Безпека життєдіяльності - Запорожець О.І. - 5.1.7. Нормативні документи, що регламентують усунення зовнішніх сталих чинників ризику особи

Стан нормативної бази щодо управління техногенними, природними та екологічними ризиками регламентується вимогами Законів України, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, що визначають принципи й умови безпечної життєдіяльності населення, а саме Законів України: "Про основи національної безпеки України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населеня", "Про ліцензування певних видів господарювання", "Про охорону атмосферного повітря", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про видобування та переробку уранових руд", "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а також Постанов Кабінету Міністрів України "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку", "Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів", "Про затвердження Порядку і Правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями...", "Про затвердження Методики оцінки збитків та наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру" тощо; Наказу Мінпраці та соціальної політики України "Про затвердження Методики визначення ризиків та прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки, Міністерства екології і природних ресурсів "Про затвердження Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті", Наказу МОЗ України "Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України" тощо.

Ці нормативні акти є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, організаціями, установами (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами, громадянами. Їхні положення спрямовані на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику аварійно-рятувальних підрозділів, успішної локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Слід зазначити, що наведений перелік нормативних актів, які застосовуються у сфері безпеки й ризику не є повним, оскільки їх кількість дуже велика. При управлінні ризиками слід також керуватись стандартами, будівельними нормами і правилами, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги та природної безпеки.

Нормативною базою для обліку, аналізу та оцінки ризику є: Законодавство України, Укази Президента, постанови і рішення Уряду та органів Державного нагляду з безпеки праці. Технічні регламенти відповідності.

Стандарт ОНБАБ 18001:1999 "Система менеджменту охорони здоров'я і безпеки праці персоналу. Вимоги та вказівки"

Стандарт ОНБАБ 18002:1999 "Настанова з впровадження системи оцінки охорони здоров'я і безпеки персоналу ОНБАБ 18001".

Ці нормативно-правові акти встановлюють вимоги до системи управління безпекою життєдіяльності, і надають можливість суб'єкту господарювання управляти професійними ризиками в галузі безпеки та здоров'я персоналу, а також підвищувати ефективність такого управління.

Постійне впровадження профілактичних заходів дає можливість усувати або системно зменшувати ризики виникнення травм та професійних захворювань, пов'язаних з виробничою діяльністю.

Система менеджменту охорони здоров'я і безпеки праці персоналу повинна застосовуватися у всіх структурних підрозділах підприємства.