Фандрайзинг - Чернявська О.В. - 3. Методики фінансової діяльності з державними установами та місцевого самоврядування

Основними напрямками фінансування проектів державними органами влади та місцевого самоврядування є: створення сприятливих умов для самоорганізації молоді і населення в цілому, розвиток ініціатив, зростання добробуту громадян, вдосконалення суспільних відносин, збільшення ролі громадської думки, участь населення у управлінні містом, розвиток сільських місцевостей та підвищення участі сільських жителів у покращенні ситуації в населених пунктах, заохочення громад до муніципального управління тощо.

Конкурсний підхід набув широкого поширення у сфері розподілу бюджетних коштів, виділених на підтримку суспільних соціально значущих проектів. Механізм державного та муніципального замовлення передбачає наявність конкурентного середовища між претендентами на бюджетні кошти і спирається на основні принципи соціального проектування - актуальність, зв'язність, ефективність, візуалізацію результатів, оптимізацію витрат тощо [10, с. 43].

Можливості експертів серед представників органів влади у прийнятті рішень обмежуються існуючою нормативно-правовою базою, а вже потім раціональними, емоційними і моральними мотиваціями.

На відміну від комерційних організацій, які мають можливість виділити на бажаний проект будь-яку суму, державні установи мають обмежений бюджет за цільовими програмами, які потребують чіткої і суворої звітності. Окрім того, якщо державними або місцевими органами влади законодавчо не буде закріплено механізм фінансування проектної діяльності некомерційних організацій з боку бюджету, отримати бюджетні гроші буде не можливо.

Отже, щоб отримати фінансування з бюджету, організації повинні:

- знати місцеве, регіональне та державне законодавство в частині, що передбачає бюджетну підтримку діяльності громадських організацій;

- здійснювати моніторинг змін законодавства;

- робити необхідні заходи щодо забезпечення доступу до інформації про можливості використання бюджету по всіх каналах, як офіційним, так і неофіційним;

- мати власні проектні пропозиції.

Труднощі взаємодії некомерційних організацій з органами влади виникають через:

- неконтрольованість некомерційних організацій, що бентежить держслужбовців;

- консервативність чиновників;

- тривалий процес прийняття рішень;

- неузгодженість позицій різних відомств (наприклад, соціальний захист та освіта, соціальний захист та охорона здоров'я тощо);

- недостатній рівень професіоналізму некомерційних організацій в роботі з адміністрацією;

- відсутність ініціативи з боку некомерційних організацій (неготовність об'єднуватися для виконання спільного завдання);

- недовіру до державних службовців з боку некомерційних організацій, заздалегідь агресивне відношення.

Шляхами вирішення даних проблем можуть бути: законотворча діяльність і лобіювання при активній участі некомерційних організацій в удосконаленні законодавства; спільні інвестиційні проекти; всебічний обмін інформацією (місцева влада повинна знати, потреби, коло діяльності і проблеми громадських організацій); навчання (досягнення кращих практик та обмін ними); участь у спільних заходах, готовність вкладати в загальну діяльність наявні суспільні ресурси (ідеї, люди, технології).

Фахівці з фандрайзингу рекомендують громадським об'єднанням, звертаючись за допомогою до органів влади дотримуватися правила "7 способів активного буття" [11, с. 44]: необхідно бути:

1) завбачливими - не варто фокусуватися тільки на владі;

2) конкретними - кошти на "проблему взагалі" ніхто не виділяє;

3) прозорими - чиновник повинен розуміти, як працюють бюджетні кошти;

4) відповідальними - виконувати обіцянки і не обіцяти того, що не бути виконане;

5) раціональними - з'ясувати, якими реальними можливостями володіє адміністрація, і розраховувати на залучення реальної суми;

6) оперативними - подавати заявку вчасно (краще за все восени, коли формується бюджет);

7) реалістичними - не чекати занадто багато і не просити занадто мало, щоб не довелося виконувати зобов'язання собі в збиток.