Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 7.3. Правовий захист комерційної таємниці

У Цивільному кодексі України визначені майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці.

Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:

– винаходи та корисні моделі;

– промислові зразки;

– сорти рослин та породи тварин;

– торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

– комерційне (фірмове) найменування;

– географічне зазначення;

– комерційна таємниця;

– комп'ютерні програми;

– інші об'єкти, передбачені законом.

Охорона та захист інформації з обмеженим доступом, у тому числі комерційної таємниці виступає одним із головних завдань дотримання інформаційної безпеки як важливої складової національної безпеки України. Тому органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки.

Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

На підприємстві для збереження комерційної таємниці керівник повинен видати спеціальний наказ про введення "Переліку відомостей, які містять комерційну таємницю підприємства", визначити заходи щодо їх охорони та коло відповідальних осіб, які мають доступ до інформації, а також вимоги до організації роботи з документами з грифом "Комерційна таємниця".

7.3. Правовий захист комерційної таємниці

Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона не відома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів щодо охорони її конфіденційності.

Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господарювання відповідно до вимог Господарського кодексу та інших законів. Для забезпечення законних прав фізичних і юридичних осіб на володіння, користування та розпорядження інформацією, яка становить комерційну таємницю, чинне законодавство України передбачає адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність у разі порушення цих прав.

Порушеннями вважаються:

– необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

– надання інформації, що не відповідає дійсності;

– умисне приховування інформації;

– розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна зберігати цю таємницю;

– порушення порядку збереження інформації.

Господарський кодекс України передбачає покарання за

недобросовісну конкуренцію, тобто за неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, яка є об'єктом прав інтелектуальної власності. Так, ст. 32 цього Кодексу "Недобросовісна конкуренція" говорить, що недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.