Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Інвестування майнових цінностей за межами України

Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 26—92 затверджено "Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається" (дод. № 2 до цього Декрету). Необхідно зазначити, що дія цього Декрету розповсюджується і на українських суб'єктів господарської діяльності.

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечується відповідно до законодавства України. Зокрема, це Закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

При цьому підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України.

Інвестування майнових цінностей за межами України

Інвестування за межі України може здійснюватись у вигляді майнових цінностей та грошових коштів. Розглянемо кожен з цих видів інвестування окремо.

Резиденти можуть інвестувати майнові цінності за межами України з метою:

— внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном;

— закріплення за філіалами, представництвами й іншими відокремленими підрозділами для виконання покладених на них завдань.

Інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високо-ліквідних і стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.

Будь-які майнові цінності оцінюються в іноземній конвертованій валюті за цінами на міжнародних ринках.

Інвестування майнових цінностей за межами України підлягає ліцензуванню.

Видання індивідуальних ліцензій на проведення такого інвестування здійснює Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Продаж майнових цінностей, що були інвестовані, є експортом товарів. Виручка в іноземній валюті, одержана в результаті їх продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у терміни виплати заборгованості, що зазначені в контрактах, але не пізніше як через 90 днів з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує продаж цінностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. № 229 затверджено Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України.

Видання індивідуальних ліцензій здійснює МЗЕЗторг.

Для отримання індивідуальної ліцензії резиденти подають до МЗЕЗторгу такі документи:

— лист-звернення з обґрунтуванням необхідності здійснення майнових інвестицій за межами України;

— нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі, якщо юридична або фізична особа є такою;

— нотаріально засвідчену копію установчих документів юридичної особи (статуту, установчого договору, положення);

— згоду відповідних органів державної виконавчої влади чи іншого уповноваженого органу, якщо за межі України інвестується майно, що перебуває у державній власності;

— довідку банківської установи, в якій відкрито рахунок резидента;

— документ, що підтверджує вартість майнових цінностей в іноземній конвертованій валюті на основі цін міжнародних ринків;

— розрахунок термінів, необхідних для реалізації майнових інвестицій за межами України;

— документ, що підтверджує внесення плати за видачу індивідуальної ліцензії;

- документи, що свідчать про реєстрацію (створення) підприємства, філіалу, представництва, іншого відокремленого підрозділу в країні місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського, судового реєстру тощо) та їх установчі документи (статут, установчий договір, положення тощо). Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також завірені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС.

Підставою для відмови у видачі індивідуальної ліцензії є:

— подання документів, що свідчать про намір резидента здійснити майнову інвестицію, яка не може бути предметом інвестування (у вигляді сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим);

— виявлення в поданих документах недостовірної інформації;

— невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;

— порушення проти заявника справи стосовно банкрутства;

— заборона або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.

За видачу індивідуальної ліцензії надається плата, розмір якої визначається МЗЕЗторгом за погодженням з Мінфіном.

Термін дії індивідуальної ліцензії визначається МЗЕЗторгом, виходячи з термінів, необхідних для здійснення майнових інвестицій за межами України.

Митне оформлення майнових цінностей, що інвестуються за межами України, здійснюється лише за наявності індивідуальної ліцензії, виданої МЗЕЗторгом.

Державна митна служба щоквартально подає Національному банку України, відповідним уповноваженим банкам, МЗЕЗ-торгу, Мінстату та Державній податковій адміністрації відомості стосовно оформлення митних декларацій за виданими ліцензіями.

Резиденти, які отримали ліцензію на інвестування майнових цінностей за межами України, зобов'язані здійснити декларування майнових цінностей шляхом подання до Національного банку повідомлення про фактично інвестовані майнові цінності згідно з умовами наданої резиденту індивідуальної ліцензії за встановленою ним формою. Другий примірник повідомлення з відповідною відміткою Національного банку подається резидентом МЗЕЗторгу.

Резиденти, які інвестують майнові цінності за межами України, подають Державній податковій адміністрації декларацію про всі одержані в результаті інвестування надходження на їх користь в іноземній валюті. Форма декларації та терміни її подання встановлюються Державною податковою адміністрацією. Другий примірник декларації з відповідною відміткою Державної податкової адміністрації резидент подає до МЗЕЗторгу.

Контроль за ефективністю використання інвестованого за межами України майна здійснює власник чи уповноважений ним орган відповідно до законодавства України.

При цьому контроль за ефективністю використання державного майна, інвестованого за межами України з метою закріплення за філіями, представництвами, іншими відокремленими підрозділами підприємств, здійснюється цими підприємствами та відповідними органами, до сфери управління яких вони належать; внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном, — відповідно Фондом державного майна, центральними органами державної виконавчої влади чи іншими органами, уповноваженими здійснювати функції з управління державним майном.

Інвестування грошових коштів за межі України

Порядок використання валютних коштів, які надходять резидентам від інвестування майнових цінностей за межами України, регулюється валютним законодавством України.

Здійснення інвестицій за межі України у вигляді грошових коштів регулюється Національним банком України.

Згідно з п. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України встановлює порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.

Для розгляду клопотань резидентів про одержання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон, вони подають до регіональних управлінь Національного банку України такі документи:

— лист-звернення на ім'я Голови Правління Національного банку України з зазначенням мети та суми інвестиції;

— нотаріально завірену копію Свідоцтва про реєстрацію резидента — юридичної особи;

— нотаріально завірені копії Статуту та Установчого договору резидента — юридичної особи з доповненнями та змінами, зареєстрованими у встановленому порядку;

— нотаріально завірене Свідоцтво про реєстрацію резидента — фізичної особи як підприємця;

— згоду відповідного міністерства або відомства на здійснення резидентом інвестицій за кордон (для державних підприємств та організацій);

— висновок регіонального підрозділу валютного контролю Національного банку України та податкової інспекції стосовно відсутності порушень резидентом чинного в Україні валютного і податкового законодавства.

Легалізовані документи:

— копію свідоцтва про реєстрацію нерезидента у країні інвестицій;

— копію Статуту та Установчого договору підприємства нерезидента;

— копію законодавства конкретної країни про режим іноземних інвестицій;

— довідку уповноваженого банку щодо наявності валютного рахунку резидента та наявності заявленої суми власних коштів на ньому для здійснення інвестиції;

— нотаріально завірену довідку аудиторської організації про фінансовий стан резидента на останню звітну дату;

— розрахунки валютної окупності (економічне обґрунтування проекту);

— довідку уповноваженого банку про назву банку нерезидента та його місцезнаходження, реквізити розрахункового рахунку, на який здійснюється переказ валютних коштів.

У випадку придбання за кордоном будь-яких майнових прав (утому числі акцій, облігацій та інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків тощо, деномінованих у іноземній валюті) та прав інтелектуальної власності, резиденти додатково подають до регіональних управлінь Національного банку України легалізовані відомості про:

— власників, а також щодо правового статусу майнових прав і прав інтелектуальної власності;

— емітентів цінних паперів, умови придбання та гарантії забезпечення цінних паперів.

Підставами для відмови у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон можуть бути:

— незадовільний фінансовий стан резидента;

— відсутність висновку або негативний висновок регіонального управління Національного банку України;

— рішення відповідних органів (Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України тощо) про неможливість, економічну чи геополітичну недоцільність здійснення інвестицій резидентами у конкретну країну;

— заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені чинним законодавством конкретної країни;

— відсутність у законодавстві країни інвестицій, правових гарантій щодо недоторканості іноземних інвестицій та безперешкодної їх репатріації;

- стан платіжного балансу України як у цілому, так і в розрізі окремих країн світу;

— інші підстави, передбачені чинним законодавством України та нормативними документами Національного банку України.

Національний банк України визначає, що резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України шляхом:

— участі у підприємствах, що створюються спільно з іноземними юридичними та фізичними особами;

— придбання частки у діючих іноземних підприємствах або придбання у власність діючих іноземних підприємств повністю;

— створення за кордоном підприємств, що повністю належать українським інвесторам, а також відкриття за кордоном філій та інших відокремлених підрозділів;

— придбання нерухомого і рухомого майна, інших майнових прав, а також будь-яких прав інтелектуальної власності;

— придбання за кордоном та в Україні акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків тощо, дено-мінованих у іноземній валюті, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину;

— в інших формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України та країни інвестицій.

Резиденти України можуть здійснювати інвестиції за кордон з метою:

— створення спільних підприємств (СП) (чи підприємств, що повністю належать українським резидентам) та за умови одержання резидентом продукції цього підприємства (якщо існує потреба в такій продукції), гарантованості ринку збуту продукції СП за кордоном та використання цим СП української робочої сили;

— участі в розробці та експлуатації за кордоном сировинних родовищ для одержання необхідної Україні сировини з використанням української робочої сили;

— створення спільних підприємств (чи підприємств, що повністю належать українським резидентам) з організації послуг

(сервісних, транспортних тощо) та завоювання ринків збуту високотехнологічної продукції України.

Щодо джерела фінансування інвестицій за межі України, необхідно зазначити, що резиденти України здійснюють інвестиції за кордон виключно за рахунок власних коштів, зарезервованих та облікованих на рахунках бухгалтерського балансу для здійснення інвестицій за кордон.

Здійснення інвестицій за кордон за рахунок бюджетних коштів дозволяється лише на підставі відповідної Постанови Верховної Ради України.

Здійснення інвестицій за кордон за рахунок кредитів, одержаних від уповноважених та іноземних банків, інших резидентів і нерезидентів, забороняється.

Здійснення резидентами України інвестицій за кордон (у тому числі на підставі доручень інших резидентів) потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Право на одержання індивідуальної ліцензії щодо здійснення інвестицій за кордон мають резиденти України — юридичні особи, а також фізичні особи, які зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво".

Усі види інвестицій у грошовій формі за кордон (незалежно від суми інвестиції) повинні здійснюватися резидентами України у безготівковій формі, виключно через кореспондентські рахунки уповноважених банків у банках країни інвестицій.

Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (прибуток, дивіденди тощо), одержані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, які передбачені законодавством іноземної держави.

У разі сплати резидентами України податків та інших зборів у країні інвестицій резиденти повинні подати до уповноваженого банку та податкової інспекції офіційне підтвердження відповідного органу країни інвестицій стосовно суми сплачених податків та інших зборів.

Суми податків та інших зборів враховуються уповноваженими банками лише у випадках здійснення вказаних платежів у країнах, що мають міждержавні угоди з Україною про запобігання подвійному оподаткуванню.

Порядок обов'язкового продажу валютних надходжень, а також подальшого використання валютних коштів, що надходять резидентам України від здійснення інвестиційної діяльності за кордоном, визначається чинним валютним законодавством України.

Облік валютних коштів, що знаходяться за межами України у вигляді інвестицій, а також доходів (прибутку) від іноземних інвестицій, здійснюється резидентами на відповідних рахунках бухгалтерського балансу (консолідованого балансу).

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України встановлює порядок надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за межі України.

Уповноважені банки можуть здійснювати інвестиції у грошовій формі за кордон шляхом:

1) відкриття банків та інших підприємств, установ, статутний капітал яких повністю формується за рахунок коштів українських резидентів;

2) участі у діючих іноземних банках та інших підприємствах, установах;

3) створення банків та інших підприємств, установ за кордоном спільно з нерезидентами — юридичними і фізичними особами;

4) відкриття за межами України філій, представництв та інших відокремлених підрозділів;

5) придбання за кордоном та в Україні акцій, облігацій та інших цінних паперів іноземних держав, банків, фірм, деномі-нованих в іноземній валюті;

6) придбання нерухомого та рухомого майна, інших майнових прав, а також прав інтелектуальної власності;

7) інших форм, які прямо не заборонені чинним законодавством України та країни інвестицій.

Здійснення інвестицій за кордон уповноваженими банками (у тому числі за дорученням інших резидентів та нерезидентів) потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Клопотання уповноважених банків щодо здійснення ними інвестицій за кордон розглядаються лише за умови дотримання уповноваженими банками встановлених Національним банком України економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків.

Уповноважені банки можуть відкривати за межами України банки і філії та брати участь в іноземних банках, підприємствах, установах лише за умови повної сплати заявленого статутного фонду та реєстрації його в Національному банку України.

Загальна сума внесків уповноваженого банку до статутних фондів банків та інших підприємств за межами України не може перевищувати 10 % його власних коштів.

Для одержання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон уповноважені банки мають подавати до Національного банку України такі документи:

Для відкриття банків та інших підприємств за межами України:

— лист-клопотання керівництва уповноваженого банку щодо відкриття банку чи іншого підприємства за кордоном;

— копію протоколу рішення компетентного органу уповноваженого банку щодо відкриття банку чи іншого підприємства за кордоном;

— клопотання регіонального управління Національного банку України;

— нотаріально завірену довідку аудиторської організації щодо фінансового стану уповноваженого банку на останню звітну дату.

Легалізовані документи:

— копію реєстраційних документів банку чи іншого підприємства, установи, що відкривається за кордоном;

— копії Статуту та Установчого договору банку або іншого підприємства, установи, що відкривається за кордоном;

— копію законодавства конкретної країни стосовно порядку відкриття підприємств за участю іноземних юридичних осіб.

Для відкриття за межами України філій банків:

— лист-клопотання керівництва уповноваженого банку щодо відкриття філії за кордоном;

— копію протоколу рішення компетентного органу уповноваженого банку щодо відкриття філії.

Нотаріально завірені документи:

— положення про філію уповноваженого банку;

— довіреність керівникам філії на здійснення операцій;

— клопотання регіонального управління Національного банку України;

— нотаріально завірену довідку аудиторської організації щодо фінансового стану уповноваженого банку на останню звітну дату;

— легалізовану копію законодавства конкретної країни щодо порядку відкриття філій іноземних юридичних осіб.

Для участі уповноваженого банку у капіталі іноземного банку або іншого іноземного підприємства:

— лист-клопотання керівництва уповноваженого банку щодо участі у капіталі іноземного банку чи іншого іноземного підприємства;

— копію протоколу рішення компетентного органу уповноваженого банку щодо участі у капіталі іноземного банку чи іншого іноземного підприємства;

— легалізовані копії реєстраційних та установчих документів іноземного банку чи іншого іноземного підприємства;

— клопотання регіонального управління Національного банку України;

— нотаріально завірені та легалізовані довідки аудиторських організацій щодо фінансового стану уповноваженого банку та іноземного банку (підприємства) на останню звітну дату;

— висновок щодо фінансового стану іноземного банку (підприємства) подається однією з аудиторських організацій, яка визнана Національним банком України як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку діяльності нерезидентів — юридичних та фізичних осіб;

— легалізовану копію законодавства конкретної країни щодо порядку участі іноземних юридичних осіб у капіталі банків і підприємств.

У випадках, коли законодавство конкретної країни передбачає подання інших документів, нотаріально завірені копії цих документів додатково подаються до Національного банку України (мовою країни інвестицій та завіреним текстом українською мовою).

У випадку придбання уповноваженим банком за кордоном і в Україні будь-яких майнових прав (у тому числі акцій, облігацій та інших цінних паперів іноземних держав, фірм, банків, деномінованих у іноземній валюті) та прав інтелектуальної власності, до Національного банку України подаються легалізовані відомості стосовно:

1) емітентів цінних паперів, умови придбання та гарантії забезпечення цінних паперів;

2) власників і щодо правового статусу майнових прав та прав інтелектуальної власності.

Підставами для відмови у виданні індивідуальної ліцензії можуть бути:

1) незадовільний фінансовий стан уповноваженого банку;

2) невідповідність документів, поданих уповноваженим банком, вимогам чинного законодавства України та нормативним документам Національного банку України;

3) порушення або можливе порушення у зв'язку з інвестицією встановлених Національним банком України економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків;

4) невиконання вимог Національного банку України щодо забезпечення функцій банківського нагляду за операціями своїх клієнтів;

5) рішення відповідних органів (Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України тощо) щодо неможливості чи економічної та геополітичної недоцільності здійснення уповноваженими банками інвестицій у конкретну країну;

6) заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені чинним законодавством країни інвестицій;

7) відсутність у законодавстві країни інвестицій правових гарантій щодо недоторканості іноземних інвестицій та безперешкодної їх репатріації;

' 8) стан платіжного балансу України як у цілому, так і в розрізі окремих країн, світу;

9) інші підстави, передбачені чинним законодавством України та нормативними документами Національного банку України.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. за № 15—93, Національний банк України надає індивідуальні ліцензії на відкриття резидентами України рахунків у іноземній валюті. Національний банк України відповідно до положень контролює порядок отримання та перереєстрації ліцензій на відкриття резидентами України рахунків в іноземних банках.

Індивідуальні ліцензії на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках, надані Національним банком України суб'єктам господарської діяльності України, діють тільки протягом одного року від дня підписання ліцензії.

Надані Національним банком України індивідуальні ліцензії на право відкриття та використання резидентами рахунків в іноземних банках можуть бути продовжені шляхом перереєстрації.

Для надання та перереєстрації індивідуальної ліцензії резиденти зобов'язані подати до управління валютного контролю та ліцензування документи, зазначені нижче:

— лист-звернення на ім'я заступника Голови Правління Національного банку України із зазначенням і представленням:

— назви та юридичної адреси іноземного банку, де відкритий або має бути відкритий валютний рахунок;

— номерів рахунку та найменування валюти, в якій відкритий валютний рахунок (у разі перереєстрації);

— обґрунтування потреби надання індивідуальної ліцензії Національного банку України на користування рахунком за

- оригіналу індивідуальної ліцензії Національного банку України на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках, що був чинним минулого року (за перереєстрації);

— клопотання регіонального управління Національного банку України щодо відкриття підприємству рахунку з визначенням неможливості здійснення розрахунків через установи комерційних банків з причини відсутності їх кореспондентських рахунків у банках відповідної країни або інші поважні причини;

— висновок регіонального управління Національного банку України стосовно дотримання резидентом вимог індивідуальної ліцензії за минулий рік (за перереєстрації).

У разі, якщо рахунок в іноземній банківській установі відкритий чи відкривається філія (представництво) резидента України, резиденти додатково до перелічених документів зобов'язані подати легалізовані копії реєстраційних та установчих документів філії (представництва) за кордоном.

Клопотання регіональних управлінь Національного банку України за перереєстрації підприємств морського, річкового, залізничного, авіаційного та автомобільного транспорту резидентів України повинні надаватися тільки за умови подання цими підприємствами довідок щодо розмірів витрат коштів із закордонних рахунків (окремо за кожним рахунком) у цілому за минулий рік.

Перереєстрована чи надана індивідуальна ліцензія на відкриття та використання рахунків в іноземних банках надає резиденту України право виконувати тільки ті валютні операції, які передбачені умовами ліцензії та з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Режим надходження та використання валютних коштів на вказаний в індивідуальній ліцензії рахунок визначається умовами індивідуальної ліцензії.

Вимоги щодо термінів та обсягів подання резидентом звітності стосовно валютних операцій визначаються регіональним управлінням Національного банку України, на який покладено контроль за умовами дії цієї індивідуальної ліцензії.