Інвестування - Гриньова В.М. - 5.4. Податкова система та інноваційно-інвестиційна діяльність підприємств

В умовах зростання конкуренції національні підприємства втрачають ринки збуту продукції через низьку її конкурентоспроможність. Несприятлива ринкова кон'юнктура, значний знос основних фондів, застарілі технології, відсутність джерел інвестування зумовлюють скорочення обсягу виробництва за одночасного зниження рівня прибутковості багатьох промислових підприємств і надалі.

У кінці XX ст. стало очевидно, що рівень розвитку і динамізм інноваційної сфери — науки, наукомістких галузей та підприємств, світових ринків технологій — створює основу сталого економічного зростання. Науково-технічний прогрес змінив масштаби та структури виробництва індустріально розвинутих країн і вчинив суттєвий вплив на якість життя та добробут населення. Отже, основним положенням сучасного соціально-економічного і політичного менеджменту є визнання того, що науково-технологічним інноваціям належить вирішальна роль щодо формування та підвищення конкурентоспроможності. Враховуючи світовий та вітчизняний досвід, зазначимо, що інноваційна діяльність в Україні — національна проблема, і зараз ці питання не вирішуються на національному рівні^*18.

*18: {Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова,, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр.}

Внаслідок економічної кризи в Україні (1990—1999 pp.) спад виробництва, ігнорування потреб науково-технічного прогресу на усіх рівнях господарювання призвели до більш тривалого терміну кризи у сфері науково-технічної діяльності та спаду винахідницької творчої активності. Сучасний стан винахідництва не відповідає ні потребам, ні ресурсам України. Держава втратила і продовжує втрачати свій головний скарб — інтелектуальний потенціал, кількість винахідників та раціоналізаторів, спеціалістів науково-технічного профілю. Функціонування науково-технічної сфери України здійснюється за несприятливих соціально-економічних умов, за загострення макроекономічних проблем на рівні держави, регіонів і підприємств. Наявний науково-технічний потенціал держави значною мірою залишається без попиту, і науково-технічна діяльність здійснюється не завдяки сучасним тенденціям соціально-економічного розвитку України. Усе це в комплексі негативно впливає безпосередньо як на стан наукового потенціалу, так і на економіку держави в цілому. Одним з основних факторів такого стану є рівень фінансового забезпечення науково-технічної діяльності в державі.

Ефективність інноваційної діяльності підприємства визначається насамперед наявним узгодженням системи інвестування, оподаткування, кредитування, які функціонують в інноваційній сфері наукових розробок.

Кошти державного бюджету — основний фінансовий інструмент (джерело) науково-технічної політики. Держава в розвинутих країнах бере на себе від 1,5 до половини національних наукових витрат. Усі розвинуті держави за останні 20 років активно проводять політику оподаткованого стимулювання розвитку науки (насамперед це стосується приватного сектору). Використовуються нарощені та об'ємні податкові знижки (постійні або тимчасові) на суму коштів, вкладених підприємствами в дослідження та наукові розробки. Держави отримують потрібні результати за рахунок зростання витрат на дослідження, які компенсують витрати бюджету через недобір податків. Досвід Великобританії, США, Франції, Німеччини, Швейцарії, Японії й інших країн свідчить, що найкращі результати в тих державах, де встановлені високі пільги і на більш тривалий термін.

Через регулюючу функцію податки як активний учасник процесів перерозподілу серйозно впливають на відтворення, стимулюючи чи уповільнюючи його темпи, розширяючи чи зменшуючи платоспроможний попит населення, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу. Податковий вплив на стимулювання інноваційної діяльності має особливу актуальність в Україні. Це державна підтримка та стимулювання інвесторів, які вкладають кошти в наукомісткі галузі, високотехнологічне виробництво за рахунок податкових пільг, державних гарантій та кредитів.

Необхідно вдосконалити податкову систему з метою створення сприятливих умов щодо інноваційної діяльності в Україні. Вивчення досвіду свідчить, що надання пільг у кожній країні й на кожній території має свої особливості. Але за будь-яких умов ця практика повинна бути прозорою, чітко визначеною і науково обґрунтованою. Удосконалення та подальший розвиток податкової системи має будуватися на науково обґрунтованих принципах і враховувати вітчизняний та зарубіжний досвід. Слід прагнути, щоб податки виконували всі властиві їм функції: впевненість; чіткість та зручність; рівність та справедливість; ефективність; економічність; стимулювання; гнучкість. Ці функції були визначені ще А. Смітом та його послідовниками. Якщо це не буде враховано, то система оподаткування не буде ефективно працювати, як свідчить система оподаткування в Україні.

На нашу думку, необхідно забезпечити насамперед стабільність податкового законодавства, стимулювання внутрішніх та зовнішніх інвестицій в інноваційну діяльність суб'єктів господарювання в Україні. Механізм оподаткування та пільговий режим щодо вітчизняних підприємств повинен бути спрямований у першу чергу на розвиток інноваційно-інвестиційних процесів, підтримку підприємництва, забезпечення збалансованості ринкових механізмів, розвиток малого бізнесу та демонополізації виробництва. Пропонують пільги щодо оподаткування суб'єктів господарювання: надати пільгові умови оподаткування науково-дослідним установам, навчальним закладам та підприємствам інноваційної сфери діяльності (звільнення від ПДВ, зменшення кількості та зниження рівня податків); зменшити обсяг бази оподаткування за рахунок збільшення відрахувань у фонди (фонд інноваційної діяльності, фонд розвитку виробництва (інвестиційний), амортизаційний фонд та інші капіталоутворюючі фонди підприємства); установити податкові пільги для тих, хто вкладає кошти у виробництво (заходи щодо реінвестування); надати податкові канікули податкових інвестиційних відрахувань та податкових інвестиційних кредитів; надати істотні пільги сільському господарству (виробників експортної продукції звільнити від сплати податку на прибуток або сплачувати зі знижкою); установити значні пільги нерезидентам, які вкладають кошти в певні пріоритетні сектори економіки та відсталі регіони (зниження на ПДВ та ін.); зменшити кількість податків і чітко їх визначити; установити податкові пільги для іноземних інвестицій у пріоритетних сферах економіки та спільних підприємств.

Впровадження запропонованих заходів щодо пільг оподаткування суб'єктів господарювання дозволять їм ефективно використовувати насамперед внутрішні та залучати зовнішні інвестиції в інноваційну діяльність українських підприємства та швидше вийти з інвестиційної кризи.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте, у чому полягає взаємозв'язок інвестицій та інновацій?

2. Розкажіть про стан справ з інноваційної діяльності в Україні.

3. Які основні складові підтримки розвитку інноваційної діяльності?

4. Назвіть шляхи державного регулювання інноваційної діяльності.

5. У чому полягає зв'язок між податками та інноваційною діяльністю?

Література

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — С. 303—458.

2. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 p. № 433-IV // Офіційний вісник України. — 2003. — № 7. — С. 271.

3. Бажал І.О. Фінансове забезпечення інновацій // Фінанси України. — 2004. — № 4. — С. 142—144.

4. Вачевський М.В. Економічна ефективність раціоналізації винахідництва в сучасних умовах господарювання // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — № 12. — С. 80—84.

5. Вованич С., Копистянська X., Цапок С. Інноваційний розвиток економіки: сучасний досвід розвинених країн. — К.: НІСД, 1996. —86 с.

6. Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид, доопр. і доп. — X.: Інжек, 2004. — 404 с.

7. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку України // Фінанси України. — 2004. — № 7. — С. 96—103.

8. Коюда В.О. Інноваційна політика в Україні // Вестник Харьковского политехнического университета. — X., 2000. — Вып. 125: Системный анализ, управление и информационные технологи. — С. 112—118.

9. Коюда В.О., Колісниченко В.Ф. Інноваційна діяльність в Україні // Фінанси України. — 2002. — № 10. — С. 99—102.

10. Коюда В.О, Фактори формування інноваційної політики України // Вісник ХДЕУ. — 2002. — № 3. — С. 21—26.

11. Коюда В.А. От инвестиций к инновациям // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. — К.: Техніка, 2000. — № 26. — С. 13—17. — Сер. "Экономические науки".

12. Лимитовский М.А. Основы оценки инвестиционных и финансовых решений. — М.: ТОО "Инжиниринго-консалтинговая компания: Дека, 1997. — 184 с

13. Офіційний сайт Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

14. Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації // Економіка України. — 2004. — № 11. — С. 4—14.

15. Юркевич О.М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності // Фінанси України. — 2004. — №6. —С. 106—113.