Інвестування - Мойсеєнко І. П. - ВСТУП

Розвиток будь-якої держави пов'язаний з динамікою інвестиційних процесів, структурним та якісним оновленням виробництва й створенням ринкової інфраструктури. Чим. інтенсивніше здійснюється інвестування, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

Тому будь-які дослідження, пов'язані із сутністю та основними поняттями інвестиційного процесу, проблемами формування інвестиційного портфеля, вибором форм інвестування та методів управління цими процесами, є, безумовно, актуальними.

Ринкові зміни в економіці України вимагають чіткого визначення та дієвого управління поняттями та категоріями, що стосуються інвестиційних відносин. .

З фінансового та економічного погляду інвестування може бути визначене як довгострокове вкладення економічних ресурсів з метою створення та одержання чистого прибутку в майбутньому, який перевищує загальну первинну величину інвестицій.

У посібнику наведено визначення понять "інвестицій" та "інвестиційної діяльності", які подаються в Законі України "Про інвестиційну діяльність", ці питання також розглядаються з макро- та мікроекономічної позицій.

З макроекономічного погляду інвестиціями вважається частина сукупних витрат, що враховують витрати на нові засоби виробництва (реальні виробничі інвестиції), інвестиції в нове житло та приріст товарних запасів. Тобто інвестиції — це частина валового внутрішнього продукту, що не була спожита в поточному періоді, яка забезпечує приріст капіталу в економіці.

У мікроекономіці, інвестиції — це процес створення нового капіталу в матеріальній та нематеріальній сферах.

Реальні інвестиції у матеріальну сферу поділяються на групи:

— інвестиції, призначені для підвищення ефективності виробництва;

— інвестиції у розширення виробництва;

— інвестиції у створення нових виробництв або нових технологій (тобто інноваційна форма інвестицій).

Напрямки інвестиційної діяльності розглядаються автором з огляду відповідей на такі питання: У що інвестуємо? Як довго? З якою метою?

Ці критерії вперше використовуються при класифікації інвестицій і відображають системний підхід опису економічних відносин в інвестуванні.

Відомі класифікації інвестицій за формами, розроблені в працях І. Бланка, А. Пересади та М. Недашківського, передбачають більшу кількість ознак класифікації та визначають джерела формування інвестицій і способи інвестування (пряме та непряме інвестування).

У посібнику дається перелік та опис суб'єктів інвестування (фізичні та юридичні особи, держава). Описуються особливі та функціональні учасники інвестиційного процесу. Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, майнові права та інтелектуальні цінності.

Також викладено основи формування інвестиційного портфеля методом генерування об'єктів інвестування. Розглядаються види портфелів та принципи їх формування.

У роботі розглядаються особливості інноваційної діяльності, основні інноваційні стратегії та державна інноваційна політика. Описуються підходи до організації ризикованого капіталовкладення (венчурного підприємництва).

Наступні розділи присвячені джерелам фінансування інвестицій: власним, залученим, позиченим. Крім цього, розглядаються ще особливі джерела фінансування вкладень.

Планування інвестицій розглядається як процес прийняття рішень щодо здійснення вкладень у різних формах відповідно до стратегії інвестора з урахуванням факторів часу, ризику, дохідності тощо. Розглядаються такі моделі інвестиційного планування, як інвестиційний проект, бізнес-план та бюджет.

Визначення потреби в інвестиціях — багатокритеріальне та багатоваріантне завдання, яке залежить від фінансового стану та цілей інвестора, об'єкта інвестування та стану інвестиційного середовища.

Якщо розглядається інвестування нового виробництва, то необхідний об'єм фінансування включає всі етапи життєвого циклу інвестиційної ідеї.

Потреба у фінансуванні поточних потреб інвестора встановлюється при проектуванні балансу діючого підприємства на майбутнє. Одним із методів визначення додаткової потреби у фінансуванні є проектування балансу підприємства з урахуванням очікуваного об'єму продажів (метод відсотка до продажу).

Після визначення загальної потреби в інвестиціях постає завдання структуризації капіталу, тобто обґрунтованого вибору джерел фінансування та найбільш вигідного співвідношення власних, залучених та позичених коштів. Описуються показники, з допомогою яких визначається співвідношення власного, позиченого та залученого капіталу.

Узагальнений матеріал про принципи формування інвестиційного портфеля, який в фінансовій літературі розглядається як фондовий портфель. Одним із найбільш поширених підходів до формування портфеля цінних паперів у розвинутих країнах є принцип рівноваги фондового ринку, коли портфель відповідає структурі ринку і формується з цінних паперів найбільш вагомих учасників фондового ринку з періодичним їх коректуванням. Обґрунтовується вибір окремих видів цінних паперів як об'єктів інвестування, залежно від стану фондового ринку та стратегій інвестора.

Після розгляду загальних принципів вибору об'єктів інвестування розглядаються:

— напрямки інвестиційних стратегій формування портфеля;

— диверсифікація активів;

— оптимізація термінів інвестування;

— моделі диверсифікації фондових інвестицій (часова та просторова).

Урахування всіх цих факторів дозволяє інвестору сформувати збалансований, з точки зору дохідності та ризику, портфель.

Більшість існуючих підходів до оцінки результатів будь-якого виду діяльності умовно можна розділити на такі групи:

— традиційні методи оцінки ефективності на основі визначення співвідношення між надходженнями та витратами;

— облікові підходи до розрахунків результатів діяльності, що здійснюються на основі бухгалтерської звітності;

— дисконтні методи, що обґрунтовують теорію часової вартості грошей.

Отже, у посібнику послідовно викладені методологічні основи інвестування, види та основні характеристики інвестицій, планування інвестицій та джерела фінансування інвестицій.