Щодо тенденцій зайнятості, то по-перше кількість зайнятого населення віком 15-70 років у 2011р., порівняно з 2010р., збільшилась на 58,2 тис. осіб, або на 0,3% та становила 20,3 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,5 млн., або 91,1%. Рівень зайнятості населення віком 1570 років відповідно зріс за означений період з 58,5% до 59,2%, а у населення працездатного віку з 65,6% до 66,5% (рис. 8.1).
У розрізі вікової структури, найвищий рівень зайнятості населення притаманний для вікової групи 30-19 років, а найнижчий - віком 15-24 років та осіб віком 60-70 років.
Для України притаманна широка диверсифікація регіонів за рівнем зайнятості. Серед регіонів країни найвищий рівень зайнятості в 2011р. був у Київській області (64,4%) та АРК (61,9%), а найнижчий - у Івано - Франківській (52,2%) області.
Рис. 8.1. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2010-2011 рр. (% до населення відповідної демографічної групи)
Сучасна структура зайнятості в Україні - як за секторами економіки, так і за професійним статусом - далека від стандартів економічно розвинених країн. Серед зайнятого населення кожний четвертий працював у торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; шостий - у сільському господарстві або промисловості.
Збільшення кількості зайнятих у 2011р. порівняно з 2010р. відбулося у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві; торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльності готелів та ресторанів; операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям; фінансовій та інших видах діяльності. Наразі значне зменшення обсягів зайнятості зафіксовано у державному управлінні; промисловості; охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги.
За вкрай несприятливої кон'юнктури на ринку праці в селі масштабною стала маятникова трудова міграція та зайнятість у неформальному секторі економіки. У 2008 р. кожна друга особа серед сільського населення була зайнята в неформальному секторі, тоді як серед міського - лише кожна десята. Сільськогосподарське виробництво залишається переважаючим видом діяльності неформального сектору економіки - для 72,2 % усіх зайнятих у цьому секторі. У 2008 р. 51 % сільського населення було зайнято найпростішими професіями. Більше половини з них працюють в особистих селянських господарствах, де зберігається патріархальний спосіб виробництва, заснований на простій фізичній праці. Це свідчить про низьку продуктивність їхньої праці та неефективне використання трудового потенціалу. Навантаження кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств на одне вільне робоче місце у 2008 р. сягло 53 осіб. У структурі зайнятих в 2011 році спостерігалось зменшення питомої ваги найманих працівників, та збільшення частки працюючих у секторі самостійної зайнятості. Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у 2011р. порівняно з попереднім роком збільшилась на 55,7 тис. осіб і складала 4,7 млн. осіб, або 23,1% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років. Зазначений сектор економіки є переважаючим місцем прикладання праці для кожної другої особи з числа зайнятих сільських жителів. У міських поселеннях ця зайнятість набула меншого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон'юнктурі на ринку праці.
Сільськогосподарське виробництво є основним видом економічної діяльності неформального сектору економіки (65,4% зайнятих у цьому секторі, або 74,7% усіх зайнятих у зазначеному виді діяльності). Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності населення у цьому секторі економіки були торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів та будівництво (табл. 8.1).
Таблиця 8.1. ЗАЙНЯТІСТЬ У НЕФОРМАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ
За видами економічної діяльності | 2010 р. | 2011 р. |
Усього, тис. осіб | 4649,2 | 4704,9 |
у % до загальної кількості зайнятого населення | 22,9 | 23,1 |
у тому числі за видами економічної діяльності: | ||
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство; рибальство, рибництво | 65,2 | 65,4 |
Будівництво | 12,3 | 12,3 |
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів | 13,4 | 13,1 |
Діяльність транспорту та зв'язку | 1,8 | 1,6 |
Інші види економічної діяльності | 7,3 | 7,6 |
Через відсутність реальних можливостей знайти гідно оплачувану роботу значна частина населення працює за кордоном як легально, так і нелегально. За даними фірм-посередників із працевлаштування за кордоном, обсяги послуг, наданих ними громадянам України, постійно зростають. У 1996 р. в іноземного роботодавця було працевлаштовано 11,8 тис. громадян, а в 2008 р. - 80 тис, тобто майже у 7,5 разів більше. У 2009 кризовому році кількість працевлаштованих зменшилася незначно - 75,3 тис, проте вже у 2010 р. досягла докризового рівня (табл. 8.2).
Таблиця 8.2. ЧИСЕЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ-МІГРАНТІВ ЗА КОРДОНОМ ЗА ПІДРАХУНКАМИ МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Країна | Громадяни України, працевлаштовані за кордоном (дані служб зайнятості іноземних держав і консульських установ) | Громадяни України, які перебувають за кордоном незаконно (експертна оцінка) |
Австрія | 5000 | 4000 |
Аргентина | 5000 | - |
Бельгія | 2000 | 6000 |
Болгарія | 5000 | 50 |
Греція | 15000 | 3000 |
Ізраїль | 4000 | 5000 |
Ірландія | 3000 | 500 |
Іспанія | 61000 | 100000 |
Італія | 98000 | 120000 |
Канада | 20000 | 10000 |
Кіпр | 3000 | 1000 |
Литва | 3827 | - |
Ліван | 2500 | - |
Лівія | 2000 | - |
Німеччина | 130000 | 45000 |
Польща | 15000 | 60000 |
Португалія | 39480 | 9000 |
Російська Федерація | 227096 | 1000000 |
Словаччина | 910 | 1500 |
США | 40000 | 50000 |
Туреччина | 1207 | 7000 |
Угорщина | 8368 | 550 |
Франція | 7000 | 5000 |
Чехія | 131965 | 10000 |
Швейцарія | 3206 | 200 |
Швеція | 5000 | 2000 |
Японія | 2000 | 20 |
Інші країни | 9386 | 11806 |
Усього | 891602 | 1451626 |
8.5. Механізм регулювання зайнятості населення
8.6. Цілі та напрями реалізації політики зайнятості населення в Україні
Модуль 3. Проблеми формування ринку праці в сучасних умовах розвитку економіки України
Тема 9. Безробіття, його форми і причини
9.1. Сутність безробіття. Підходи до визначення його рівня
9.2. Вплив безробіття на стан національної економіки. Закон Оукена
9.3. Види та форми безробіття
9.4. Соціальний захист населення у випадку безробіття
9.5. Сучасні пріоритети соціального захисту в Україні