Прикладна етика - Аболіна Т.Г. - Розділ 6. Етика соціолога

6.1. Професійна діяльність соціолога в контексті актуалізації професійної етики.

6.2. Етика соціолога у світлі ціннісних вимог до наукової діяльності.

6.3. Проблема професіоналізму соціолога в умовах соціальних трансформацій в Україні.

6.4. Морально-правова регламентація професійної діяльності соціологів.

Складні процеси трансформації суспільства з моменту здобуття Україною незалежності наклали свій відбиток і на сферу соціально-гуманітарного знання. Особливу роль у цих умовах почала відігравати соціологія. Як зазначала відомий український соціолог, Н. Паніна, зміни в структурних перетвореннях соціології викликані насамперед тією обставиною, що потреба в соціологічному забезпеченні різних соціально-політичних сфер життя, починаючи з 90-х років, (як в реальному, так і в престижно-символічному) різко перевищила існуючі в суспільстві можливості професійної підготовки необхідної кількості кваліфікованих спеціалістів.

Соціологія дуже різко вийшла за межі наукового інституту в соціально-політичну практику. Якщо раніше професія "соціолог" в основному визначала професію вченого, то на даний час сфера соціології охоплює і "виробництво" (масштабів і технологічності якого вимагають поставлені на потік репрезентативні опитування населення), і маркетингові відносини з широким колом замовників¹⁰⁹. Такі обставини, з одного боку, актуалізували значимість соціологічної сфери в суспільних процесах, а з другого, виявили приховані чи неявні раніше проблеми розвитку всередині самої соціології.

Ще на одній особливості соціології, що виявляється у гуманітарних науках, варто зосередити увагу. На даний час немає єдиної суспільної дисципліни, яка б брала на себе функцію інтеграції соціального знання. До певної міри це виконує соціологія. Остання реалізує її як за допомогою загальносоціологічної теорії, так і через теорії середнього рівня. Цю функцію соціології допомагає здійснювати широке використання нею кількісних методів, що дозволяють не тільки визначати загальні тенденції певного суспільного процесу чи явища, але і їх параметри, динаміку і т. д. Реалізації цієї функції сприяє синтетичний характер соціології, яка утворилась на стику наук із використанням методів найрізноманітніших дисциплін - від історії до етики, психофізіології і антропології. Нарешті, значна міра відкритості соціологічної науки як за проблематикою, так і за методами робить її придатною на роль координатора в соціальних дослідженнях, що має суттєве значення і для професійної етики.

Неухильне зростання впливу соціології на суспільні процеси сприяє тому, що на кожній стадії вивчення соціальних взаємодій, конфліктів та ін., соціолог може дати своє бачення і інтерпретацію соціальних процесів, на яке потім будуть спиратися інші дослідники. Від точності і об'єктивності наданої соціологом інформації багато в чому залежить успіх соціальних перетворень, можливість недопущення чи безболісного долання соціальних конфліктів, збереження соціальної стабільності. За цих умов особливої ваги набуває моральнісна позиція соціолога, яка визначається багатьма факторами, серед яких важлива роль належить мірі засвоєння ним основ професійної етики, котра дає чіткі моральні орієнтири професійної діяльності.

Актуальність і необхідність розробки курсу основ професійної етики соціолога також обумовлена і зростаючою роллю професійної моралі в житті сучасного суспільства. Потреба підвищених моральних вимог значною мірою сприяє створенню професійних моральних кодексів особливо у тих сферах діяльності, які безпосередньо пов'язані з вихованням і задоволенням потреб особистості. Саме до такої сфери належить і професійна діяльність соціолога, покликаного сприяти не тільки розвитку суспільних процесів, але й самовдосконаленню особистості.