Етика - Тофтул М.Г. - Моральна та інші форми суспільної свідомості

Суспільна свідомість є не просто сукупністю індивідуальних свідомостей, а цілісним духовним явищем. Утворюють її відносно самостійні форми свідомості — моральна, правова, філософська, політична, естетична, релігійна тощо. Багатоманітність форм суспільної свідомості зумовлена складністю суспільного буття і специфікою його відображення кожною з них. Усі форми суспільної свідомості — явища ідеальні (нематеріальні), вони перебувають у численних взаємозв'язках і взаємодіях, своєрідно доповнюючи одна одну. Мораль е "всепроникною", вплетеною в усе духовне буття суспільства та особистості формою свідомості. Адже явища, що оцінюються з позицій права, політики, релігії тощо, піддають випробуванням і за критеріями добра.

Мораль і право

Як найважливіші різновиди соціальної регуляції мораль і право визначають способи впорядкування суспільного життя, поведінки людей у різних життєвих ситуаціях. Сприяють вони і вибору світоглядної позиції, необхідної для ціннісної орієнтації людини у міжособистісних стосунках, осмисленню свого місця в їх системі. І мораль, і право передбачають свободу волі людини (мораль — більшою мірою, право — меншою).

Мораль історично передувала праву, відігравши важливу роль у його виникненні, становленні і розвитку. Моральні норми завжди сприяли демократизації та гуманізації права. Ефективність функціонування моралі залежить від системи правових інститутів, які сприяють чи перешкоджають утвердженню загальнолюдських норм, а ефективність функціонування правових норм — від рівня їх відповідності вимогам моралі. Тому у правових державах діє суд присяжних, які орієнтуються не тільки на закони, а й на моральні критерії — принципи добра, справедливості, совісті. Вдосконалення правових норм має відбуватися з урахуванням норм моралі та критеріїв добра.

Позитивні зрушення у сфері моралі, як правило, сприяють формуванню правової свідомості та правової культури громадян. Гармонійне узгодження за змістом правових і моральних норм сприяє їх взаємодоповнюваності. Первинними джерелами моралі і права є звичаї (табу і дозволи), міфологія та релігія. З виникненням держави право почало регулювати зовнішню поведінку людини, мораль — внутрішню, її духовний світ. Це зумовлювало суттєві суперечності і конфлікти між моральною та правовою свідомістю. Особливо гостро вони постають у державах з тоталітарними режимами, влада в яких ґрунтується на політичному насиллі. Подолання суперечностей між інтересами держави та громадян можливе шляхом пристосування права до людини, вивищення її інтересів над інтересами держави. Гармонійне функціонування норм права і моралі забезпечує цілісність і життєздатність соціальних спільнот, які вони обслуговують. Норми моралі та права ефективно реалізуються лише за рівності сил, які є їх носіями і супротивниками. Перевага права призводить до зловживання владою, а перевага норми моралі — до нестабільності суспільства.

Мораль як відносно самостійна форма суспільної свідомості має і специфічні властивості. Передусім вона є особливим способом регуляції суспільних відносин. її норми сформувалися історично раніше, ніж норми права, тому мораль іноді називають найдавнішим регулятором поведінки людей. Норми моралі — наслідок стихійної діяльності людей, а норми права (позитивного) створювалися в результаті свідомої і цілеспрямованої діяльності держави.

Моральна свідомість існує у формі норм, правил, приписів, носієм яких є громадська думка, а також уявлень та почуттів, мотивів поведінки і діяльності, ціннісної орієнтації людини як особистості. Право існує у формі державних законів, указів тощо. Моральні норми усні, а норми права (позитивного) писемні. Право, на відміну від моральних норм, імперативно регулює поведінку людей. Якщо порушення моральних правил викликає громадський осуд або суд совісті, то порушення чи невиконання норм права передбачає застосування покарань і примусових заходів. Дотримання норм моралі контролюється всіма людьми, які, залежно від обставин, виступають як "судді" і як "підсудні", а норм права — державними органами. Норми моралі регламентують майже всі прояви життєдіяльності людей, а норми права — лише найбільш значущі. Роль моралі особливо переконливо виявляється на рівні міжособистісних, побутових та сімейних стосунків. Громадяни, які не знають норм права, дотримуються їх, керуючись нормами моралі (за умови, що правові вимоги не суперечать моральним). Мораль є особливим, універсальним способом нормативної регуляції стосунків між людьми, способом буття самосвідомості людини як особистості.