Ринок праці - Волкова О.В. - Тести поточного контролю знань по темі 5

1. Узагальнюючий термін, що характеризує кількість товару, який продавці бажають продати за певний час — це:

а) пропозиція;

б) попит;

в) потреба;

г) ціна.

2. Індивідуальна пропозиція праці включає:

а) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці;

б) якість роботи, що визначається рівнем його здібностей, загальної та професійної підготовки, досвідом індивіда;

в) кількість годин відпочинку;

г) інтенсивність праці, яку людина проявляє в процесі виробництва продуктів.

3. Пропозиція праці, згідно із вузьким підходом включає пропозицію, праці надходить від:

а) безробітних;

б) осіб, що вперше шукають роботу;

в) всього зайнятого населення;

г) найманих працівників, що незадоволені умовами своєї праці, які шукають нове місце роботи.

4. Індивідуальну пропозицію праці можна виразити у вигляді формули: Si = Т • Кя • Кі, де Кя — коефіцієнт якості праці, Кі — коефіцієнт інтенсивності праці, Т— це:

а) кількість працюючих протягом обстежуваного періоду;

б) кількість безробітніх, що пропонують свою працю на ринку;

в) кількість економічно активного населення країни, регіону, галузі, підприємства;

г) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці.

5. Ціна праці, грошовий еквівалент товарів і послуг — це:

а) вартість дозвілля;

б) вартість спожитих товарів і послуг;

в) доход;

г) трудовий доход.

6. Функція корисності, або функція переваги — це:

а) співвідношення між комбінаціями трудового доходу та дозвілля і рівнем корисності;

б) співвідношення між трудовим доходом та корисністю спожитих благ;

в) співвідношення між трудовим доходом та ціною спожитих благ;

г) співвідношення між корисністю праці та корисністю відпочинку для споживача.

7. Загальна формула функції корисності така: U =f (І, Н), де U — рівень корисності; I— кількість одиниць доходу; Н— це:

а) кількість годин дозвілля;

б) рівень корисності дозвілля;

в) ціна спожитих благ;

г) корисність споживаних благ, куплених за отриманий трудовий дохід індивіда.

8. Крива байдужості індивіда на ринку праці має вигляд:

а) спадаючої кривої;

б) вертикальної прямої;

в) прямої із зворотнім нахилом;

г) гіперболи.

9. Зображення процесу відмови індивіда від певної величини доходу для отримання додаткового часу відпочинку на графіку кривої байдужості індивіда на ринку праці відображається:

а) переміщенням по кривій байдужості зверху вниз;

б) переміщенням по кривій байдужості знизу вверх;

в) переміщенням кривої байдужості вверх;

г) переміщенням кривої байдужості вниз.

10. Співвідношення відносних змін доходу та дозвілля:

називається:

а) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;

б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;

в) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;

г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.

11. Величина втрати рівня задоволення, що припадає на кожну одиницю грошового доходу, від якої відмовились, в обмін на збільшення задоволення від кожної додаткової одиниці дозвілля, з тим, щоб забезпечити постійний рівень корисності визначається:

а) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;

б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;

в) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;

г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.

12. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, характерний для різних рівнів корисності для індивіда відображає:

а) крива байдужості;

б) карта кривих байдужості;

в) бюджетне обмеження;

г) бюджетне обмеження із урахуванням нетрудового доходу.

13. Більш привабливими є комбінації дохід-дозвілля, розташовані на карті кривих байдужості:

а) на початку координат;

б) на кривій байдужості, розташованій якомога ближче до початку координат;

в) на кривій байдужості, розташованій якомога далі від початку координат;

г) між початком координат і кривими байдужості.

14. Обмеження рівня корисності індивіда, що визначається розміром доходу та часу дозвілля, називається:

а) бюджетним;

б) трудовим;

в) корисностним;

г) індивідуальним.

15. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, які можуть бути доступні індивіду при його рівні доходу відображає:

а) бюджетне обмеження;

б) трудове обмеження;

в) корисністне обмеження;

г) індивідуальне обмеження.

16. Наявність нетрудового доходу надає можливість індивіду більше споживати при тому ж рівні годин праці, дозволяє отримувати блага, не приносячи в жертву години дозвілля. Графічно наявність нетрудового доходу відображається так:

а) лінія бюджетного обмеження пересувається вниз;

б) переміщуються криві байдужості на карті кривих, байдужості;

в) лінія бюджетного обмеження пересувається вверх;

г) переміщення відбувається на лінії бюджетного обмеження.

17. Рівновага продавця на ринку праці буде отримана при досягненні комбінації доход-дозвілля з максимальною корисністю, яка є доступною для споживача:

а) в точці, де бюджетне обмеження дотикається до найбільш привабливої, але доступної (в цій єдиній точці) кривій байдужості;

б) в точці найбільш віддаленої від початку координат кривої байдужості;

в) в точці найменш віддаленої від початку координат кривої байдужості;

г) на лінії бюджетного обмеження, що враховує нетрудові доходи індивіда.

18. Заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання — це:

а) ефект заміщення;

б) заміщення набором товарів і послуг, які можна придбати на зростаючу заробітну плату;

в) ефект доходу;

г) підвищення ціни дозвілля.

19. Сукупний ефект від збільшення погодинної ставки оплати праці визначається співвідношенням:

а) "ефекту доходу" та "ефекту заміщенням;

б) ціною та продуктивністю праці;

в) якістю та інтенсивністю праці;

г) умовами праці.

20. Здатність праці приносити додаткову вартість — це:

а) інтенсивність праці;

б) якість праці;

в) ціна праці;

г) привабливість умов праці.

Тема 6. СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ
6.1. Людські ресурси як джерело сукупної пропозиції праці
6.2. Сутність сукупної пропозиції праці. Крива сукупної пропозиції праці
6.3. Фактори, що впливають на пропозицію праці. Закон пропозиції праці
6.4. Регулювання обсягу сукупної пропозиції праці
Тести поточного контролю знань по темі 6
Тема 7. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТА СУКУПНИЙ ПОПИТ НА РОБОЧУ СИЛУ
7.1. Сутність індивідуального попиту на працю. Крива індивідуального попиту на працю та визначення обсягу індивідуального попиту на ринку праці
7.2. Короткостроковий та довгостроковий індивідуальний попит на працю
7.3. Сукупний попит на ринку праці. Еластичність попиту
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru