Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 11.5.5. Розрахунки векселями

За умов відсутності надходжень коштів на рахунки підприємств, дефіциту кредитних ресурсів у банківській сфері зручною формою розрахунків стають розрахунки за допомогою векселів. '

Вексель (нім. Wechsel) - це письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, що дає його власнику (векселедержателю) явне право після закінчення строку зобов'язання зажадати від боржника або акцептанта, тобто особи, що погодилася сплачувати за векселем (тобто акцептувала вексель), сплати зазначеної у векселі грошової суми.

Вексель може використовуватися не лише для оплати товарів та послуг, а й при наданні короткострокового товарного (комерційного) кредиту. Завдяки своїй простоті та зручності вексель із звичайної боргової розписки перетворився на універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ. Випуск і обіг векселів регулюється вексельним правом. На міжнародному рівні це Єдиний вексельний закон, прийнятий Женевською конвенцією, до якої приєдналася й Україна. Слід, однак, мати на увазі, що є країни, у яких нормативні акти не збігаються з положеннями зазначеного документа.

Економічне значення вексельного обігу полягає у наданні більшої гнучкості грошовому обігу, прискоренні розрахунків у народному господарстві, створенні однієї з форм комерційного кредиту. У країнах з розвиненою економікою до 35% взаємних боргів погашаються за допомогою векселів.

Вексель - це ще і цінний папір, тому він може використовуватися не лише для взаєморозрахунків, а й на вторинному ринку цінних паперів та для короткострокового кредитування (див. главу 12).

11.5.6. Розрахунки платіжними картками

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися також з використанням банківських платіжних карток. Такі картки бувають трьох типів - кредитні, дебітні та внутрішньобанківські.

Кредитна картка (англ. credit card) - це платіжно-розрахунковий документ, що видається банками своїм вкладникам для оплати ними товарів та послуг. Вона являє собою пластикову картку з магнітною смужкою або чіпом із зазначенням імені власника та присвоєного йому секретного персонального ідентифікаційного коду - пін-коду, містить зразок його підпису і вказує строк дії. Купуючи товар (послугу) або бажаючи одержати готівку, власник картки пред'являє її комп'ютерному пристрою магазину або банку - банкомату, даючи центральному комп'ютеру банку (процесинговому центру) розпорядження про негайну оплату.

Процесинговий центр здійснює авторизацію картки, тобто перевірку пін-коду і надає дозвіл на здійснення операцій по картці, що одержали назву транзакцій. Після завершення транзакції банкомат видає клієнту квитанцію, що підтверджує проведення операції (сліп).

Використання кредитних карток передбачає необхідність згоди торговельних організацій приймати ці картки при оплаті товарів та наданих послуг. В основному магазини охоче йдуть на використання операцій з кредитними картками, оскільки це не лише полегшує їм процес інкасації, а й приваблює додаткових клієнтів.

Діяльність банку з проведення розрахунків з підприємствами торгівлі (послуг) за операції, які здійснені держателями платіжних карток, і виконання операцій з видачі готівки держателям платіжних карток одержала назву еквайрингу.

Вважається, що кредитну картку винайшов у 1946 році співробітник Національного банку Нью-Йорка Джон Біггінс. Кредитні картки активно використовуються в США і країнах Західної Європи. Як правило, кредитні картки емітуються значними банками або спеціальними компаніями. Нині найвідомішими є такі кредитні картки: Access, American Express, Barclaycard, Visa, Diners Club, Mastercard, Eurocard, Midland Gold Mastercard та деякі інші.

Дебітна картка (англ. debit card) має магнітну смужку, на якій закодовано рахунок власника картки в банку. Банк видає дебітну картку тільки при депонуванні коштів на цей рахунок. Дебітна картка на відміну від кредитної не дозволяє оплачувати покупки за відсутності грошей на рахунку покупця.

Внутрішньобанківські картки служать для надання клієнтам банку додаткових спеціальних послуг, таких як отримання відсотків по депозитах через банкомати тощо.

11.5.7. Розрахунки готівкою

Готівка - це грошові знаки національної валюти - банкноти та монети, у тому числі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами на території України.

Усі підприємства, що відкрили поточні (розрахункові) рахунки в установах банків, повинні зберігати грошові кошти на цих рахунках, а для приймання, зберігання та витрачання готівки на підприємстві має бути каса.

Каса підприємства - це приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей та касових документів.

Максимальна грошова сума, що може зберігатися у касі підприємства, визначається лімітом каси. Ліміт каси встановлюється банком за узгодженням з підприємством. Понад встановлений ліміт гроші можуть зберігатися у касі тільки у дні виплати зарплати - протягом трьох днів, включаючи день одержання грошей у банку.

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться за рахунок коштів, одержаних з кас банків.

Для одержання готівки необхідно надати в банк грошовий чек із зазначенням необхідної суми та цілей витрачання. При цьому не потрібно надавати обґрунтовуючи документи і розрахунки.

Готівка може бути отримана підприємствами зі своїх банківських рахунків у межах наявних на них коштів.

Крім того, підприємства можуть здійснювати розрахунки готівкою також за рахунок готівкової виручки, одержаної від реалізації товарів (робіт, послуг), та позареалізаційних надходжень.

Касові операції на підприємстві здійснює касир, який перебирає на себе повну матеріальну відповідальність. Кожну касову операцію треба оформляти відповідним документом:

♦ прибутковим касовим ордером;

♦ видатковим касовим ордером;

♦ платіжною відомістю.

На підставі прибутково-видаткових документів на підприємстві ведеться касова книга. До неї заносять у хронологічному порядку всі операції по касі, окремо по кожному документу. Приймання та видача грошей по прибуткових і видаткових касових ордерах провадиться касиром лише у день їх виписки. Прибуткові касові ордери підписуються головним бухгалтером, а видаткові - керівником підприємства і головним бухгалтером.