Ринок праці - Волкова О.В. - Тести поточного контролю знань по темі 4

1. Внутрішньофірмовий ринок праці включає:

а) формування внутрішньофірмового ринку праці підприємства;

б) функціонування внутрішньофірмового ринку праці підприємства;

в) розвиток трудового потенціалу капіталу підприємства;

г) пристосування до змін на підприємстві.

2. До методів регулювання внутрішньофірмового ринку праці відносять:

а) економічні методи;

б) організаційні методи;

в) соціально-психологічні методи;

г) технічні методи.

3. На основі професійно-кваліфікаційного розподілу робіт, вимог до робочих місць і посад, штатного розпису організації та її структурних підрозділів визначається:

а) якісна потреба в персоналі;

б) кількісна потреба в персоналі;

в) структура управління персоналом;

г) організаційна структура підприємства.

4. Оволодіння спеціальністю, пристосування працівника до соціальних норм організації, установлення таких відносин співробітництва працівника і всього колективу, які сприятимуть забезпеченню ефективної праці, матеріально-побутових і духовних потреб обох сторін — це:

а) адаптація;

б) атестація;

в) професійний ріст;

г) соціалізація.

5. Рух кадрів може бути зумовлений такими причинами:

а) такими, що виникають на самому підприємстві (умови праці, заробітна плата, перспективи професійного зростання, морально-психологічний клімат у колективі і т. п.);

б) особистими причинами (вік працівника, рівень освіти і т. п.);

в) зовнішніми причинами (сімейні обставини, можливість перейти на більш перспективно підприємство і т. п.);

г) форс-мажорними обставинами.

6. До видів руху персоналу відносять:

а) плинність кадрів;

б) демографічний рух (плановий);

в) горизонтальний рух персоналу;

г) внутрішньовиробничий рух персоналу.

7. Основними процесами руху кадрів є:

а) уведення в посаду;

б) професійне переміщення: підвищення у службовій діяльності, пониження посади;

в) звільнення;

г) соціальне забезпечення вивільнених працівників.

8. Коефіцієнт стабільності персоналу (Кс) розраховується так:

9. Коефіцієнт змінності характеризує:

а) величину, яка визначається відношенням чисельності працівників зі стажем роботи на підприємстві більше одного року до їх середньооблікової чисельності;

б) відносну величину прийому нових працівників;

в) відношення кількості працівників, які звільнилися з підприємства протягом певного періоду за власним бажанням і які звільнені за прогули та інші порушення дисципліни та іншим причинам, що не викликані виробничою або загальнодержавною потребою і є незапланованими до середньооблікової чисельності працівників за той самий період;

г) заміщення прийнятими працівниками звільнених з підприємства, тобто найменше число із прийнятих або звільнених, віднесене до середньооблікової чисельності працівників, звільнених у зв'язку зі скороченням штатів.

10. Адаптація може бути:

а) первинною, тобто пристосування молодих кадрів, які не мають досвіду професійної діяльності;

б) вторинною, тобто пристосування працівників, які мають досвід професійної діяльності, проте змінюють об'єкт діяльності або професійну роль;

в) повторною — в разі неповного незасвоєння етичних норм, правил поведінки на фірмі;

г) останньою — коли адаптація проводиться останній раз перед звільненням працівника.

11. Внутрішньовиробничий рух може здійснюватися:

а) по горизонталі;

б) по вертикалі;

в) по діагоналі;

г) в шахматному порядку.

12. Перевищення обороту кадрів по прийому над оборотом кадрів по звільненню в 2003 році було характерним для:

а) всіх регіонів України;

б) регіонів інших країн;

в) Полтавської, Сумської та Дніпропетровської областей;

г) м. Київ

13. Максимальний коефіцієнт плинності кадрів в 2003 році був характерний для:

а) Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, Чернівецької та Черкаської областей;

б) Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської та Тернопільської областей;

в) Київської та Полтавської областей;

г) Миколаївської, Чернігівської та Черкаської областей.

14. Тенденції розвитку внутрішньофірмового ринку праці в Україні за останні три роки є:

а) позитивними,

б) негативними,

в) сталими,

г) немає вірної відповіді.

15. Традиційні методи оцінювання персоналу:

а) оцінювання за діловими якостями на основі варіантів якостей, які найбільшою мірою відповідають особистості оцінюваного (бальна або не бальна система оцінювання);

б) оцінювання процесу діяльності працівника;

в) оцінювання за результатами діяльності, зокрема за ступенем виконання установлених завдань з урахуванням їх значущості;

г) система тестових методів оцінювання здібностей та знань працівника.

16. Критерії оцінювання персоналу можна згрупувати на:

а) критерії оцінювання результатів роботи;

б) критерії поведінки на робочому місці;

в) критерії оцінювання готовності приймати самостійні рішення;

г) критерії оцінювання трудової дисципліни;

17. Види кар'єри:

а) професійна;

б) внутрішньоорганізаційна;

в) соціальна;

г) трудова.

18. Стратегія, за якою весь персонал поділяється на три частини: постійні працівники, тимчасові працівники, периферійна робоча сила, які при виникненні трудозбиткової кон'юнктури вивільняються почергово, починаючи з останньої, називається:

а) стратегія "трилисника";

б) стратегія "трикутника";

в) стратегія "диверсифікації вивільнення",

г) своя відповідь.

19. Передача найманих працівників іншим підприємствам, зниження додаткових добровільних послуг та особливих винагород, перенесення часу роботи та відпусток, внутрішньо-фірмові переміщення персоналу, скорочення інтенсивності праці — характерно для наступної форми пристосування персоналу до економічних змін:

а) постійний склад персоналу та постійний робочий час;

б) постійний склад персоналу, але зі скороченим робочим часом;

в) скорочення складу персоналу без звільнення;

г) звільнення кадрів.

20. В Україні пристосування працівників до змін на підприємствах відбувається, передусім за рахунок:

а) звільнення кадрів;

б) скорочення робочого часу;

в) передача працівників іншим підприємствам;

г) скорочення складу персоналу без звільнень.