, що вкладаються у матеріальній формі, підлягають оцінці в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Оцінка іноземних інвестицій проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні" (2001 р.).

Експортно-імпортні інвестиційні процеси характеризуються надзвичайною динамічністю. За період 2000-2006 рр. обсяги іноземних інвестицій в Україні збільшилися в 5,5 рази, тоді як обсяги інвестицій з України в інші країни світу виросли усього на 30% (табл. 3.11).

Таблиця 3.11 Експортно-імпортні інвестиційні операції

Аналіз результатів інвестиційної діяльності свідчить, що інвестиційні надходження в Україні здійснюють країни СНД, Європи, Азії та Америки. Найбільшу питому вагу інвестицій (40-61% від загального обсягу) здійснюють країни Європи. Провідне місце серед них займає Німеччина (до 27% від загального обсягу), Австрія - (3-8%), Нідерланди - (7-9%), Сполучене Королівство - (7-8%) тощо. Протягом 2000-2006 рр. обсяги інвестицій в Україну із Європи збільшилися в 5,5 рази, а інвестицій із окремих держав - в 4-23 рази. Процеси зростання обсягів інвестицій характерні практично для усіх країн Європи, що підтверджується даними, наведеними в табл. 3.12.

Таблиця 3.12 Прямі інвестиції в Україну за країнами світу

Слід зауважити, що обсяги та темпи зростання обсягів інвестицій в Україну із інших країн світу незначні. Наприклад, інвестиції із СНД (головним чином із Російської Федерації") складають усього 4-7% від загального обсягу, хоча збільшилися в 3,4 рази; інвестиції із Азії (головним чином із Кіпру) складають 14-15% від загального обсягу, зростання обсягів інвестицій за визначений період здійснено в 5,8 рази; інвестиції із Америки (головним чином із сполучених Штатів Америки) складають 11-23% від загального обсягу, виросли за визначений період в 2,7 рази. Характер обсягів інвестицій з деяких країн світу в Україну наведений на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Прямі інвестиції в Україну окремих країн світу, річний обсяг інвестицій яких в 2006 р. був більший 1 млрд. дол. США

Певний інтерес являють собою процеси інвестування іноземними партнерами в розвиток окремих видів економічної діяльності в Україні (табл. 3.13). Із складу промислових сфер діяльності, куди спрямовується до 50% загальних обсягів інвестицій, виділяються виробництво харчових продуктів (до 20% загального обсягу інвестицій), металургійне виробництво (5-9%), машинобудування (6-9%). З інших видів економічної діяльності привабливими сферами вкладення капіталів залишаються торгівля та побутове обслуговування (16-23% загального обсягу інвестицій), діяльність транспорту та зв'язку (6%).

Таблиця 3.13 Прямі інвестиції в економіку України за видами економічної діяльності

Економічна діяльність у сільському господарстві вкрай необхідна для відтворення престижу України як країни, що забезпечена винятковими обсягами та якістю природних ресурсів та значними прихованими можливостями, не визиває інтересу у іноземних суб'єктів діяльності.

Для більш ґрунтовного аналізу стану та напрямів інвестицій в Україну розглянемо процеси інвестування виробничої діяльності на територіях регіонів (табл. 3.14).

Таблиця 3.14

Прямі іноземні інвестиції в регіони України

Провідне місце в цих процесах займають підприємства Степового (19-25% інвестицій від загального обсягу) та Донбаський (11-14%) регіони. Особливо значні обсяги інвестицій спрямовуються в Дніпропетровську (до 15% від загального обсягу), Одеську (4-5%), Запорізьку (4-6%), Донецьку (5-8%) та Харківську (до 7%) області. Залучення іноземних інвестицій для розвитку економіки на території інших областей не значне, в межах 0,5-2% від загального обсягу інвестицій.

Особливе становище займає м. Київ, куди щорічно направляються значні за обсягом інвестиційні ресурси (34-36% від загального обсягу). До того ж, за сім років обсяги інвестицій в економіку м. Києва збільшилися в 4,2 рази.

Обсяги інвестицій з України в інші країни світу незначні (табл. 3.15).

Таблиця 3.15 Прямі інвестиції з України за країнами світу

Із країн СНД - це Російська Федерація, із країн Європи: Польща, Іспанія, Сполучене Королівство тощо. Цей процес характеризує загальний стан економіки України, наявність обмежених вітчизняних можливостей та зацікавленості у співпраці в іноземних партнерів.

У багатьох країнах з перехідною економікою, в т.ч. в Україні, спільне з зарубіжними партнерами виробництво розглядається як одна з прогресивних форм господарювання, що дає змогу залучати іноземний капітал в економіку країни.

Спільне виробництво - самостійний вид зовнішньоекономічної діяльності, якому характерні різноманітність видів і сфер діяльності. Спільне виробництво, як один із видів промислового співробітництва, забезпечує довготривалість угод, комплексність співпраці, спільну відповідальність, зменшує ризик. Організація спільного виробництва передбачає формування діяльності підприємств з іноземним капіталом будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді яких становить не менше 10%.

В залежності від території організації і функціонування підприємства з іноземним капіталом класифікують на:

• змішані підприємства за участю іноземних інвесторів, що функціонують на території України;

• змішані підприємства за участю національного капіталу, що функціонують за кордоном.

Спільні підприємства спрямовують свою діяльність на виробництво товарів, послуг, потребу в яких задоволено не повністю; оперативне впровадження наукових винаходів для випуску конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках продукції; випуск високоякісних споживчих товарів і надання послуг населенню; створення нових робочих місць; зниження витрат на виробництво продукції тощо.

Процес формування спільного виробництва в Україні був досить динамічним. Перші спільні виробничі підприємства з'явилися в Україні у 1987 р.; у другій половині 90-х - значно зросли масштаби їхньої діяльності й посилилась диверсифікація. Основними галузями народного господарства, де діють підприємства спільного виробництва, є торгівля, будівельна індустрія, транспорт і зв'язок, наука і освіта, переробна промисловість. До процесу створення підприємств спільного виробництва залучено всі регіони України, однак їх територіальна концентрація не є рівномірною. Відносно розвинута інфраструктура, науково-технічний і кадровий потенціал, загальні соціально-економічні та інші фактори сприяли утворенню підприємств спільного виробництва, передусім у великих промислових регіонах - в Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Одеській, Харківській областях та в м. Києві.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюють національний режим інвестиційної діяльності. Законами та міжнародними договорами України можуть встановлюватися винятки з національного режиму інвестиційної діяльності, які можуть мати стимулюючий або обмежувальний характер. Стимулюючий (пільговий) характер національного режиму встановлюється для реалізації інвестиційних проектів, що виконуються в рамках державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій.

Обмежувальний характер застосування національного режиму іноземного інвестування встановлюється, виходячи з інтересів національної безпеки України. Законами України може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється за заявницьким принципом і не є процедурою отримання дозволу на їх здійснення.

З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування в Україні встановлені такі гарантії для іноземних інвесторів:

• гарантії у разі зміни законодавства;

• гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

• гарантії компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

• гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;

• гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Сутність гарантій у разі зміни законодавства полягають в наступному. У випадку, якщо законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності таких змін на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля.

Відповідно до існуючих гарантій щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації; державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів державної влади. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Гарантії щодо компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам полягають в наступному. Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за поточними ринковими цінами або на основі обґрунтованих оцінок, підтверджених незалежною аудиторською організацією. Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій, прийнятній для іноземного інвестора валюті. Законом може бути передбачено нарахування відсотків на суму компенсації.

Гарантії іноземним інвесторам надаються у разі припинення інвестиційної діяльності за рішенням інвесторів або правомочного державного органу. Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин: якщо її продовження може призвести до порушення санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом; оголошення інвестора банкрутом; стихійного лиха; запровадження надзвичайного стану. У разі припинення інвестиційної діяльності, іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, мають такий зміст. Іноземним інвесторам після сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів) гарантується безперешкодний переказ за кордон їх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах від здійснення інвестицій. Порядок переказу за кордон зазначених коштів встановлюється Національним банком України. Доход іноземного інвестора або інші кошти, одержані в Україні у гривнях або іноземній валюті від здійснення інвестицій, можуть реін-вестуватися в Україні.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах установлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені законом України про режим іноземного інвестування.