Ринок праці - Волкова О.В. - Тести поточного контролю знань по темі 5

1. Узагальнюючий термін, що характеризує кількість товару, який продавці бажають продати за певний час — це:

а) пропозиція;

б) попит;

в) потреба;

г) ціна.

2. Індивідуальна пропозиція праці включає:

а) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці;

б) якість роботи, що визначається рівнем його здібностей, загальної та професійної підготовки, досвідом індивіда;

в) кількість годин відпочинку;

г) інтенсивність праці, яку людина проявляє в процесі виробництва продуктів.

3. Пропозиція праці, згідно із вузьким підходом включає пропозицію, праці надходить від:

а) безробітних;

б) осіб, що вперше шукають роботу;

в) всього зайнятого населення;

г) найманих працівників, що незадоволені умовами своєї праці, які шукають нове місце роботи.

4. Індивідуальну пропозицію праці можна виразити у вигляді формули: Si = Т • Кя • Кі, де Кя — коефіцієнт якості праці, Кі — коефіцієнт інтенсивності праці, Т— це:

а) кількість працюючих протягом обстежуваного періоду;

б) кількість безробітніх, що пропонують свою працю на ринку;

в) кількість економічно активного населення країни, регіону, галузі, підприємства;

г) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці.

5. Ціна праці, грошовий еквівалент товарів і послуг — це:

а) вартість дозвілля;

б) вартість спожитих товарів і послуг;

в) доход;

г) трудовий доход.

6. Функція корисності, або функція переваги — це:

а) співвідношення між комбінаціями трудового доходу та дозвілля і рівнем корисності;

б) співвідношення між трудовим доходом та корисністю спожитих благ;

в) співвідношення між трудовим доходом та ціною спожитих благ;

г) співвідношення між корисністю праці та корисністю відпочинку для споживача.

7. Загальна формула функції корисності така: U =f (І, Н), де U — рівень корисності; I— кількість одиниць доходу; Н— це:

а) кількість годин дозвілля;

б) рівень корисності дозвілля;

в) ціна спожитих благ;

г) корисність споживаних благ, куплених за отриманий трудовий дохід індивіда.

8. Крива байдужості індивіда на ринку праці має вигляд:

а) спадаючої кривої;

б) вертикальної прямої;

в) прямої із зворотнім нахилом;

г) гіперболи.

9. Зображення процесу відмови індивіда від певної величини доходу для отримання додаткового часу відпочинку на графіку кривої байдужості індивіда на ринку праці відображається:

а) переміщенням по кривій байдужості зверху вниз;

б) переміщенням по кривій байдужості знизу вверх;

в) переміщенням кривої байдужості вверх;

г) переміщенням кривої байдужості вниз.

10. Співвідношення відносних змін доходу та дозвілля:

називається:

а) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;

б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;

в) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;

г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.

11. Величина втрати рівня задоволення, що припадає на кожну одиницю грошового доходу, від якої відмовились, в обмін на збільшення задоволення від кожної додаткової одиниці дозвілля, з тим, щоб забезпечити постійний рівень корисності визначається:

а) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;

б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;

в) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;

г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.

12. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, характерний для різних рівнів корисності для індивіда відображає:

а) крива байдужості;

б) карта кривих байдужості;

в) бюджетне обмеження;

г) бюджетне обмеження із урахуванням нетрудового доходу.

13. Більш привабливими є комбінації дохід-дозвілля, розташовані на карті кривих байдужості:

а) на початку координат;

б) на кривій байдужості, розташованій якомога ближче до початку координат;

в) на кривій байдужості, розташованій якомога далі від початку координат;

г) між початком координат і кривими байдужості.

14. Обмеження рівня корисності індивіда, що визначається розміром доходу та часу дозвілля, називається:

а) бюджетним;

б) трудовим;

в) корисностним;

г) індивідуальним.

15. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, які можуть бути доступні індивіду при його рівні доходу відображає:

а) бюджетне обмеження;

б) трудове обмеження;

в) корисністне обмеження;

г) індивідуальне обмеження.

16. Наявність нетрудового доходу надає можливість індивіду більше споживати при тому ж рівні годин праці, дозволяє отримувати блага, не приносячи в жертву години дозвілля. Графічно наявність нетрудового доходу відображається так:

а) лінія бюджетного обмеження пересувається вниз;

б) переміщуються криві байдужості на карті кривих, байдужості;

в) лінія бюджетного обмеження пересувається вверх;

г) переміщення відбувається на лінії бюджетного обмеження.

17. Рівновага продавця на ринку праці буде отримана при досягненні комбінації доход-дозвілля з максимальною корисністю, яка є доступною для споживача:

а) в точці, де бюджетне обмеження дотикається до найбільш привабливої, але доступної (в цій єдиній точці) кривій байдужості;

б) в точці найбільш віддаленої від початку координат кривої байдужості;

в) в точці найменш віддаленої від початку координат кривої байдужості;

г) на лінії бюджетного обмеження, що враховує нетрудові доходи індивіда.

18. Заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання — це:

а) ефект заміщення;

б) заміщення набором товарів і послуг, які можна придбати на зростаючу заробітну плату;

в) ефект доходу;

г) підвищення ціни дозвілля.

19. Сукупний ефект від збільшення погодинної ставки оплати праці визначається співвідношенням:

а) "ефекту доходу" та "ефекту заміщенням;

б) ціною та продуктивністю праці;

в) якістю та інтенсивністю праці;

г) умовами праці.

20. Здатність праці приносити додаткову вартість — це:

а) інтенсивність праці;

б) якість праці;

в) ціна праці;

г) привабливість умов праці.