Безпека життєдіяльності - Цапко В.Г - 2.2.4. Елементи теорії, що відбудовують моделі безпеки життєдіяльності

Модель, в широкому розумінні, — це предмет, явище, система (опис, схема, знак, графік, план, макет і таке інше), які в певних умовах виступають у ролі замінника або представника будь-якого іншого предмета, явища чи системи.

З погляду науки модель — це матеріальна чи уявна система, що відображає чи імітує принципи внутрішньої організації, функціонування, певні властивості чи характеристики об'єкта дослідження, безпосереднє вивчення якого неможливе. Модель може замінити цей об'єкт в пізнавальному процесі з метою отримання нових знань про нього. Таким чином, відношення "модель — оригінал" не природне, а зумовлене процесом пізнання, і питання про їх співвідношення, ступінь їх подібності, адекватності — одне з найважливіших і найскладніших у процесі використання моделей в науковому пізнанні.

Сам процес моделювання — це непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об'єктів пізнання на їх моделях, коли за певних причин безпосереднє їх вивчення неможливе.

Моделі в дисципліні "Безпека життєдіяльності" можна систематизувати за об'єктом зв'язків. Всі моделі можна умовно поділити на дві множини залежно від обсягу зв'язків, які вони демонструють.

Перша множина об'єднує моделі, що характеризуються структурою зв'язків.

Друга множина об'єднує моделі парних зв'язків. Певна умовність відносно цієї множини пов'язана з тим, що запровадження глибокого аналізу дає змогу уявити механізми реалізації цих зв'язків діючих великих систем.

Для характеристики довкілля на глобальному, державному і регіональному рівнях використовуються поняття структури зв'язків. Відповідно до визначеної послідовності рівнів (за територією, від світового до регіонального) зменшується кількість таких зв'язків — з одного боку, а з іншого — збільшується рівень їх деталізації.

Державний рівень в цьому разі розуміють як сукупність діючих галузей виробництва — джерел забруднення і географічні фактори території, що одержує це забруднення. Відповідно до двох визначених рівнів подані моделі, що формують уявлення про стан світового довкілля (див. рис. 1.3, с. 20) і держави (в рамках сільськогосподарської галузі) (див. рис. 1.4, с. 24). На регіональному рівні модель, що формує стан довкілля, може бути представлена у вигляді взаємодій комплексу діючих (діючого) підприємств з середовищем сільськогосподарського виробництва.

Для визначення умов роботи підприємства агропромислового комплексу найбільшу увагу для використання привертають моделі, що відображають зв'язки:

1) "Регіональний природно-виробничий комплекс — середовище сільськогосподарського виробництва";

2) "Сільськогосподарське підприємство — довкілля";

3) "Виробниче середовище сільськогосподарського підприємства — людина, що працює".

Отримання найбільш деталізованої інформації (за п. 1 і 2) за взаємодії можливе на рівні парних (взаємодій) у вигляді: забруднювач середовища (джерелом є підприємство) — елемент довкілля. Таким чином необхідно розробити відповідні моделі парної взаємодії.

До таких моделей (у вигляді прикладу) належать: а) модель розповсюдження елемента забруднення в середовищі (елементи довкілля — атмосфера, гідросфера, літосфера);

б) моделі обігу елемента забруднення в елементах довкілля;

в) моделі обігу елементів середовища;

г) моделі взаємних впливів на елементи довкілля;

д) моделі взаємодій екологічних компонентів і організації екосистем;

е) моделі впливів небезпечних і шкідливих факторів; є) моделі ієрархії екосистем та ін.

У межах пари "виробниче середовище — людина" (п. 3) визначений зміст взаємодій реалізується на базі спрощення уявлення "виробниче середовище" і подання його як "технологічний процес, обладнання, види сільськогосподарських робіт та іншого".

В період виконання "технологічного процесу..." виникають небезпеки. Це може бути ініційовано як з боку "технологічного процесу, обладнання, видів сільськогосподарських робіт", так і з боку "людини". Відповідно до цього, в схемі розгляду нещасного випадку треба йти двома шляхами відносно:

— технологічного процесу, обладнання, видів сільськогосподарських робіт та ін.;

— "людини" як джерела небезпек.

Вивчення розвитку подій проводиться за допомогою ступеневих логіко-імітаційних моделей [11]. На рис. 2.11, наведено приклад такої моделі виконання робіт на заточувальному верстаті. Характер ступеневої суті моделі встановлює перехід від події до події (за рис. 2.11). Події і переходи за змістом формуються трьома складовими: 1) технологічний процес, його операції і елементи; 2) конструкція обладнання; 3) стан охорони праці при їх взаємодії.

В умовах наявності небезпечних обставин під час виконання сільськогосподарських робіт людина сприяє, усвідомлює, приймає і реалізує відповідні рішення в послідовності, яку показано нарис. 2.12 (с. 62).

Обидві моделі в межах поєднання свого змісту дають змогу усвідомити комплексний розвиток подій, причини аварій та ін., сприяють створенню безпечних умов праці і запобіганню травматизму.