Основи зовнішньоекономічної діяльності - Зінь Е.А. - 8.3. Національні нормативно-правові акти

Нормативно-правовий акт — офіційний документ, прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом регулювання зовнішньоекономічної діяльності у межах їх компетенції, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Сторонами нормативно-правового акту є компетентні органи конкретної держави, а відтак нормативно-правовий акт є національним джерелом права.

Нормативно-правові акти права володіють рядом суттєвих специфічних ознак, які якісно відрізняють їх від інших джерел права:

• видання нормативно-правових актів є імперативним виразом волі державно-владних суб'єктів регулювання найважливіших сфер правових відносин в сфері зовнішньоекономічної діяльності;

• нормативно-правовий акт є консервативним за характером та має ускладнений порядок внесення змін та доповнень, а також підлягає тлумаченню у випадках нечіткості змісту, що не дає змоги уникнути його неправильного роз'яснення.

Нормативно-правові акти в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності класифікують:

• за суб'єктами правотворчості;

• за сферою дії;

• за терміном дії;

• за юридичною силою;

• за структурою;

• за предметом регулювання.

За суб'єктами правотворчості розрізняють нормативно-правові акти державних органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також недержавних органів.

За сферою дії нормативно-правові акти класифікують на:

• загальнодержавні - приймаються державними органами та недержавними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності на державному рівні;

• регіональні - приймаються державними органами та недержавними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні.

За терміном дії нормативно-правові акти класифікують на постійні, тимчасові, надзвичайні.

За юридичною силою нормативно-правові акти класифікують на:

• закони;

• підзаконні акти.

Закон - нормативно-правовий акт, який володіє вищою юридичною силою, регулює найбільш важливі сфери зовнішньоекономічної діяльності та приймається Верховною Радою України. До складу законодавчих актів входять Конституція України; конституційні закони; звичайні закони.

Конституція України (1996 р.) є установчим політико-правовим актом, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини та громадянина, визначає форму правління і державного устрою, правовий статус органів державної влади. Конституція України є керівною в системі джерел і виступає як юридична база поточного законодавства. Важливе значення відіграють норми Конституції України, які мають безпосереднє значення для сфери зовнішньоекономічної діяльності. До таких норм віднесено правові норми про статус міжнародних договорів; про статус іноземців; про право на підприємницьку діяльність; про функції Кабінету Міністрів України в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Конституційні закони в сфері зовнішньоекономічної діяльності - закони, які вносять зміни і доповнення до Конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов'язані з нею. Основними нормативно-правовими актами конституційного законодавства України є нормативно-правові акти цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, митного, зовнішньоекономічного, валютного, транспортного та інших законодавств України.

Поряд з конституційними законами в сфері зовнішньоекономічної діяльності функціонує ціла низка звичайних законів, присвячених регулюванню різних сторін зовнішньоекономічної діяльності. Звичайні закони видаються в порядку поточного законодавства. Звичайні закони містять норми прямої дії і є юридичною базою для підзаконних актів. Звичайні закони класифікують на закони в сфері:

• ратифікації міжнародних договорів;

• регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• регулювання перетину митного кордону України;

• валютного регулювання;

• регулювання міжнародних перевезень тощо.

Підзаконний акт - нормативно-правовий акт, прийнятий

уповноваженим органом державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та для забезпечення виконання законів в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів в сфері зовнішньоекономічної діяльності закріплені за державними і недержавними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До державних органів, які мають право видавати підзаконні акти в сфері зовнішньоекономічної діяльності, належать: Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Державна митна служба України, Міністерство транспорту і зв'язку тощо.

До недержавних органів, які мають право видавати підзаконні акти в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, належать організації координаційного типу: Торгово-промислова палата України; Асоціація "ЄАН-Україна"; товарні, фондові, валютні біржі; Асоціація міжнародних перевізників України, Асоціація міжнародних експедиторів України, інші підприємства, установи, організації координаційного типу.

Президент України, будучи главою держави, видає нормативно-правові акти, які займають наступне після законів місце в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. До них належать укази та розпорядження Президента України, які є обов'язковими до виконання на всій території України і видаються у випадку прогалин у праві або необхідності затвердження міжнародних договорів України.

Нормативно-правовими актами, які видаються Кабінетом Міністрів України в сфері зовнішньоекономічної діяльності, є постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. Постанова - нормативно-правовий акт підзаконного характеру, прийнятий Кабінетом Міністрів України, що встановлює основні напрями управлінської діяльності і є обов'язковим для виконання на всій території України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України — нормативно-правовий акт підзаконного характеру з поточних питань, прийнятий Кабінетом Міністрів України, який має характер індивідуального правового регулювання, обов'язковий для виконання на всій території України. Особливість нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, указів Президента України або у разі необхідності затвердження міжнародних та міжвідомчих договорів України.

Нормативно-правові акти міністерств, відомств, державних комітетів - підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України, нормативно-правовим актам Президента України та Кабінету Міністрів України. Вони регулюють суспільні відносини, що перебувають, як правило, у межах компетенції даної виконавчої структури. До нормативно-правових актів міністерств, відомств, державних комітетів відносяться положення, накази, інструкції тощо.

Положення - підзаконний нормативно-правовий акт, яким визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів господарювання державної форми власності. Положення визначає порядок формування, задачі, обов'язки, права, відповідальність і організацію роботи державної організації чи підприємства в цілому та його структурних підрозділів та покликане захищати комплекс інтересів державних органів регулювання та державних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Наказ — розпорядчий нормативно-правовий акт оперативного характеру, яким затверджується або скасовується інший підзаконний нормативно-правовий акт або продовжується строк його дії. До цієї групи нормативно-правових актів відносять: накази Національного банку України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції; Державної митної служби України, Міністерства транспорту і зв'язку тощо.

В сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності часто практикується спільне видання державними, державними і недержавними, недержавними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідних наказів. Прикладами нормативно-правових актів можуть бути:

• наказ Державної митної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю" (2005 р.);

• наказ Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України „Про затвердження Порядку взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності" (2004 р.).

• наказ адміністрації Державної прикордонної служби України та Державної митної служби України „Про затвердження Порядку спільного огляду автомобільних транспортних засобів, які використовуються для перевезення зовнішньоекономічних вантажів" (2004 р.).

Інструкція - розпорядчий нормативно-правовий акт оперативного характеру, яким встановлюється порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності. Прикладом інструкцій, які застосовуються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, можуть бути „Інструкція про організацію та порядок охорони й супроводження товарів підрозділами митної варти Державної митної служби України", затверджена наказом Державної митної служби України (2003 р.); „Про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні", затверджена Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі (1996 р.).

Серед нормативно-правових актів міністерств, відомств, комітетів є й такі, що мають загальне значення, виходять за межі конкретного міністерства й відомства, поширюються на широке коло суб'єктів. До таких нормативно-правових актів належать нормативно-правові акти Національного банку України, Державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів України, Державної митної служби України тощо.

Підзаконними актами, які видаються недержавними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності належать статути, накази, інструкції.

Статут - підзаконний нормативно-правовий акт, яким визначається господарська компетенція недержавних органів, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, або суб'єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Статути недержавних (громадських) об'єднань покликані захищати комплекс інтересів їх засновників - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Цю групу нормативно-правових актів представляють: статути Торгово-промислової палати України; Асоціації "ЄАН-Україна"; товарних, фондових, валютних бірж; Асоціації митних брокерів; Асоціації міжнародних перевізників України; Асоціації міжнародних експедиторів України тощо.

Структура та форма наказів і інструкцій недержавних органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності та суб'єктів цієї діяльності повинні відповідати вимогам щодо оформлення документів такого виду.

За структурою нормативно-правові акти можуть бути кодифікованими і простими. До кодифікованих нормативно-правових актів відносяться Закони України "Про Цивільний кодекс України", "Про Господарський кодекс України", "Про Кодекс України з питань адміністративних правопорушень", "Про Кримінальний кодекс України"; "Про Митний кодекс України" тощо; до простих - Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про міжнародні договори України", "Про транскордонне співробітництво" тощо.

За предметом регулювання розрізняють нормативно-правові акти:

• в сфері торговельно-економічного співробітництва;

• в сфері митного регулювання;

• в сфері валютного регулювання;

• в сфері міжнародних перевезень;

• щодо відповідальності за неправомірні дії тощо.

Нормативно-правові акти в сфері торговельно-економічного співробітництва представлені законами та підзаконними актами України, серед яких вагоме місце займають закони України „Про Цивільний кодекс України", „Про Господарський кодекс України", „Про міжнародні договори України", „Про транскордонне співробітництво", „Про зовнішньоекономічну діяльність", „Про міжнародне приватне право" тощо. Розглянемо предмет регулювання деяких з них.

„Господарський кодекс України" (2003 р.) - основний документ, який регламентує загальні умови і порядок суспільних відносин, в т.ч. і при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Безпосереднє відношення до цієї сфери діяльності має розділ "Зовнішньоекономічна діяльність", який містить матеріальні норми щодо поняття, суб'єктів, видів та державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності; зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та їх державної реєстрації; митного регулювання та принципів оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; валютних рахунків та валютної виручки; одержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності кредитів в іноземних фінансових установах; захисту державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності тощо.

„Цивільний кодекс України" (2003 р.) є джерелом правового регулювання у тій частині, яка стосується особистих немайнових та майнових відносин (цивільних відносин), заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Закон України „Про міжнародні договори України" (2004 р). встановлює порядок укладання, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві держави. Закон застосовується до всіх міжнародних договорів України, регульованих нормами міжнародного права і укладених відповідно до Конституції України.

Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.) містить численні зміни та доповнення. Правові норми, закладені в даний закон, сприяють всебічному розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі та запровадженню правового регулювання усіх видів зовнішньоекономічної діяльності. Це - закон прямої дії. Загальні положення закону визначають принципи, суб'єкти, види зовнішньоекономічної діяльності, право на її здійснення; договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; право, що застосовується до них, розкривають функції та повноваження органів державного регулювання та місцевого самоврядування; принципи оподаткування, обов'язкового розподілу виручки в іноземній валюті, митного регулювання та ведення розрахунків; страхування і ліцензування зовнішньоекономічних операцій; порядок застосування технічних регламентів, санітарних та екологічних вимог; облік зовнішньоекономічних операцій; звітність та аудит, інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо. Закон запроваджує спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності; регламентує економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; нормативно забезпечує захист прав і законних інтересів держави і суб'єктів зовнішньоекономічної та господарської діяльності України, відповідальність, порядок розгляду спорів у цій сфері тощо.

Закон України „Про транскордонне співробітництво" (2004 р.) визначає правові, економічні та організаційні засади транскордонного співробітництва. Правові норми закону регламентують загальні положення щодо мети, принципів, правових основ транскордонного співробітництва; мети та принципів державної політики у сфері транскордонного співробітництва; питання організації, державної підтримки, розвитку та фінансового забезпечення транскордонного співробітництва тощо.

Закон України „Про міжнародне приватне право" (2003 р.) застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (2001 р.) встановлює порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції; порядок реалізації на митній території України готової продукції, що вироблена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником; порядок закупівлі на митній території України іноземним замовником давальницької сировини та порядок реалізації або вивезення виробленої з неї готової продукції; порядок вивезення давальницької сировини українського замовника за межі митної території України та повернення в Україну готової продукції; порядок розрахунків за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини; визначення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах; облік і статистична інформація про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах; відповідальність за порушення здійснення операцій з давальницькою сировиною; державні гарантії у разі здійснення операцій з давальницькою сировиною; обмеження використання природних ресурсів під час здійснення операцій з давальницькою сировиною.

Закон України „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (1998 р.) встановлює режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм та визначає повноваження і функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій.

Закон України „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (1998 р.) визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань; регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

Закон України „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (1998 р.) визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидійних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Закон України „Про режим іноземного інвестування" (1996 р.) визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України.

Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (1992 р.) визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з органами місцевого самоврядування, органами державної виконавчої влади та іншими органами.

Нормативно-правові акти в сфері митного регулювання представлено законами та численними підзаконними актами в цій сфері, серед яких особливе місце займають „Митний кодекс України", „Митний тариф України", закон України „Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України тощо. „Митний кодекс України" (2002 р.) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні. Він спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митний кодекс України відповідає міжнародним стандартам, є законом прямої дії. Детальний опис процедур і механізмів взаємовідносин митних органів та учасників зовнішньоекономічної діяльності містять матеріальні норми, умови здійснення митного контролю, митного оформлення, переміщення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Законом визначається зміст та сутність митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту; розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем; підприємницької діяльності із надання послуг щодо переміщення транспортних засобів та товарів через митний кордон України, заходи запобігання контрабанді, порушення митних правил тощо. Митним кодексом установлено також, що у митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, методів визначення митної вартості, верифікації сертифікатів про походження товарів, ведення митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, забезпечує виконання міжнародних договорів України.

Нормативно-правові акти в сфері валютного регулювання представлені цілою низкою законів та підзаконних актів України в цій сфері, серед яких чільне місце займає закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (1994 р.).

Нормативно-правові акти в сфері міжнародних перевезень представлені законами та підзаконними актами України, серед яких необхідно відмітити наступні закони: „Про автомобільний транспорт" (2006 р.); „Про транспортно-експедиторську діяльність" (2004 р.), „Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках" (2002 р.); „Про перевезення небезпечних вантажів" (2000 р.), „Про транзит вантажів" (1999 р.), „Про транспорт" (1994 р.), „Про дорожній рух" (1993р.) тощо.

Нормативно-правові акти щодо відповідальності за неправомірні дії в сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності представлені такими законами України: „Кодекс України про адміністративні правопорушення" та „Кримінальний кодекс України" має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля тощо, а також запобігання злочинам.

Завданням „Кодексу України про адміністративні правопорушення" є охорона прав і свобод громадян, власності, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.