Історія української преси - Животко А.П. - Революція 1917 р. і відродження української преси під Росією

З вибухом війни перед українськими громадсько-політичними чинниками постала справа інформації чужинців про українські змагання. Одним із засобів реалізації цього завдання було створення української преси в чужих мовах. Наслідком цього вже на початку війни почали виходити два органи в німецькій мові. Одним з них був тижневик під назвою "Ukrainisches Korrespondenzblatt", який почала видавати у Відні Головна Українська Рада (пізніш - Загальна Українська Рада). Другим — згадувана вже тижнева газета під назвою "Ukrainische Nachrichten", орган СВУ. Цей останній почав виходити у Відні з жовтня 1914 р. На початку виходив на правах рукопису і для вжитку преси, а потім вже як друкований тижневик-газета. Виходив цей орган в кількості 4.000 примірників. Розповсюджувано його серед редакцій чужинних пресових органів, серед парламентарів, учених та політичних діячів Австрії, Німеччини та нейтральних держав.

Подібне ж завдання виконував журнал у французькій мові під назвою "La Revue Ukrainienne". Був це гарно ілюстрований місячник, що з липня 1915 р. почав виходити в Лозанні за редакцією А. Зеліба, а потім Є. Бачинського. Перші дві книжки видано було в кількості 7.000 примірників і широко поширено по всьому світі. Спочатку журнал доходив навіть до Росії. Року 1916 стало вже тяжче. Так, англійська цензура перестала журнал пропускати для приватних осіб і для редакцій. Діставали лише члени обох посольських палат. Так само Італія почала повертати і не тільки числа, вислані до Італії, але й відмовляла перепускати журнал до Греції.

Тут же, в Лозанні, в 1916 р. у виданні В. Степанківського почав виходити орган в англійській мові під назвою "The Ukraine".

Врешті, з початку того ж 1916 р. у Будапешті почав виходити за редакцією діяча і наукового робітника Угорської України Г. Стрипського орган під назвою "Ukraina", присвячений питанням українсько-мадярських взаємин.

Революція 1917 р. і відродження української преси під Росією

Лютнева революція 1917 р. в Росії принесла свободу друкованого слова. Протягом уже перших місяців українська преса стала на шлях широкого розвитку. Відроджується в українських містах, появляється в різних провінціальних осередках, народжується в найдальших кутках української землі і, врешті, охоплює собою українські колонії, частину фронту тощо.

З кожним днем шириться ЇЇ мережа, поширюється її об'єм і завдання. З шести органів, що виходили напередодні революції, зростає вона до 106 органів, досягаючи на 1918 р. 212 пресових органів.

"Нова Рада"

Першим українським органом в цей час стає щоденна газета під назвою "Нова Рада". Починає вона виходити з 25.III. 1917 р. за редакцією А. Ніковського. Видавало її Товариство підмоги літературі, науці і мистецтву, яке було закладено ще перед революцією. Були тут М. Грушевський, Є. Чикаленко, С. Єфремов, І. Шрам та інші.

По смерті В. Симиренка (1915 p.), добродія української преси, згідно з його заповітом Товариство дістало на українські цілі 300.000 рублів. На ці кошти і було розпочато видання "Нової Ради", спадкоємниці попередньої "Ради".

Випускаючи перше число, редакція писала: "Приступаємо до видання щоденної газети в дуже й дуже тяжких та невідрадних умовах технічних. Ясно, що тепер не можна задовольнити українське громадянство ні цим розміром, ні цією технікою видання, отже, випускаємо газету в надії, що зовсім незабаром пощастить організувати ширше й з технічного боку краще періодичне видання". Дійсно, незабаром пощастило видавництву купити у Києві велику друкарню (Барського). Це сприяло ліпшій постановці видання. Але залишилося ще безліч перешкод, а в першу чергу — брак паперу. Була це перешкода, що часто приводила до того, що поважні часописи видавалися на найгірших гатунках паперу, доходячи до пакувального. Не могла уникнути цього і "Нова Рада". Так було щодо зовнішнього боку видання. Інакше було щодо внутрішнього змісту.

Газета чим далі, тим ставала ліпшою. Під вмілою редакторською рукою А. Ніковського1 не уступала вона, зрештою, перед старшими російськими органами, що виходили в цей час у Києві, стаючи небезпечним конкурентом хоч би навіть такій російській газеті як "Киевская Мисль", не кажучи вже про інші.

Крім добре веденого інформативного відділу та оглядів преси, як також широко поставленого відділу дописів, немало спричинився до змісту газети самий склад співробітників. Працювали тут М. Грушевський, Є. Єфремов, Є. Чикаленко, В. Прокопович, Ф. Матушевський, Л. Старицька-Черняхівська, С. Шелухин, С. Русова, М. Левиць-кий, П. Христюк та багато інших.

Поважність обговорювання тем, натхнення переживаної хвилі, добра поінформованість і, врешті, взагалі культурне ведення органу — так можна характеризувати цей перший орган цієї доби, побіч якого незабаром стають інші, що викликають до себе меншу увагу.