Інвестиційний аналіз - Боярко І.М. - 11.3. Критерії оцінки інвестиційної стратегії фінансового інвестування

Оцінка ефективності інвестиційної стратегії фінансового інвестування здійснюється шляхом порівняння доходності та ризику сформованої інвестором совокупності фінансових інвестицій з середніми ринковими показниками.

Дж. Л. Трейнор (J. L. Traynor) уперше запропонував критерій (коефіцієнт), в якому дається узагальнена характеристика міри до-ходності та ризику інвестицій.

Критерій Трейнора являє собою відношення надлишкової дохідності (премії за ризик) фінансових інвестицій за певний період часу до показника системного ризику - Я-коефіцієнту: обчислюють,

T =>п° , (11.3)

де R - середньорічна доходність і-го виду фінансових інвестицій (або портфеля) за певний період;

Яо - середньорічна безризикова ставка доходу за цей же період; Рі - р-коефіцієнт і-го виду фінансових інвестицій за цей період.

З врахуванням того, що р-коефіцієнт фінансового ринку в цілому дорівнює одиниці, ринковий критерій Трейнора (Тт) фактично є різницею між середньорічною ринковою доходністю за певний період (Рт) та середньорічною безризиковою ставкою доходності:

Тт = Рт _ Р,. (11.4)

Критерій Трейнора дозволяє порівнювати фінансові інвестиції на підставі відносного показника надлишкового доходу у розрахунку на одиницю вимірювання системного ризику. При цьому, чим вище значення критерію Т, тим більш ефективними є фінансові інвестиції.

Приклад 11.1. Припустімо, що за останні п років середньорічна доходність фінансових інвестицій на ринку становила 16%, а безризикова доходність 8%. За попередніми оцінками реалізація інвестиційної стратегії, запропонованої консалтинговою компанією "Тренд", забезпечує середню доходність фінансових інвестицій на рівні 10%, а запропонованими власними фінансовими аналітиками підприємства - 12%, показники системного ризику р становлять відповідно Р1 = 0,85, Р2 = 1,1. Проведемо оцінку ефективності фінансових інвестицій за критерієм Трейнора.

Розв'язок. На підставі цієї інформації обчислимо критерій Трей-нора для фінансового ринку в цілому і стратегій фінансового інвестування, що розглядаються, за формулами (11.3) та (11.4):

Тт = 16,0 _ 8,0 = 8,0%;

= 10,0 _ 8,0 = 2,3529;

1 0,85

Т 12,0 _ 8,0 3 636/ Т2 =-= 3,6364 .

2 1,1

Найвище значення критерію Трейнора Т2 притаманне інвестиційній стратегії, запропонованій власними фінансовими аналітиками підприємства. Ця інвестиційна стратегія є найефективнішою, оскільки забезпечує отримання найвищої доходності у розрахунку на одиницю ризику. Але ефективність обох інвестиційних стратегії є нижчою за середньоринкову ситуацію.

Критерій Шарпа, на відміну від критерію Трейнора, враховує загальний ризик фінансового інвестування, оцінений як стандартне відхилення:

S = R - Ro , (11.5)

де ст. - стандартне відхилення доходності г-го виду фінансових інвестицій (портфеля), %.

Отже, критерій Шарпа визначає премію за ризик у розрахунку на одиницю загального ризику інвестицій. У загальному розумінні він характеризує для інвестиційної стратегії (відповідного її портфеля інвестиційних активів) міру стабільності отримання надлишкової (понадбезризикової) дохідності.

Стандартне відхилення як показник ризику (ст) приблизно 21,2 залишається незмінним на ринку акцій упродовж багатьох років, тому саме це значення найчастіше використовують у різних обчисленнях у разі поточного оцінювання і на майбутнє.

Зауважимо, що в окремих випадках коефіцієнти Трейнора і Шарпа можуть давати протилежні результати оцінки. Це пов'язано з мірою чутливості вартості інвестицій до впливу систематичного ризику. Зазначені критерії доповнюють одне одного, тому їх слід використовувати в інвестиційному аналізі разом.

- стабільне зростання доходу в процесі реалізації обраних інвестиційних рішень;

- висока ліквідність портфеля інвестицій (можливість при необхідності швидкого продажу інвестицій);

- виконання попередніх інвестиційних рішень повинне сприяти як успішному виконанню наступних, так і припливу нових інвестиційних пропозицій.

З метою підвищення ефективності формування інвестиційного портфеля і мінімізації втрат, пов'язаних з його оптимізацією і коригуванням, використовуються різні методи оцінки ефективності портфеля, а саме: для кількісної оцінки варто використовувати різні економіко-математичні методи; для якісної і наочної оцінки - графічний аналіз, порівняння планових показників з фактичними тощо. При цьому необхідно враховувати, що головна особливість стратегії формування портфеля інвестицій полягає в обмеженості інвестиційних ресурсів, а також розтягнутості цього процесу в часі.

Сигналом до зміни сформованого портфеля слугують як загальні ринкові зміни, так і падіння дохідності портфеля нижче прийнятної. Саме дохідність є тим індикатором, що змушує інвестора переглядати портфель.