Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Визначення експлуатаційних витрат та результатів проектування

Визначення експлуатаційних витрат та результатів проектування починається з розрахунку експлуатаційних витрат у споживача при використанні проектованого устаткування.. .

Показники базової і проектованої техніки, що включаються в розрахунок, зводяться до таблиці 9.5.

Річна продуктивність визначається по виходу придатної продукції:

(9.23)

де В. — річна продуктивність (пропускна здатність) установки;

k_t — коефіцієнт виходу придатної (годної) продукції, %.

У подальших розрахунках використовується саме показник продуктивності, визначений по виходу придатних виробів (далі скрізь маються на увазі вироби, що випускаються на базовому чи проектованому устаткуванні). Необхідні додаткові дані приймаються за конструкторською документацією та звітністю ВГТ (відділу головного технолога) та ВГМ (відділу головного механіка). Розрахунок витрат виконується по проекту, по базі приймаються фактичні.

Таблиця 9.5

Вихідні дані до розрахунку експлуатаційних витрат

Витрати на основні матеріали визначаються, як правило, на партію деталей, що виготовляються за проектованим виробом:

(9.24)

де q_u — норма витрати матеріалів на партію чи на одиницю виробів, на проектованій операції у встановлених одиницях (кг, м2, м:> і т. і.);

Ц_м — оптова ціна за встановлену одиницю виміру матеріалів, звичайно з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, грн.;

В — річна програма випуску продукції на операції, що виконується за допомогою проектованого обладнання у відповідних одиницях виміру. Для мілко-серійного виробництва розрахунок ведеться на деталь-представник.

Заробітна плата операторів (основна і додаткова) з відрахуваннями на соціальне страхування:

(9.25)

де Р₀ — чисельність операторів,

L_m — годинна тарифна ставка (з урахуванням кваліфікації, інтенсивності й умов праці);

F_п — корисний фонд часу одного робітника;

k_дод — коефіцієнт обліку додаткової заробітне плати, доплат і відрахувань на соціальне страхування;

h — кількість змін роботи устаткування.

Якщо один оператор обслуговує кілька установок, то у формулі (9.25) чисельність операторів приймається рівною одиниці, а розрахований для нього заробіток ділиться на норму обслуговування. За інших систем оплати алгоритм розрахунку відповідно змінюється.

Заробітна плата допоміжних робітників (/.,):

Даний розрахунок виконується аналогічно розрахунку для основних робітників, але по годинних тарифних ставках відповідних їх кваліфікації за почасовою оплатою. Якщо обслуговування виконується тільки в першу зміну, коефіцієнт змінності приймається рівним одиниці.

Витрати на електроенергію для приведення обладнання в дію:

(9.26)

де m — кількість споживачів електроенергії;

N_уст— установлена потужність споживача (двигуна тощо), кВт;

К_вик — коефіцієнт використання за часом;

K_пот — коефіцієнт використання за потужністю;

F_d — дійсний фонд часу роботи устаткування, ч;

Ц_е — ціна 1 кВт/г електроенергії, грн.

Витрати на допоміжні матеріали (вода, повітря, газ тощо):

(9.27)

де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці )/рік.

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м³/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.

(9.28)

де S=Ц_р+k_M — балансова вартість устаткування, грн.;

N— річна норма амортизації; при використанні інших методів амортизації застосовується відповідна формула;

k_M— коефіцієнт витрат на доставку, установку і монтаж устаткування.

Ц_р — розрахункова нижня границя ціни для нового виробу, грн., для бази балансова вартість приймається за звітністю.

Погрішність, що виникає при використанні розрахункового показника, припустима для даної стадії розрахунку.

Витрати на ремонт устаткування:

Витрати на ремонт можуть бути прийняті в розмірі 10% балансової вартості устаткування, тобто в межах, визначених податковим законодавством для віднесення витрат на ремонт до собівартості продукції, що випускається.

Витрати на утримання приміщень:

(9.29)

де Н_пл — норматив річних витрат на утримання 1 м² виробничих площ, грн. (може бути прийнято за фактом по заводу-виробнику);

з — займана устаткуванням площа, м₂ (по габаритах);

г — коефіцієнт додаткової площі для організації робочого місця;

з_поб — норматив службово-побутової площі на одного робітника, м²;

Р_заг — чисельність основних і допоміжних робітників, що обслуговують устаткування, чол.

Знос інструмента і спеціального оснащення:

(9.30)

де U_p — норма витрат інструмента на партію деталей, шт.;

В — річна продуктивність установки, одиниць/рік;

U_t — вартість одиниці інструмента, грн.

Розрахунок сумарних експлуатаційних витрат:

Розрахунок виконується в табличній формі по базовому і проектованому варіанті, результати зводяться в табл. 9.6.

Таблиця 9.6

Розрахунок експлуатаційних витрат

Якщо установку обслуговує оператор-наладчик, визначається тільки його заробітна плата виходячи з норм обслуговування.

У розрахункову формулу ДU = (U_б — U_п)-Т"_кв Ь_п експлуатаційні витрати по базовому варіанті включаються в с коригованому вигляді:

(9.31)

де U_n — річні експлуатаційні витрати споживача;

Т"_в — термін корисного використання проектованого устаткування; В_п, В_б — річна продуктивність відповідно проектованої та базової установки; а_п — коефіцієнт врахування рівня морального зносу проектованої установки (за відсутністю даних приймається рівним одиниці).

Визначення величини супутніх капітальних вкладень споживача: Супутні капітальні вкладення по проектованому варіанті:

(9.32)

де S — витрати на перепланування, зміну комунікацій, і т. ін., грн.;

S_пер = з_заг + Ц_пл — витрати на утримання виробничих площ, грн.;

з_заг — загальна виробнича площа, м²;

Ц_пл — вартість 1 м² виробничої площі цеху, грн.

Якщо мали місце супутні капітальні вкладення по базовому варіанті, вони коректуються на співвідношення продуктивності по проектованому (В_п) та базовому (В6) варіантам:

(9.33)

Розглянутий напрямок прикладного використання розрахунків з визначення потенціалу розвитку продукції виробничого призначення може доповнюватись відповідними дослідженнями з визначення оптимальності структури потенціалу будь-якого елементу носія.